К. е. н. Ільїна К. О.

Львівський національний університет імені І. Франка, Україна

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Зниження конкурентоспроможності європейської продукції, а також сповільнення темпів економічного зростання, безробіття, недофінансування науки і, як наслідок, непрестижність професії науковців та «утікання мізків» спонукали уряди європейських країн приділяти більше уваги сфері науково-технічного прогресу та технологій. Аби пришвидшити інтенсивність інноваційних змін, європейська спільнота вирішила об’єднати зусилля. Відтак у березні 2000 р. в м. Лісабон відбувся саміт Європейської Ради, на якому за новою стратегією було проголошено курс консолідації дій членів ЄС та побудови конкурентоспроможної «знаннєвої» економіки. У 2005 р. в м. Барселоні пройшов другий саміт, на якому було прийнято оновлену стратегію під назвою «Новий Лісабон». Координація діяльності мала здійснюватися на основі існуючого співробітництва за допомогою спеціально впроваджених програм: Рамкових програм, EUREKA, Eurostars, COST та ін. [1, с. 8].

Найвагомішим інструментом фінансової підтримки науково-технічного розвитку ЄС стали Рамкові програми, започатковані ще в 1984 р. Вони розробляються Європейською Комісією і схвалюються Радою ЄС та Європейським парламентом. Кожна така програма є інструментом фінансування наукових розробок і реалізується шляхом конкурсного відбору заявок потенційних учасників, серед яких можуть бути наукові колективи вищих навчальних закладів, інноваційні підприємства, фізичні особи із країн – членів ЄС, країн – кандидатів на вступ до ЄС, асоційованих країн. Допускається також участь у конкурсі вчених та наукових організацій з третіх країн. Проте передусім необхідно пересвідчитися, чи відповідає пропонований проект пріоритетам і тематиці конкурсу. Відібрані проекти отримають необхідне фінансування.

Сьома рамкова програма (FP7) стартувала 1 січня 2007 року під назвою «Будівництво Європейського дослідницького простору знань для зростання» і триватиме до 31 грудня 2013 року. FP7 поділяється на чотири тематичні програми, які мають назви «Кооперація», «Ідеї», «Кадри», «Потенціал». Програма «Кооперація» передбачає виконання проектів за найактуальнішими темами. Програма «Ідеї» забезпечує проведення досліджень на стиках наук. Наукові колективи обирають тематику і відповідно до своїх потреб на конкурсній основі отримують фінансування. Формування кадрового складу та покращення його професійного рівня покликана забезпечувати програма «Кадри». Також вона має посприяти поверненню науковців, які виїхали з Європи, і заохоченню притоку спеціалістів з інших країн. Розширенню інноваційного потенціалу Європи має допомогти програма «Потенціал».

Участь України у Сьомій рамковій програмі є великим євроінтеграційним кроком, оскільки дає змогу отримати доступ до значних ресурсів для фінансування передових інновацій, забезпечує співпрацю з іноземними партнерами у науково-технічній галузі, дозволяє стати повноправним членом Європейського наукового простору. За результатами конкурсів Сьомої рамкової програми Україна входить у десятку найуспішніших країн, що не є членами ЄС чи асоційованими країнами, які беруть участь в програмі. Наша держава посідає шосту позицію за кількістю поданих та підтриманих проектів, і сьому позицію – за бюджетним внеском ЄС.

З FP7 тісно пов’язані програми COST та EUREKA. COST здійснює координацію міжнародних наукових проектів. Основними методами її діяльності є організація наукових конференцій та семінарів, короткострокові наукові дослідження тощо. Україна не є членом COST та, незважаючи на це, вітчизняні організації беруть участь у її проектах.

Програма EUREKA велику увагу приділяє комерціалізації науково-технічних розробок [2, с. 9]. Особливістю цієї програми є націленість не лише на розробку інновацій, а й на їхнє ринкове просування. Вона також досить демократична, оскільки учасники, зважаючи на загальні тематичні напрями, самі обирають основні параметри проектів: тематику, час проведення, вартість, коло безпосередніх виконавців тощо. До цієї програми звертаються, коли неможливо втілити певний проект силами однієї країни. Вона забезпечує співпрацю на міжнародному рівні і скорочення витрат на проект – кожен учасник фінансує тільки свою частину. Для фінансового забезпечення можуть залучатись приватні, національні та міжнародні джерела. Країни-учасниці такого проекту фінансують свою частку від загального бюджету проекту, тобто кошти не перетинають кордонів. Україна у 1993 р. стала асоційованим учасником програми EUREKA, а з 2006 р. – її повноправним членом [3].

Можливість брати участь у програмі для наших співвітчизників забезпечує Національний координаційний пункт EUREKA в Україні. Можна приєднатися до вже існуючого проекту або запропонувати свій власний. EUREKA є ринково орієнтованою, проте не має достатньої координації. Щоб компенсувати цей недолік, була розроблена спеціальна програма Eurostars, покликана пов’язати між собою дослідницько-орієнтовану FP7 та ринково-орієнтовану EUREKA [2, с. 10]. Фінансування Eurostars проводиться через спеціальний національний бюджет проектів, який формують країни-члени та через Програмний фонд, який забезпечує ЄС.

Міжнародному співробітництву України сприяє Національний інформаційний центр зі співробітництва з ЄС у сфері науки і технологій (НІП України), призначений для здійснення інформування про можливості участі в різних інноваційних проектах ЄС. НІП України фінансується Міністерством освіти і науки України.

Могутнім фінансовим партнером щодо забезпечення інноваційної діяльності в Україні є також Сполучені Штати Америки, зокрема, Фонд цивільних досліджень та розвитку США (CRDF). Фонд є некомерційною організацією, яка сприяє міжнародному науково-технічному співробітництву, підтримуючи спільні науково-дослідні проекти учених США та науковців із країн колишнього СРСР. Фонд виділяє гранти безпосередньо вченим, що працюють у фундаментальній та прикладній науці; гранти на купівлю обладнання, комерціалізацію технологій, проведення конференції, семінарів тощо. Україна є учасником цього фонду [3].

Вітчизняну економіку можна охарактеризувати як малу відкриту, тому при слабкому забезпеченні інноваційних процесів Україна ризикує стати сировинним придатком технологічно розвинених країн. Однак глобалізований світ, окрім небезпек, створює для України також і можливості фінансового забезпечення наукової та інноваційної діяльності через міжнародне співробітництво. І особливо широкі перспективи відкриває участь у програмах FP7, COST, EUREKA, Eurostars та ін. Однак щоб активно долучитися до світових інноваційних процесів, потрібна відповідна політика держави.

Список використаних джерел:

1. Програми та інструменти інноваційного розвитку економіки Європейського Союзу. Українські проекції: Міжнар. конф., (Київ, листопад, 2006) / [редкол.: П. С. Смертенко, О. В. Коломієць, Т. А. Кінько та ін.]. – К.: ФОП Т. А. Кінько, 2006. – 64 с.

2. Принципи EUREKA та інших європейських програм як чинники інноваційного розвитку України: наук. практ. семінар, (Київ, травень 2009) / [редкол.: П. С. Смертенко та ін.]. – К.: ФОП Т. А. Кінько, 2009. – 72 с.

3. Гороховатська М. Я. Інноваційна складова міжнародного співробітництва [Електронний ресурс] / М. Я. Гороховатська. – Режим доступу: http://www.iee.org.ua/files/alushta/ 48-gorohovatska-innov_skladova.pdf