Джур О. Є.
Дніпропетровський національнийуніверситетімені О. Гончара, Україна
РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ КОСМІЧНОЇ ГАЛУЗІ
На фоні міжнародної відкритості розвинених економік і глобалізації економічних відносин, що набули дійсного та активного характеру, не було практично жодного уряду, який би не проголосив підвищення конкурентоспроможності однієї з основних завдань своєї економічної політики. Так, Сполучені Штати створили Комісію з питань конкуренції при президентові США в 1985 р., а потім Раду з політики конкурентоспроможності в 1986 р. За ними прослідували інші держави і, через якийсь час, Європейський Союз, держави-члени якого прийняли в 2001 р. так звану Лісабонську декларацію. У якості головної мети визначено, що «до 2001 р. ЄС повинен стати самою конкурентоздатною і заснованою на знаннях економікою в світі, здібною до стійкого економічного зростання при створенні більшої кількості якісніших робочих місць і вищим ступенем соціальної єдності».
В той же час, концепція конкурентоспроможності до цих пір виглядає вельми неточно визначеною. Вона використовується по-різному та існує безліч визначень (див. табл. 1).
Таблиця 1. Приклади визначення конкурентоспроможності
Джерело |
Визначення |
Комісія з питань конкурентоспроможності при Президентові США (1985) |
Здатність країни в рамках вільних і справедливих ринкових умов проводити товари і послуги, здатні відповідати вимогам міжнародного ринку |
Всесвітній економічний форум, доповідь «Глобальна конкурентоспроможність» (1996) |
Здатність країни добитися високих темпів збільшення середньодушового приросту ВВП |
ОЕСР (1996) |
Підтримка здатності компаній, підприємств, регіонів, країн і наднаціональних регіонів, зберігати, будучи відкритими для міжнародної конкуренції, відносно високий рівень показників доходу і зайнятості населення |
«Всесвітній щорічник з питань конкурентоспроможності» Міжнародного інституту менеджменту (2003) |
Сфера економічних знань, що аналізує факти і політику, які формують здатність країни створювати і підтримувати умови,що забезпечують створення додаткової вартості із боку підприємств і вищий рівень добробуту населення» |
Група консультантів по конкурентоспроможності (Сіатрі Group),перша доповідь для голови Європейської Комісії, прем'єр-міністрів і голів держав (1995) |
Конкурентоспроможність включає елементи продуктивності, ефективності і прибутковості. Проте самі по собі вони не є вичерпними і не задають кінцевої мети. Це – могутні засоби досягнення зростання рівня життя і матеріального добробуту, тобто інструмент для вирішення завдань. У глобальному масштабі за допомогою збільшення продуктивності і ефективності в контексті міжнародної спеціалізації конкурентоспроможність є основою для збільшення розмірів заробітку населення неінфляційним шляхом |
Наведені приклади підкреслюють, що визначення конкурентоспроможності є достатньо широким, недостатньо чітким, а отже, стримує адекватну систему оцінкирізного рівня об’єктів та їх управління, і є проблемою економічної політики держави. Особливо проблемним це виглядає з точки зору управління розвитком високотехнологічних підприємств космічної галузі.
У 2010 р. у створенні валової доданої вартості основна частка належала торгівлі (17,3%), переробній промисловості (16,6%), транспорту та зв'язку (11,6%), сільському господарству (8,6%). Виконані розрахунки підтверджують зменшення часток у валовій доданій вартості переробної промисловості (від 20,1% у 2002 р. до 16,6% у 2010 р.), сільського господарства (від 14% у 2002 р. до 8,6% у 2010 р.) і транспорту та зв'язку (від 13,7% у 2002 р. до 11,6% у 2010 р.), а також зростання у валовій доданій вартості часток добувної промисловості та торгівлі. Такі структурні тенденції не відповідають загальним закономірностям розвитку світової економіки, зокрема тенденціям зростання частки високотехнологічних галузей переробної промисловості та сфери послуг.
Історія розвитку цивілізацій підкріплює докази і зауваження М. Портера, що «благополуччя країни створюється, а не успадковується. Воно не зростає з природних багатств країни, її трудового потенціалу, процентних ставок або вартості валюти, як наполягає класична економіка». Тому, доводить він, конкурентні – а не порівняльні –переваги створюють добробут.
В науковій літературі існують протилежні точки зору про те, що насправді є ключовим: конкурентоспроможність підприємств або країн. Оскільки економічна вартість створюється тільки в рамках підприємства, то особлива роль повинна бути зосереджена на державному регулюванні процесів, що визначать ефективність та конкурентоспроможність підприємств космічної галузі, які мають обмежений внутрішній попит на оборонну продукцію та орієнтовані на світовий ринок космічних товарів та послуг.
Для забезпечення благополуччя своїх громадян уряд повинен стимулювати підприємства до генерації продукції та послуг, що будуть підвищувати рівень очікувань споживачів і забезпечать перехід до вищого рівня конкурентоспроможності, стимулювати виникнення на ранньому етапі попиту на прогресивні продукти. Власті повинні заохочувати компанії до підвищення ефективності, яка є важливим стимулом і показником розвитку підприємств, оскільки обумовлює необхідність впровадження інновацій. Аналіз питання ефективного та конкурентоспроможного розвитку підприємств космічної галузі України заради благополучності її громадян показав, що держава повинна зосередити увагу на наступних складових через різноманітні заходи, наприклад: 1) субсидії для підприємств, як прямі (у грошовій формі), так і непрямі (наприклад, через створення інфраструктури); 2) податкові пільги, що відносяться до високотехнологічних підприємств, їх господарської діяльності або володіння майном; 3) забезпечення освітньої політики, що впливає на рівень кваліфікації працівників; 4) допомога у створенні спеціальних чинників (введення жорстких стандартів, (наприклад: високих стандартів, вживаних до технологій і продукції, включаючи природоохоронні норми).