Дзюбіна К. О., Данилишин М. С.

Національний університет «Львівська Політехніка», Україна

ДІЯЛЬНІСТЬ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ ЯК ЗАГРОЗА РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Конкуренція в сучасній глобальній економіці розвивається швидкими темпами і щоразу доповнюється новими формами та методами. Це заставляє компанії швидко реагувати на зміни, виробляючи власні унікальні механізми впливу та боротьби з конкурентами з метою збільшення власних прибутків. Не всі компанії володіють достатнім рівнем потенціалу та ресурсів щоб змагатися за нові ринки та прихильність споживачів. Існують компанії для яких боротьба за владу на ринку складає основу місії. Таким компаніям належить статус транснаціональних корпорацій.

Зосередивши увагу на проблемах глобальної стабілізації економічних процесів та не вирішивши їх, уряди держав втрачають керованість над корпораціями. Останні в свою чергу поступово збільшують свій вплив на світову економіку та конкуренцію, змушуючи держави йти на поступки ради своїх інтересів. Доцільно наголосити, що в умовах розвитку міжнародної економіки транснаціональні корпорації становлять загрозу розвитку міжнародній конкуренції. Для глобальної економічної безпеки зараз існує необхідність створення нових механізмів та засобів регулювання конкуренції між корпораціями.

Транснаціональна корпорація (ТНК) – це акціонерне товариство, діяльність якого не обмежена державними кордонами однієї країни. ТНК виконує основну частину своїх операцій за межами країни реєстрації, у кількох країнах, де є мережа відділень, філій, підприємств [1].

«Конкуренція» (від лат. соncurrе – порівняння, суперництво) – це боротьба між приватними товаровиробниками за вигідніші умови виробництва і збуту товарів; суперництво між окремими особами, зацікавленими в досягненні певної цілі кожен для себе [2].

Під конкурентоспроможністю підприємстварозуміють його здатність досягати конкурентних переваг над іншими підприємствами на конкретному ринку. Відповідно, міжнародна конкурентоспроможність є здатністю конкурувати на міжнародних ринках. Основною складовою конкурентоспроможності є набір конкурентних переваг. Конкурентна перевага – це будь-яка наявна цінність, яка може бути як унікальною, так і в порівнянні з аналогічними організаціями наявністю значно більшої кількості ресурсів якими володіє корпорація, і які дають її перевагу над конкурентами. До конкурентних переваг відносять наявні у корпорації ресурси які набувають у сучасності найрізноманітніших форм і видів: природні, технологічні, людські, інтелектуальні.

Ціна в конкурентній боротьбі поступово втрачає свій вплив. Насамперед це пов’язано зі стрімким розвитком телебачення, Інтернету, масштабних маркетингових і рекламних кампаній, нових методів боротьби за освоєння ринків. Новітні технології дозволяють транснаціональним корпораціям досягати конкурентних переваг не зменшуючи при цьому рівень цін. Владу над розвитком ринку сьогодні сконцентровано в руках керівників ТНК. Ця влада має більший рівень впливу ніж влада урядів держав. Якщо для останніх своєрідним обмеженням сфер впливу є територіальні кордони, то у ТНК такі обмеження відсутні.

За підрахунками Дж. Глаттфельдера (швейцарського математика) 147 ТНК володіють більш ніж половиною світових ресурсів. Метод підрахунку вченого полягав в припущенні, що у світі існує близько 37 млн. компаній. З цієї сукупності команда вчених відібрала 43060 компаній, що належать ТНК і виявила їх загальні активи. Вченими було побудовано модель, яка показувала, як одні ТНК контролюють інші через володіння пакетами акцій. Модель виявила ядро з 1318 компаній, які мали найбільшенепрямих зв'язків з іншими. У міру того, як учені розплутували павутину відносин власності, з'ясувалося, що ці 1318 компаній в свою чергу колективно належать 147корпоративним монстрам [4]. На рис. 1 наведено результат даного дослідження а саме мережу глобального корпоративного управління.

Рис. 1. Мережа глобального корпоративного управління

(*розмір точки відповідає рівню прибутковості та значимості компанії;

джерело: адаптовано авторами на підставі [5])

З рис. 1 видно, що в центрі концентруються найбільші за впливом ТНК, а ззовні – корпорації з меншою сферою впливу. Усі вони між собою поєднанні нерозривнимидвохсторонніми зв’язками, без яких було б неможливим їх функціонування. Щоб вижити в конкурентній боротьбі одні компанії об’єднуються, більші поглинають менших шляхом купівлі чи злиття. Таким чином відбувається монополізація ринків. Дану діяльність ТНК регулюють антимонопольні органи, однак, не завжди ефективно.

Процесам монополізації часто сприяють і самі держави надаючи ряд привілеїв корпораціям, впроваджуючи пільгові систем оподаткування (субсидіювання діяльності ТНК). Це є позитивним для самих компаній, однак веде до зростання рівня монополізації ними внутрішнього та зовнішнього ринків. Оскільки усі заощадженні кошти завдяки субсидіям вкладаються в розвиток і розширення самих компаній та завоювання ними нових ринків.

Прикладом перешкоджання розвитку конкурентної боротьбі є діяльність таких ТНК як «Проктер енд Гембл» – американська ТНК (штаб-квартира у м. Цинцинаті), «Юнілівер» – британо-нідерландська компанія (головний офіс у м. Лондон та Роттердам), концерн «Хенкель» – німецька хімічна компанія (штаб-квартира в м. Дюссельдорф). В квітні 2011 р. «Проктер енд Гембел» та «Юнілівер» було оштрафовано на 315,2 млн. євро за картельну змову в політиці ціноутворення на пральні порошки. Антимонопольні регулятори Європи викрили «Проктер енд Гембел», «Хенкель» та «Юнілівер» в домовленості щодо підтримки певного рівня цін на пральний порошок у восьми європейських країнах протягом трьох років. Цінова змова поширювалась на Бельгію, Францію, Німеччину, Грецію, Італію, Португалію, Іспанію, Нідерланди. У результаті розслідувань на «Проктер енд Гембел» та «Юнілівер», накладено штрафні санкції в розмірі 211 та 104 млн. євро відповідно. В свою чергу «Хенкель» першою повідомила про змову і таким чином їй вдалось уникнути штрафу домовившись з антимонопольними регуляторами Європи, в обмін на викриття своїх конкурентів [6].

З вище вказаного можна зробити висновок, що вагомим чинником, який перешкоджає розвитку міжнародній конкуренції є ТНК, а саме їхня боротьба між собою. Дана діяльність далеко не завжди є чесною і законною, що призводить до появи такого явища як «недобросовісна конкуренція». Доцільно зауважити, що не завжди подібні цінові змови викриваються, і вкрай рідко за це несуть відповідальність самі організатори. Найчастіше жертвами таких транснаціональних недобросовісних угод стають звичайні покупці товарів які навіть не підозрюють що переплачують значні суми, що пізніше приносять надприбутки власникам ТНК. Саме тому урядам держав необхідно приділити більше уваги механізмам регулювання міжнародної конкуренції та монополізації ринків.

Список використаних джерел:

1. Дахно I. I. Міжнародне економічне право: курс лекцій / I. I. Дахно; 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 2003. – 160 с.

2. Словник іншомовних слів: тлумачний словник / авт.-уклад. О. С. Мельничук. – К.: Українська радянська енциклопедія, 1974. – 776 с.

3. Матеріали інформаційного сайту «Media International Group» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mignews.com.ua/ru/articles/90415.html

4. Матеріали інформаційного сайту «Occupy corporatism» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.occupycorporatism.com/swiss-study-shows-147-technocratic-super-entities-rule-the-world

5. Матеріали інформаційного сайту «BZZN.ru» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bzzn.ru/main/news/one/790