Єднорович Р. Р.

Національний університет «Львівська політехніка»,Україна

ЛОБІЗМ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ КОРПОРАТИВНИХ ІНТЕРЕСІВ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ (ТНК)

ТНК стали найважливішими дійовими особами в сучасному світовому господарстві, відіграючи роль, яку важко переоцінити в системі міжнародних відносин. Сьогодні ТНК не є лише тією опорою, де базується державна економіка більшості країн, а й, перетворившись на найбільші транснаціональні групи, які включають на свій структуру численні закордонні філії виробничого, науково-дослідного і збутового характеру, дедалі активніше діють на міжнародній арені, увійшовши основних міжнародних процесів.

Транснаціона́льна компа́нія (корпора́ція) або ж скорочено ТНК – компанія (корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах. За визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), транснаціональні корпорації (ТНК) – це «підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалів», при цьому ТНК можуть як набувати статусу корпорації, так і не мати цього статусу [1]. На сьогодні ТНК стали невід’ємними суб’єктами міжнародних економічних відносин, оскільки приносять величезні статки, створюють тисячі робочих місць, впроваджують різні блага для відсталих країн Найбільш проблемними в діяльності ТНК для країн базування є взаємовідносини ТНК і національних урядів та реалізація корпоративних інтересів ТНК. Цільовою формою зв'язку великого бізнесу ТНК з органами державної влади є система лобіювання, спрямована на обстоювання своїх інтересів.

Лобіювання – специфічний вид паблік рилейшнз, пов’язаний з комунікаціями різних соціальних груп і організацій з представниками влади для захисту своїх інтересів під час прийняття тих чи інших рішень органами державної влади і управління [2]. Сучасна лобістська мережа ТНК охоплює відділи корпорацій та їх об'єднань, неформальні контактні організації, фонди, бюро та ін. Вони ставлять за мету вплив на прийняття відповідних законодавчих актів, діяльність партій, результати виборів і рішення судових органів. У своїй діяльності лобісти використовують різні методи: організація кампаній щодо залучення виборців до участі в голосуванні; налагодження контактів з політичними діячами і чиновниками держапарату для впливу на їхні рішення; фінансування передвиборних кампаній, діяльність політичних партій та ін. Щоразу, коли урядовий орган керує ресурсом, якого потребує бізнес (дозволяє, ліцензує, виділяє субсидії), чи встановлює правила, згідно з якими бізнес може функціонувати, виникає лобіювання, щоби впливати на процес управління. Лобісти захищають багато різних інтересів. Майже всі великі європейські корпорації, торгові групи і профспілки мають лобістів. Те ж саме стосується і японських торгових асоціацій і компаній. Американська [3]. ТНК можуть суттєво впливати на місцеву адміністрацію з метою поліпшення податкового режиму або дебюрократизації окремих процедур (наприклад, пов'язаних з інвестуванням). Часто саме могутнє лобі з боку представників ТНК є каталізатором реформування бюрократичного апарату, перегляду різних законодавчих актів, регулюючих правила інвестування і оподаткування в країні, у бік їх оптимізації і лібералізації [4]. Під час проведення конкретної політичної кампанії ТНК можуть мобілізувати на її підтримки персонал своїх підприємств і субпідрядників, банкіри – своїм клієнтам.

З іншого боку, за останні десятиліття ТНК не обмежуються лише фінансуванням якихось політичних діячів. Найбільші власники ТНК самі входять до складу урядів і балотуються посади президентів. Але одним із правових методів лобістської діяльності ТНК є створення спеціальних відділів по зв’язках з органами державної влади, GR-відділи, що спеціалізуються на взаємодії з представниками влади. Відділ по зв’язках з органами державної влади повинен керуватися у своїй діяльності такими принципами: системний характер взаємодії з органами влади; забезпечення сприятливих конкурентних умов для компанії; підтримка і розвиток позитивного іміджу компанії, як в органах влади, так і серед партнерів і клієнтів; підвищення рівня прибутковості, або ж мінімізація втрат від діяльності органів державної влади. До основних функцій GR-відділів відносяться: визначення і аналіз потреб компанії у взаємозв’язках з органами державної влади; моніторинг діяльності органів державної влади і прогнозування її впливу на функціонування компанії; координація побудови взаємозв’язків компанії з органами державної влади; вплив на органи державної влади для забезпечення інтересів компанії; забезпечення пільг і державних замовлень для компанії тощо [4].

ТНК перетворились в головну силу ринкового виробництва та у вагомі суб’єкти міжнародних відносин, інтереси яких будуть формувати геополітичну структуру світу у майбутньому. Міжнародні корпорації ХХІ сторіччя стають найважливішим елементом розвитку світової політики та Міжнародних економічних, політичних відносин. Такий бурхливий розвиток за останні десятиліття відбиває загострення міжнародної економічної, політичної конкуренції. Транснаціональні корпорації постають як безпосередніх учасників усього спектру міжнародних зв'язків. Міжнародні корпорації, з одного боку, є продуктом швидко та розвитку міжнародних геополітичних відносин, з другого боку, самі представляють потужний механізм на них й де використовують свої методи впливу, зокрема і лобіювання.

Список використаних джерел:

1. World Investment Report 2007: Transnational Corporations, Extractive Industries and Development. – UNCTAD, United Nations. New York and Geneva, 2007.

2. Стрижакова Н. А. Реалії українського лобіювання / Н. А. Стрижакова // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – 2008. – № 41. – С. 739–744.

3. Тихомирова Є. Б. Технологія зв’язків з владою: міжнародний досвід лобіювання / Є. Б. Тихомирова // Вісник Львівського університету. Серія «Міжнародні відносини». – 2001. – Вип. 6. – С. 235–244.

4. Гричина Н. А. Лобізм як інститут сучасної демократії / Н. А. Гричина. – К. – 2009. – С. 4–5.