К. е. н. Князь С.В., Мирощенко Н. Ю., Богів Я.С.

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

ПОБУДОВА ДИВЕРСИФІКОВАНОЇ СИСТЕМИ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Елементами системи комерціалізації високотехнологічної продукції підприємства є високотехнологічна продукція як об’єкт комерціалізації, споживачі інноваційної продукції, попит і пропозиція на неї, витрати на комерціалізацію інноваційної продукції та її ціна. Центральне місце у системі комерціалізації високотехнологічної продукції займає попит на інноваційний продукт, оскільки попит породжує пропозицію. Підприємство будує систему комерціалізації лише тоді, коли виявляє незадоволений попит.

Промислове підприємство, яке формує систему комерціалізації високотехнологічної продукції і володіє певним об’єктом комерціалізації? несе певні витрати на комерціалізацію. Їх розмір, склад і періодичність виникнення залежать від використовуваних методів комерціалізації. За допомогою цих методів створюється пропозиція високотехнологічної продукції на ринку. Попит і пропозиція, з одного боку, лінійно пов’язані із споживачами високотехнологічної продукції, а, з іншого боку, – із її ціною. Розмір ціни впливає на більшість елементів системи комерціалізації. З її урахуванням відбувається вибір методів комерціалізації, приймаються рішення щодо характеру позиціонування продукту, розробляються варіанти реалізації заходів щодо раціоналізації структури витрат на комерціалізацію високотехнологічної продукції.

Взаємодіючи між собою, інноваційність високотехнологічної продукції та рівень її дифузії є явищами об’єктивної дійсності, які впливають на більшість елементів системи комерціалізації. Об’єктивність цих явищ, тобто незалежність їх розвитку у часі полягає у тому, що інноваційність високотехнологічних продуктів знижується в міру зростання дифузії. У свою чергу, зростання дифузії високотехнологічних продуктів викликає необхідність активізування підприємством-інноватором пошукової, винахідницької діяльності у напрямку модернізації або удосконалення високотехнологічного продукту і, таким чином, продовження його життєвого циклу. Здатність забезпечувати зростання кількості ознак інноваційності високотехнологічних продуктів упродовж їх комерціалізації є не єдиною умовою продовження терміну життєвого циклу високотехнологічного продукту. Необхідним є також прийняття управлінських рішень стосовно вибору джерел фінансування витрат на удосконалення і модифікацію високотехнологічних продуктів, застосування методів ціноутворення, які б найбільшою мірою відповідали наявному попиту і пропозиції тощо.

Незважаючи на те, що процес ухвалення цих рішень є високо формалізованим і параметризованим, усе ж він – суб’єктивний, оскільки залежить від бачень і переконань керівників, які ухвалюють ці рішення. Навіть, якщо на підприємстві впроваджено автоматизовані системи підтримки прийняття рішень, бази даних яких постійно оновлюються, їх результатом є отримання керівниками, як мінімум, двох альтернативних рішень, остаточний вибір одного з яких має здійснити керівник. Одним із найбільш поширених способів зниження суб’єктивізму управлінських рішень є їх колективне формування. Найбільш розповсюдженими формами вироблення колективних управлінських рішень є нарада, дискусія, мозковий штурм, переговори.

На підприємствах, які реагують на підвищення рівня дифузії творчою активністю, що забезпечує удосконалення і модифікацію високотехнологічних продуктів, системи комерціалізації просторово диверсифікуються (рис. 1). Пошук можливостей продовжити життєвий цикл продукту призводить до диверсифікації груп споживачів за різними групами ідентифікованого попиту. У відповідь на це відбувається також диверсифікація методів комерціалізації, пропозиція високотехнологічних продуктів і ціни на них.

В умовах, коли підприємство є інноваційно-активним, тобто реагує на зростання дифузії високотехнологічної продукції () розробленням креативних ідей щодо її удосконалення і модифікації, що супроводжується зростанням кількості ознак інноваційності (), то наслідком цього є також зростання просторової диверсифікації елементів системи комерціалізації (). У свою чергу, права частина рис. 2 демонструє стан, за якого зростання дифузії високотехнологічної продукції () не передбачає росту рівня просторової диверсифікації (), або й з часом її зниження (), що є причиною регресивності інноваційної активності підприємства (). Явища дифузії, диверсифікації та інноваційності у системі комерціалізації високотехнологічної продукції взаємно вливають одне на одне, проте позитивні економічні ефекти від цього впливу найбільш ймовірні тоді, коли керівники підприємства-інноватора реагують на сигнали ринку (зниження попиту на високотехнологічний продукт, поява товарів-замінників, або товарів-аналогів, насиченість ринку продуктом тощо) активізуванням креативності, зокрема щодо винайдення нових сегментів ринку, де можна було б застосовувати високотехнологічний продукт, використовувати альтернативні методи комерціалізації, застосовувати нові інженерно-технологічні рішення щодо удосконалення і модифікації інноваційного продукту тощо. У науковій літературі, яка присвячена проблемам комерціалізації [1–6], дифузія розглядається як контрольоване підприємством-інноватором явище.

Рис. 1. Диверсифікована у просторі система комерціалізації

високотехнологічної продукції

(розроблено авторами публікації):

S – споживачі високотехнологічної продукції; Р – попит на високотехнологічну продукцію; Ok – високотехнологічна продукція як об’єкт комерціалізації; Vk – витрати на комерціалізаціювисокотехнологічної продукції; Mk – методи комерціалізації високотехнологічної продукції; Pi – пропозиція високотехнологічної продукції; С – ціна високотехнологічної продукції; – множина ознак, які вказують на те, що високотехнологічна продукція підприємства є інноваційною;  – множина всіх ознак, які могли б вказувати на те, що високотехнологічна продукція підприємства є інноваційною; Кi – рівень інноваційності високотехнологічної продукції підприємства, частки одиниці; Di – показники зміни рівня дифузії високотехнологічної продукції підприємства;  – приріст коефіцієнта місткості ринку високотехнологічної продукції,%;  – приріст показника швидкості (оборотності) реалізації високотехнологічної продукції, тис. грн.;  – приріст коефіцієнта диверсифікації джерел поширення високотехнологічної продукції на ринку, %.

Рис. 2. Проміжні множини ознак інноваційності продукції під час її комерціалізації

(розроблено авторами публікації)

Зокрема, А. Косенко, Д. Коціскі, О. Маслак, П. Перерва та Д. Сакай аргументовано доводять, що, обираючи певну стратегію поведінки на ринку, підприємства, які комерціалізують високотехнологічний продукт, можуть певною мірою програмувати дифузію. У залежності від можливостей підприємства і характеру самої інновації автори розрізняють гравітаційну дифузію та дифузію епідемії, яка, у свою чергу, поділяється на експансивну, релокаційну, ієрархічну, двофазну, фокусну, вибухову [7, c. 53–54]. Попри це, слід визнати, що дифузія буває і неконтрольованою внаслідок промислового шпіонажу, появи, так званих, «піратських», не ліцензованих копій, що є вагомим доказом необхідності постійно здійснювати креативні пошуки, захищати інновації патентами і перманентно посилювати рівень інформаційної безпеки на підприємстві.

З точки зору етапів реалізації інноваційного процесу підприємства інноваційність високотехнологічної продукції є різною на момент прийняття рішення про комерціалізацію, а також на початкових і пізніх етапах комерціалізації.

Гіпотетично підприємство-інноватор може досягти всіх ознак інноваційності запропонованої ним високотехнологічної продукції. Загальна кількість ознак інноваційності за весь період комерціалізації є континуальною. Континуум включає в себе всі можливі підмножини ознак інноваційності за усіма етапами комерціалізації. Так, якщо  є загальною множиною ознак за весь період комерціалізації високотехнологічної продукції, а  та  – множини ознак інноваційності на ранніх та пізніх етапах комерціалізації інноваційної продукції, то вони співвідносяться між собою як  окрім цього тоді  Як наслідок,  Будь-якому елементу  відповідає елемент із множини  Сукупність таких елементів утворює підмножину  у множині 

За побудовою   

де n, v, m, r, v, z – кількість ознак інноваційності високотехнологічної продукції підприємства у відповідних множинах.

Тобто  є континуальною множиною, яка включає в себе всі вищенаведені підмножини  звідси  Тоді,

У даному випадку множини, підкреслені однією лінією, є еквівалентними, а множини, що підкреслені двома лініями, – рівні.

На рис. 2 продемонстровано, так звані, проміжні множини ознак інноваційності, які дозволяють підприємству-інноватору отримувати позитивні економічні ефекти від комерціалізації навіть при зростанні дифузії високотехнологічної продукції.

Таким чином, функціонування системи комерціалізації високотехнологічної продукції в умовах зростання рівня дифузії вимагає постійного просторового і часового диверсифікування компонентів системи за рахунок реалізації заходів, націлених на підвищення інноваційності високотехнологічної продукції, що комерціалізується. Це вимагає побудови такої кадрової політики підприємства і застосування такої моделі мотивування працівників до креативності, наслідком яких було б випереджування креативних пропозицій реальної потреби щодо удосконалення або модифікації високотехнологічної продукції.

Список використаних джерел:

1. Галиця І. Комерціалізація інтелектуальної власності та прикладних наукових досліджень / І. Галиця // Економіка України. – 2001. – № 2. – С. 63–67.

2. Досвід фінансової діяльності венчурних фірм на прикладі американських моделей організації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.buklib.net

3. Ілляшенко С. М. Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу: монографія / С. М. Ілляшенко (заг. ред.). – Суми : Університетська книга, 2008. – 615 c.

4. Кирина Л. В. Стратегия инновационной деятельности предприятия // Формирование механизма управления предприятием в условиях становления рынка / Л. В. Кирина, С. А. Кузнецова; под ред. В. В.Титова и В. Д. Марковой. – Новосибирск, 1995. – 145 с.

5. Ковалев Г. Д. Основы инновационного менеджмента / Г. Д. Ковалев; под ред. проф. В. А. Швандара. – М.: ЮНИТИ–ДАНА, 1999. – 175 с.

6. Колодинський С. Б. Інноваційний маркетинг та конкурентоспроможність регіональних комплексів / С. Б. Колодинський // Вісник НУ «Львівська політехніка»: Логістика. – 2004. – Вип. № 499. – С. 246–251.

7. Экономическая оценка инновационного потенциала: монография / [А. Косенко, Д . Коциски, О. Маслак, П. Перерва, Д. Сакай]. – Мишкольц; Х., 2009. – 166 с.