Смирнова Т. А., Добромирова О. В.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Сучасна ситуація в економіці України склалася під впливом світової економічної кризи, для подолання наслідків якої необхідне прийняття радикальних рішень. Одним з можливих вирішень даного питання є перехід до інноваційного типу розвитку. Вичерпання чинників екстенсивного економічного розвитку обумовлює постійне посилення уваги до пошуку нових факторів прискорення економічної динаміки, адекватних сучасному стану розвитку світової економіки.

Інноваційний тип розвитку передбачає перенесення акценту на використання принципово нових технологій, випуск високотехнологічної продукції, прогресивні організаційні і управлінські рішення в інноваційній діяльності, інтелектуалізація всієї виробничої діяльності.

Перехід до інноваційної моделі економічного розвитку потребує реалізації трьох головних завдань:

– розвитку конкурентоспроможного підприємницького сектора та його ядра – великих корпорацій, його здатності до концентрації і перерозподілу коштів у пріоритетні напрями;

– слідування державним пріоритетам розвитку освіти, науки і технологій;

– повноцінної інтеграції в глобальну інноваційну сферу, світову торгівлю наукоємними товарами та інтелектуальною власністю.

Таблиця 1

Серед видів послуг, де найбільш поширюються інновації, є: готельний та ресторанний бізнес – 10,3%; діяльність транспорту та зв'язку – 16,4%; операції з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям – 75,5%; освіта – 2,1%; охорона здоров'я та надання соціальної допомоги – 4,3%; надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури – 10,3%.

Фундаментальною причиною низького темпу інноваційної діяльності в Україні є низький платоспроможний попит на інновації, внаслідок чого майже 80% фінансування інноваційної діяльності у промисловості здійснюється за рахунок власних коштів підприємств. Тобто, на даний момент гальмування поширення інноваційної діяльності підприємств України пояснюється, в першу чергу, обмеженістю джерел її фінансування. Також, недостатньо використовуються в Україні непрямі заходи стимулювання впровадження інновацій.

Ще однією з перешкод розвитку інноваційної діяльності в Україні також є законодавча база. Головною проблемою законодавчої бази є відсутність координації законодавчих актів між собою та їх невідповідність економічній ситуації в країні. На даний момент необхідне використання наявної науково – технологічної бази у промисловості, тобто тісний зв’язок між науковими досягненнями та впровадженням створених нових технологій у виробництві.

Також, впровадження інновацій на підприємствах характеризується нерівномірністю та великими перервами. Багато підприємств розуміють необхідність введення інновацій, але на цьому шляху їм заважають, як вже було зазначено, в першу чергу фінансові чинники. Багато випадків введення інновацій не являються успішними через помилки у розрахунках та плануванні. 

Згідно зі Стратегією інноваційного розвитку України на 2010–2020 рр. в умовах глобалізації та міждержавної програми інноваційного співробітництва держав СНД на період до 2020 р., частка інноваційної продукції в обсязі промислового виробництва має зрости й сягнути 20% до 2020 р. Виходячи з міжнародної практики, якщо у ВВП країни частка інноваційної продукції складає менше 20%, то національна продукція втрачає конкурентоспроможність. Середньоєвропейський показник складає 25–35%. В Україні ж зростання ВВП на основі нових технологій сягає лише 4%.

Рівень інноваційної активності підприємств збільшиться у два–три рази.

На нашу думку, пріоритетами розвитку інноваційного потенціалу вітчизняних підприємств на рівні держави на майбутнє мають стати:

– держзамовлення на інноваційну продукцію;

– створення мережі інноваційних впроваджувальних підприємств;

– цілеспрямована підготовка кадрів, менеджерів інноваційної діяльності;

– використання першочергово, наукових розробок вітчизняних науковців;

– активна співпраця органів влади між собою,а також з бізнесом;

– створення умов для розвитку різноманітних форм підприємництва у сфері науки, виробництва і обороту.

Отже, підводячи підсумки, необхідно зазначити, що запровадження інноваційних технологій на підприємствах України відіграє надзвичайно важливе значення в економічному розвитку країни, в конкурентоспроможності товарів в порівнянні з іншими країнами. Проте необхідно враховувати низку проблем, що стримують їх інноваційний розвиток.

Список використаних джерел:

1. Офіційний сайт Державного комітету статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

2. Офіційний сайт Державного агентства України з інвестицій та інновацій [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrproject.gov.ua

3. Гуменюк М. Типізація секторів інноваційного розвитку регіону за тенденціями зміни валової доданої вартості / М. Гуменюк // Економіст. – 2009. – № 11. 

4. Харів П. С. Оцінювання рівня інноваційно-технологічного розвитку регіонів в період економічної нестабільності / П. С. Харів // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – № 18.