Водолазська О. А.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Регулююча функція держави в страховій діяльності може проявлятися в різних формах: прийняття законодавчих актів, що регулюють страхування, встановлення в інтересах суспільства і окремих категорій його громадян видів обов'язкового страхування, проведення спеціальної податкової політики, встановлення різного роду пільг страховим компаніям для стимулювання такого роду діяльності, а також створення особливого правового механізму, який забезпечує нагляд за функціонуванням страхових організацій. Систему державного регулювання страхового ринку України можна представити так (рис. 1).

Рис. 1. Система державного регулювання страхового ринку України

У світовій практиці існує три типи фінансово-правового нагляду та регулювання державою страхової діяльності:

1. Фінансово-правове регулювання страхової діяльності здійснюється на рівні вищих центральних органів влади (є найбільш розповсюдженим).

2. Фінансово-правове регулювання здійснюється як на державному (федеральному) рівні, так і на рівні окремих територій (провінцій, штатів тощо).

3. Фінансово-правове регулювання страхової діяльності здійснюється виключно на рівні територій (наприклад, штатів).

Для України характерним є перший тип фінансово-правового регулювання діяльності страховиків державою. Основним джерелом державного регулювання страхової діяльності є Закон України «Про страхування».

Виконання регулюючої функції держави, як правило, покладається на спеціальний орган – державний страховий нагляд. Подібна структура існує в багатьох країнах світу. Сьогодні в Україні – це Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. Однак, через постійний брак коштів Держфінпослуг поки що неспроможна належним чином виконувати роль, відведену їй законодавством.

В зв'язку з цим, цікавим є світовий досвід фінансування державного органу регулювання та нагляду за страховою діяльністю:

– тип фінансування А – держава фінансує діяльність державного органу регулювання та нагляду за страховою діяльністю. Гроші надходять від платників податків;

– тип фінансування В – страхові компанії, за якими здійснюється нагляд, оплачують видатки, пов'язані з наглядом;

– тип фінансування С – частина витрат фінансується за рахунок держави (платників податків), а інша – за рахунок компаній, за якими здійснюється нагляд.

На думку експертів Міжнародної асоціації страхового нагляду, процедура фінансування органу державного регулювання та нагляду за страховою діяльністю за типом В є єдино правильним рішенням, в результаті якого забезпечується ефективний нагляд за страховою діяльністю.

Слід відмітити, що в основу державного регулювання діяльності страховиків повинні бути покладені як прямі, так і опосередковані методи державного регулювання страхової діяльності. Звичайно, питома вага тієї чи іншої складової окремого методу державного регулювання діяльності страхових компаній буде визначатися національними, історичними, інституційними, галузевими та іншими факторами.

Значну роль у правовому регулюванні страхового бізнесу відведено принципам та стандартам Міжнародної асоціації органів нагляду за страховою діяльністю. Стандарти цієї асоціації регулюють: вимоги для одержання ліцензії; повноваження регулятора та їх розширення щодо перевірок на місцях; основні засади інвестування коштів і перестрахування. Джерелом страхового права в ЄС є директиви ЄС зі страхування. В останні десятиліття в ЄС розроблялися єдині норми, які мали однаковий зміст, значення і застосування на території країн-учасниць.

Таким чином, правове регулювання страхового бізнесу формують міжнародні наднаціональні органи, органи державної влади та відомчі органи відповідної компетенції. Для України є характерною наявність великої кількості відомчих нормативних документів, що вказує на розпорошеність правових норм і недотримання принципу верховенства закону.

Страхове право у державі ще перебуває під впливом старих підходів командної економіки і нових принципів ринкового господарювання, які притаманні для страхового простору країн Європейського союзу. До перспективних напрямів подальшого дослідження проблеми правового регулювання страхового бізнесу належать: оптимізація законодавчої бази страхової діяльності та розроблення Страхового кодексу; аналіз якості страхового законодавства і розроблення методик та показників визначення його ефективності; вивчення стану правового забезпечення страхового бізнесу в регіонах, галузях, а також застосування нових інструментів правового регулювання страхової діяльності.