К. е. н. Ульянова Л. П., Щербаков М. Є., Пархоменко Ю. Ю.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара; Полтавська державна аграрна академія; Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені В. Лазаряна, Україна

ПРО ПІДХОДИ ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНСЬКІЙ ЕКОНОМІЦІ

За умов розвинутих ринкових відносин держава є активним суб’єктом економіки. Вона займається не тільки безпосереднім господарюванням, а й активно здійснює необхідні регуляторні функції щодо всього суспільного виробництва. Державне регулювання економіки є складним процесом, який включає сукупність заходів, націлених на досягнення поставлених у відповідності до визначених пріоритетів та напрямків розвитку завдань. Виходячи з проблем сучасного етапу розвитку економіки України (складнощі трансформаційного періоду, відстала матеріально-технічна база виробництва), на особливу увагу заслуговує визначення підходів до вдосконалення інвестиційної політики, покращення інвестиційного клімату та стимулювання інвестиційної діяльності всіх економічних суб’єктів.

Формування системи заходів щодо покращення інвестиційного клімату повинно базуватися на розумінні основних причин низького рівня інвестиційної привабливості Україні та обґрунтуванні варіантів щодо їхнього подолання. Так, за підсумками результатів досліджень вчених, можна виділити такі основні сучасні негативні причини – посилення тиску на підприємництво з боку владних структур, надлишкове державне регулювання економічних процесів, мінливе податкове законодавство та високі ставки оподаткування. В результаті дії даних причин, індекс інвестиційної привабливості України залишається на низькому рівні – 2,19 балів з 5-ти можливих.

Не дивлячись на прорахунки в державній інвестиційній політиці та існуючі негативні явища у формуванні сприятливого інвестиційного середовища, надходження інвестицій в країну поступово зростає. За даними Державного комітету статистики України, прямі іноземні інвестиції в національну економіку склали понад 5 млрд. дол. США в 2010 році і майже 6 млрд. дол. США в 2011 році. Основними партнерами України є Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Росія, США, Китай.

Націленість інвесторів на співпрацю з Україною в галузі інвестування, незважаючи на негативні прогнози і ризики, пояснюється тим, що вітчизняна економіка, в порівнянні з іншими країнами має конкурентні переваги в певних секторах. Це обумовлено зростанням світового попиту на продукцію металургії та сільського господарства, а також порівняно сильною конкурентною позицією України в цих галузях. Не випадково, за сучасних умов іноземні інвестиції представлені в гірничо-металургійному, банківському, фінансовому та сільськогосподарських секторах, нафтогазової галузі, будівництві тощо. Не можна не враховувати також те, що Україна – європейська країна, яка знаходиться на перетині багатьох важливих торговельних шляхів, що, зрозуміло, підвищує її привабливість для інвесторів. Проте в порівнянні з іншими державами обсяги інвестицій в економіку України є незначними. Так, приплив іноземних інвестицій до Чехії більший в 11 разів, а в такі країни, як Словаччина, Польща, Португалія – в 5–6 разів ніж до України. Серед негативних відгуків, за оцінками соціологів, потенційні інвестори на перше місце висувають те, що Україна не надає іноземним інвестиціям належного рівня правового захисту і вважають українське законодавство вельми суперечливим. До того ж іноземні інвестори практично не мають ані податкових, ані інших пільг порівняно із вітчизняними інвесторами. До негативних наслідків іноземні інвестори також відносять політичну нестабільність, бюрократію, корупцію, слабке інформаційне забезпечення про потенційні можливості інвестування, недостатнє страхування від ризиків та інше.

  Створенню обґрунтованої та ефективної системи державного регулювання інвестиційних процесів повинно передувати ретельне вивчення історичного досвіду організації інвестування в розвинених ринкових країнах, особливо в періоди потрясінь національної економіки. З огляду на це, значний інтерес становить англійська система залучення інвестицій, яка забезпечила Великобританії стабільні позиції в галузі залучення та використання інвестиційних ресурсів. У 70-ті роки ХХ століття Великобританія переживала труднощі в економіці у зв’язку з дефіцитом сировини, інфляцією, коливаннями валютних курсів. Іноземні інвестори за цих умов не виявляли значної активності щодо вкладання своїх капіталів у англійську економіку. Економічний курс консервативного уряду позитивно вплинув на рух інвестиційних коштів. Суть цього курсу полягала в посиленні ринкових відносин в економіці, переходу від кейнсіанської теорії управління економікою до монетаризму. У 1979 році було скасовано валютні та інші обмеження на діяльність приватних фірм, що сприяло вільному переміщенню капіталів. Політика «відчинених дверей» надала іноземним банкам практично вільний доступ на внутрішній ринок капіталів. На інтенсивність залучення іноземних інвестицій впливала також існуюча в Великобританії система оподаткування (відсутність податків на капіталовкладення в обладнання та НДДКР, а також їх зниження на 79% на інвестиції в будівництво споруд). Розроблена була система державної конкурсної допомоги для найважливіших інвестиційних проектів вартістю щонайменше 0,5 млн. фунтів стерлінгів. Максимальний розмір допомоги становив половину вартості проекту. Було також визначено можливість отримання субсидій за «списком інноваційної допомоги», сприятливі умови кредитів та інше. Для «нових зон підприємництва», «зон вільних портів», «нових міст» встановлено пільгові режими оподаткування та можливість безмитного експорту виробленої продукції.

  Починаючи з 50-х років ХХ ст. привабливою для іноземних інвесторів стало ФРН. Цьому сприяли такі основні фактори, як зручне розташування в центрі Європи, місткий внутрішній ринок, низький курс марки, експортна орієнтованість виробництва. Проте через 20 років ФРН почала втрачати деякі свої пріоритети. Головною причиною вважається суперечність податкової системи. Внаслідок об’єднання Німеччини збільшився ринковий простір, і це відкрило можливості притоку іноземного капіталу. Іноземні компанії мали змогу брати участь у приватизації майна колишньої НДР. Було запроваджено пільги, спрямовані на стимулювання виробничих інвестицій, заохочення малих і середніх фірм. З’явилася можливість створення неоподатковуваного резервного фонду, звільнення від податків ряду промислових підприємств, надання так званих інвестиційних надбавок, особливих ставок амортизації основного капіталу. Стабільність, тверда грошова одиниця сприяли тому, що багато іноземних інвесторів почали вкладати свій капітал у довгострокові цінні папери.

Однією з причин припливу іноземного капіталу у Францію була монетаристська політика уряду в 90-х рр. ХХ ст., у якій важливу роль відіграло вигідне для країни регулювання процентної ставки. Уряд став підтримувати стабільний курс франка щодо американського долара та німецької марки шляхом жорсткого контролю над інфляцією та проводити жорстку політику регулювання іноземних інвестицій стосовно до держав, які не були членами Європейського Співтовариства. У Франції сформувався розвинений фінансовий ринок, що за потужністю поступався тільки аналогічним ринкам США та Великобританії, закладена ефективно діюча система заохочення інвестицій, спрямованих на розвиток провідних галузей економіки.

На приплив іноземного капіталу в США у 80-ті рр. ХХ ст. значно вплинули результати перебудови системи економічного регулювання, а саме відсутністьобмежень на розмір експортно-імпортних операцій, уведення нової податково-амортизаційної політики, зменшення прямого втручання держави у проблеми приватного бізнесу, використання тільки методів економічного регулювання підприємницької діяльності. Порівняно із законодавством інших розвинених країн законодавство США щодо іноземних інвестицій було м’яким. Процес лібералізації американської економіки привернув увагу іноземних інвесторів високою ефективністю вкладання капіталу. Значну роль у залученні іноземних інвестицій у країну відіграло підвищення ставок з позик. У 90-х рр. ХХ ст. було прийнято закон, який надавав можливість банкам створювати міжнародні банківські відділення та здійснювати міжнародні операції с території США на тих же умовах, що й їх філії за кордоном. Унаслідок цього США отримали додаткові джерела накопичення капіталу. Високі рівні ставок з позик разом з низькими показниками інфляції та сприятливими прогнозами підвищення цін зумовили значний приплив іноземних інвестицій в американську економіку. Відміна податків на дивіденди, що сплачуються іноземними власниками цінних паперів, сприяла розповсюдженню акцій серед іноземців. Згідно із законом про оподаткування у США гарантувалося відсутність будь-якої дискримінації, що зумовило створення більшістю іноземних інвесторів філій у цій країні.

Важливою складовою діяльності держави в сфері інвестування та створенні сприятливого інвестиційного клімату є організація ефективного функціонування фінансово-кредитної системи країни, яка, як відомо, включає банківську систему та небанківські кредитні установи (інвестиційні фонди, кредитні спілки, пенсійні фонди, страхові компанії, довірчі установи тощо). Хоча ядро фінансово-кредитної системи становлять банки, в сучасних умовах усе більшу роль повинні виконувати небанківські інститути. Ефективне функціонування останніх відображає процес вдосконалення фінансових відносин, що є характерною ознакою розвинутої ринкової економіки.