Білій А. І., Чернов Ю. В.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна

ПРО ДЕЯКІ АСПЕКТИ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Сучасний період світового економічного розвитку характеризується фундаментальними змінами. Відбувається перехід від інтернаціоналізації господарського життя до глобалізації світового господарства. Процес глобалізації характеризується зростаючою економічною взаємозалежністю країн усього світу, змінами в динаміці світової економічної системи: виникненням нових виробничих, транспортних та комунікаційних технологій, небачених у минулому форм організації та управління з одночасним загостренням конкуренції. Процес глобалізації надзвичайно прискорив темпи інновацій і виявив необхідність створення гнучких ринків праці, товарів, капіталу, зміну існуючих принципів регулювання та управління.

Глобалізація відкриває практично необмежені можливості для всесвітнього розвитку, однак темпи її поширення не рівномірні. У країнах, що зуміли досягти інтеграції, спостерігаються більш високі темпи економічного зростання та добробуту.

Прихильники глобалізаційних процесів наголошують, що вона дає нові можливості для більш ефективного розміщення та вільного доступу до світових мобільнихресурсів і загального зростання світового виробництва. Глобалізація володіє значними резервами підвищення ефективності виробництва завдяки поглибленню поділу праці, збільшенню економіки за рахунок масштабу і зниження витрат, оптимізації розміщення ресурсів у світовому масштабі і передачі технологій.

Негативні сторони глобалізації пов’язані з нерівномірним розподілом зростання світового доходу між різними країнами, зниженням ролі національної політики. Вона прямо чи опосередковано зумовлюється політикою численних, в тому числі недержавних організацій, включаючи світові. Ця політика значною мірою визначається всесвітньою економічною конкуренцією та соціальною політикою таких міжнародних організацій, як Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Міжнародна організація праці та ін. Крім того, вона дедалі більше стає транснаціональною і головні рішення у сфері політики приймаються не на рівні урядів держав, а у світових банківських установах.

Для того аби підвищити міждержавну конкурентоспроможність зменшуються національні витрати на соціальний захист, заперечуються або ставляться під загрозусоціальні права громадян на національному рівні.

На сьогоднішній день виникла потреба набуття соціальною політикою статусу ефективної глобальної політики, спрямованої не тільки на збереження суверенітетудержав, але й на втручання у світову економічну систему з метою піднесення добробуту населення. Актуальні соціальні проблеми та світові стандарти все більше відображуються у програмах соціального реформування багатьох держав. Україна при розробці своїх власних стратегій соціально-економічного розвитку має шанс не повторювати помилки та прорахунки країн, які вже пройшли цей шлях, а також повинні вдосконалити найжиттєздатніші частини базової інфраструктури добробуту держави.

Реальна соціально-економічна політика України повинна забезпечувати відродження суспільства, посилення адаптаційних можливостей усіх груп та прошарків українських громадян. Слід відмітити, що головною метою такої політики має стати підвищення рівня життя населення та зниження рівня соціальної нерівності. Досягнути цього можна через докорінну модернізацію економіки та економічних відносин.  

Економічна політика держави в умовах глобалізації повинна бути спрямованою на створення в країні сприятливого інвестиційного та підприємницького клімату, який би стимулював економічне зростання. Цьому мають сприяти заходи, спрямовані на забезпечення рівних умов для розвитку конкуренції, захисту прав власності, зняття адміністративних бар’єрів для підприємницької діяльності, підвищення фінансової прозорості підприємств.

Пріоритетним напрямком економічного розвитку в сучасних умовах має стати створення фінансової інфраструктури, що ефективно виконувала б функцію трансформації заощаджень в інвестиції. Податкова політика держави повинна бути орієнтована на створення ефективного співвідношення між стимулюючою і фіскальною роллю податків шляхом зниження і вирівнювання податкового навантаження, спрощення податкової системи.

Базова концепція соціально-економічної політики України має включати задоволення основних людських потреб – здоров’я, освіти, праці, житла, особистої безпеки.

Враховуючи, з одного боку, ключові світогосподарські тенденції, а з іншого – потенціал української економіки, пріоритетними напрямками її розвитку в умовах глобалізації мають стати: системна інтеграція у світове господарство із забезпеченням реальної міжнародної конкурентоспроможності; діяльність спрямована на ліквідацію монопольної чи монопсонної залежності від окремих зарубіжних ринків; формування власних транснаціональних економічних структур із глобальним менеджментом; інтеграційна макровзаємодія із Європейським Союзом, Центральними і Східноєвропейськими угрупованнями країн; забезпечення належного рівня економічної безпеки з дійовими механізмами захисту від несприятливих змін міжнародної кон’юнктури та фінансових криз.

За умов адекватної економічної політики з продуктивним використанням власних інтелектуальних ресурсів можлива ефективна реалізація зазначених пріоритетних напрямів. Економічний розвиток як базову цінність можна забезпечити лише через систему підготовки і підтримки працівників нового типу. Інноваційна економіка потребує інноваційної освіти і менеджменту. Незважаючи на значні втрати ресурсів, науково-технологічного та кадрового потенціалу і часу, Україна має перспективи певної міжнародної конкурентоспроможності, здатна розвиватись на власній інтелектуальній основі з продукуванням новітніх науково-технологічних рішень в інноваційних сегментах світового ринку, забезпечувати належні умови життєдіяльності нації.