К. і. н. Сливенко В. А., Бєляєв І. С.
Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ УКРАЇНИ
В наш час туризм став галуззю економіки, яка не тільки задовольняє потреби певних верств населення, а й, зокрема, головною рушійною силою економіки деяких країн. За фінансовими надходженнями туризм піднявся на достатньо високий рівень і поступається в цьому компоненті лише нафтовидобувній та автомобілебудівній промисловості. Розвиток цієї сфери сприяє підвищенню рівня освіти, вдосконаленню системи медичного обслуговування населення, впровадженню нових засобів поширення інформації тощо.
Туризм є однією з найбільш динамічних та перспективних галузей світової економіки. Його частка становить близько 12% світового валового внутрішнього продукту, 7% загального обсягу інвестицій, 11% світових споживчих витрат, 5% усіх податкових надходжень і третину світової торгівлі послугами. За прогнозами експертів ВТО, число поїздок в світі до 2020 року досягне 1,6 мільярда туристських прибуттів, з яких 717 млн. припаде на Європу [1].
Проблеми розвитку привабливості України в сфері туризму були підняті в наукових роботах багатьох вчених, зокрема у працях В. Я. Гаврана [2], який досліджує формування привабливості рекреаційно-туристичних комплексів з метою залучення інвестицій в розвиток туризму, А. В. Мокляка [3], який наводить оцінку та систематизацію чинників, що визначають привабливість комплексу міжнародного туризму України для іноземців тощо.
Туристична привабливість регіону – це наявність рекреаційно-туристичних об’єктів, сучасної розвиненої інфраструктури туризму, доступної і достатньої інформації про регіон, які б відповідали потребам туристів і забезпечували досягнення максимального соціально-економічного ефекту.
Рівень забезпеченості України рекреаційними ресурсами та об’єктами є дуже високим: по-перше, в Україні значна кількість унікальних та естетично привабливих природних ландшафтів, що придатні для тривалого відпочинку та пригодництва у поєднанні з місцевими пам’ятками культури та природи. Зокрема, це гірські території Карпат та Криму, приморські ресурси Південного узбережжя Криму та морських прибережних територій Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей, а також значущі річкові ресурси: річки Дніпро, Десна, Південний Буг тощо.
По-друге, Україна має величезну історію, тому тут сконцентрована величезна кількість культурно-історичних пам’яток. Так, Центральна Україна багата на історичні ресурси, пов’язані із запровадженням і розвитком української державності та культури, Південна Україна є територією, яка надала сучасності чимало пам’яток античної культури, Західна Україна виділяється етнічними особливостями, пам’ятками фольклору, народної архітектури, менталітету українців.
В Україні налічується понад 200 тисяч об’єктів пізнавального туризму, понад 300 музеїв [4]. На території України (станом на 2013 рік) представлено 5 об’єктів, занесених до списку Світової спадщини ЮНЕСКО: Київський Софійський собор (Київ), Ансамбль історичного центру Львова (Львів), Пункти геодезичної дуги Струве (Хмельницька і Одеська області), Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини (Українські та Словацькі Карпати, Німеччина), Резиденція Буковинських митрополитів (Чернівці) [5]. Всесвітньо відомими є історико-культурні заповідники (Києво-Печерський, Переяслав-Хмельницький, Хортиця, Поле Полтавської битви) та історико-архітектурні заповідники (Львівський, Кам’янець-Подільський, Новгород-Сіверський, Софіївський). Велике значення мають палацово-паркові комплекси (Воронцовський, Лівадійський), старовинні замки (Мукачівський на Закарпатті, Луцький на Волині) тощо.
Водночас рівень забезпеченості України туристичною інфраструктурою є недостатнім. Найістотніша проблема – відсутність достатньої кількості готельних комплексів, мотелів, хостелів. З часів отримання Україною незалежності і до наших днів кількість засобів розміщення збільшилася майже в 2 рази (1995 рік – 1396 засобів розміщення; 2010 – 1731) [6]. Але треба зауважити, що більшість з них не відповідають критеріям готелів вищих та середніх класів, які користуються попитом іноземних туристів із розвинених країн.
Також, треба звернути увагу на транспортну інфраструктуру, зазначимо, що незважаючи на загальне збільшення довжини асфальтованих доріг, проблемою залишається стан та якість дорожньої системи України. Окрім цього, збільшення рівня технічного зносу основних засобів транспорту, особливо авіаційного і залізничного, ще більше підсилюють кризовий стан індустрії та невідповідність сучасним міжнародним стандартам.
Інвестування галузі туризму передбачає сукупність умов, ресурсів і заходів, необхідних для здійснення інвестиційного процесу. Так, останнім часом проблема інвестування у багатьох вітчизняних наукових працях ототожнюється з проблемою залучення іноземних інвестицій. Такий підхід є некоректним. Для інвестиційного забезпечення розвитку галуз і, в тому числі і туризму, слід розглядати та залучати усі можливі джерела, а саме: іноземні джерела, внутрішні інвестиційні джерела підприємств тощо.
Отже, підсумовуючи все вищезазначене, може стверджувати, що успішність функціонування національної туристичної індустрії залежить, в основному, від ефективної системи управління та координації всіх компонентів туристичної привабливості: від туристичних ресурсів та інфраструктури до залучення інвестицій в їх розвиток та якісне обслуговування. Все це вимагає пошуку шляхів не лише покращення стану окремих складових туристичної привабливості, але й визначає необхідність комплексного пошуку заходів її підвищення та максимальної кооперацій і координації всіх суб’єктів туристичного господарства.
Список використаних джерел:
1. Офіційний сайт Всесвітньої туристичної організації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unwto.org
2. Гавран В. Я. Управління інвестиційною діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері: дис. … канд. екон. наук: спец. 08.02.03 / В. Я. Гавран. – Л., 2002. – 203 с.
3. Мокляк А. Туристські ресурси для потреб іноземного туризму в Україні (в контексті українсько-польських туристичних зв'язків): дис. … канд. геогр. наук: спец. 11.00.02 / А. Мокляк. – К., 2004. – 206 с.
4. Любіцева О. О. Туристичні ресурси України: навч. посіб. / О. О. Любіцева, Є. В. Панкова, В. І. Стафійчук. – К.: Альтерпрес, 2007. – 369 с.
5. Вільна енциклопедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uk.wikipedia.org
6. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua