К. е. н. Горлачук М. А.
Тернопільський національний економічний університет, Україна
КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ІНФРАСТРУКТУРИ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРАРНОГО РИНКУ
Ефективне функціонування аграрного ринку неможливо забезпечити без необхідної ринкової інфраструктури. Під інфраструктурою ринку розуміють як правило ті інституції і засоби, які забезпечують виробництво й реалізацію виробленої продукції. Однак й досі в Україні немає чіткої моделі інфраструктури, що забезпечила б ефективного функціонування аграрного ринку, через це його формування відбувається стихійно, а не комплексно.
У науковій літературі інфраструктуру визначають у різних розуміннях: у вузькому - її зводять до категорій суспільного капіталу, безпосередньо пов’язаних з продуктивністю або спрямованих на продуктивність, тобто таких як будівлі і споруди, транспорт, телекомунікації, електроенергія і водопостачання. У більш ширшому - до неї відносять навчальні, культурні та соціальні заклади.
Досліджуючи інфраструктурні елементи аграрного ринку, концептуально будемо відносити до них лише ті, що безпосередньо забезпечують умови для здійснення виробництва, а також товароруху продукції до кінцевого споживача і управління ними. Тобто необхідною і фундаментальною основою ефективної моделі організації аграрного ринку є обґрунтування виробничої, обслуговуючої, обмінної та координуючої інфраструктури. Така класифікація дозволяє виділити функції кожного виду інфраструктури і фізичних елементів, що входять до її складу.
Виробнича інфраструктура опосередковує виробничий процес, забезпечуючи в першу чергу необхідні умови для його здійснення. Сюди слід віднести підприємства по виробництву сільськогосподарської продукції, особисті селянські господарства населення, де безпосередньо виробляється продукція галузі; промислові підприємства і цехи, що займаються переробкою сільськогосподарської сировини; складські приміщення (холодильно-рефрижераторне обладнаннятощо), де здійснюється зберігання готових до реалізації чи споживання товарних ресурсів та ін.
Обслуговуюча інфраструктура аграрного ринку охоплює інституційні структури, що сприяють безперебійності, ритмічності виробництва, реалізації продукції і руху її до кінцевого споживача на принципах логістики. До неї належать: банки та інші фінансово-кредитні установи - здійснюють банківське і кредитне обслуговування сільськогосподарських виробників, заготівельних організацій і переробних підприємств, посередницьких і збутових формувань, які займаються закупівлею, переробкою і реалізацією продукції; організації, підприємства, що надають сервісні послуги і допомогу; транспортне та інформаційне обслуговування виробників, переробних галузей, підприємств і організацій зі збуту та торгівлі продукцією; науково-дослідні установи та ін.
Обмінна інфраструктура представляє собою системоутворюючий елемент. Головним принципом існування ринкових відносин є конкуренція, а її основнимінструментом - ціна. Обмінну інфраструктуру у формуванні ринкової системи можна розглядати як сполучний елемент між виробництвом і споживанням, вона є генератором цін і конкурентних відносин, тобто системоутворюючим елементом ринкової економіки і розвитку аграрного ринку. До її складу належать: магазини торгівельної мережі, ринки збуту продукції (сировинний, продовольчий тощо), посередницькі структури, які сприяють товарообміну на аграрному ринку, аграрні біржі, складські потужності та ін. Особливим елементом в організації функціонування аграрного ринку є координуюча інфраструктура. Її елементи можуть в однаковій мірі як сприяти досягненню позитивної ринкової кон’юнктури, так і гальмувати її розвиток. Організуючий, регулюючий і контролюючий функціональні аспекти представляють основні ознаки координуючої інфраструктури, яка являє собою взаємодію органів державної влади і управління, громадських організацій захисту прав споживачів, санітарного нагляду, охорони навколишнього середовища, консультаційно-експертні і дорадчі служби та ін.
Реалізуючи законодавчі і нормативні акти держави, можна диференційовано і з різним ступенем впливу втручатися у функціонування ринкового механізму, сприяти розвитку конкуренції, або ж навпаки - створювати монопольні структури, які обмежують свободу руху товару, капіталу чи робочої сили. Координуюча інфраструктура забезпечує загальні умови і правила функціонування аграрного ринку, тенденції поведінки усіх його суб’єктів та їхню взаємодію.
Таким чином, інфраструктура аграрного ринку являє собою комплекс елементів та видів діяльності, які створюють організаційно-економічні умови для ефективного функціонування ринкового механізму. Визначивши інфраструктурні складові ринку і їх функціональну роль, можна використовувати цілеспрямовані заходи з метою формування ефективного механізму функціонування і регулювання аграрного ринку. При цьому виробнича, обслуговуюча, обмінна і координуюча інфраструктури є необхідними і рівнозначними елементами його здійснення.
Методологічно правильним підходом до вирішення зазначеного завдання є включення до сукупності оцінюваних показників інфраструктури аграрного ринку їхні відповідні значення, що характеризують параметри розвитку окремих елементів виробничої, обслуговуючої, обмінної і координуючої інфраструктури.Комплексна оцінка ступеня забезпеченості інфраструктурними елементами передбачає також приведення різних показників до спільного вимірника - одиницівимірювання, яка дозволила б здійснити порівняльний аналіз інфраструктури ринку. Виходячи з методологічних основ розрахунку і наявної статистичної бази, наступним завданням є розробка методики визначення ступеня забезпеченості інфраструктурою в розрізі окремих районів, регіонів і в цілому національного аграрного ринку України. В її основі повинно бути емпіричне порівняння максимальних і мінімальних значень розвитку елементів інфраструктури аграрного ринку районів, областей і держави, вирівняне за одиницею вимірювання.