К. е. н. Горлачук М. А.

Тернопільський національний економічний університет, Україна

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ІНФРАСТРУКТУРИ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРАРНОГО РИНКУ

Ефективне функціонування аграрного ринку неможливо забезпечити без необхідної ринкової інфраструктури. Під інфраструктурою ринку розуміють як правило ті інституції і засоби, які забезпечують виробництво й реалізацію ви­роб­леної продукції. Однак й досі в Україні немає чіткої моделі інфраструктури, що забезпечила б ефективного функціонування аграрного ринку, через це його формування відбувається стихійно, а не комплексно.

У науковій літературі інфраструктуру визначають у різних розуміннях: у вузь­кому - її зводять до категорій суспільного капіталу, безпосередньо пов’я­заних з продуктивністю або спрямованих на продуктивність, тобто таких як будівлі і споруди, транспорт, телекомунікації, електроенергія і водо­постачання. У більш ширшому - до неї відносять навчальні, культурні та со­ціаль­ні заклади.

Досліджуючи інфраструктурні елементи аграрного ринку, концептуально будемо відносити до них лише ті, що безпосередньо забезпечують умови для здійснення виробництва, а також товароруху продукції до кінцевого споживача і управління ними. Тобто необхідною і фундаментальною основою ефективної моделі організації аграрного ринку є обґрунтування виробничої, обслуго­вую­чої, обмінної та координуючої інфраструктури. Така класифікація дозволяє ви­ділити функції кожного виду інфраструктури і фізичних елементів, що входять до її складу.

Виробнича інфраструктура опосередковує виробничий процес, забезпе­чую­чи в першу чергу необхідні умови для його здійснення. Сюди слід віднести підприємства по виробництву сільськогосподарської продукції, особисті селян­ські господарства населення, де безпосередньо виробляється продукція галузі; промислові підприємства і цехи, що займаються переробкою сільськогоспо­дар­ської сировини; складські приміщення (холодильно-рефрижераторне облад­нан­нятощо), де здійснюється зберігання готових до реалізації чи споживання то­вар­них ресурсів та ін.

Обслуговуюча інфраструктура аграрного ринку охоплює інституційні струк­­тури, що сприяють безперебійності, ритмічності виробництва, реалізації про­дукції і руху її до кінцевого споживача на принципах логістики. До неї на­ле­жать: банки та інші фінансово-кредитні установи - здійснюють банківське і кредитне обслуговування сільськогосподарських виробників, заготівельних організацій і переробних підприємств, посередницьких і збутових формувань, які займаються закупівлею, переробкою і реалізацією продукції; організації, підприємства, що надають сервісні послуги і допомогу; транспортне та інфор­маційне обслуговування виробників, переробних галузей, підприємств і ор­га­ні­за­цій зі збуту та торгівлі продукцією; науково-дослідні установи та ін.

Обмінна інфраструктура представляє собою системоутворюючий елемент. Головним принципом існування ринкових відносин є конкуренція, а її основ­нимінструментом - ціна. Обмінну інфраструктуру у формуванні ринкової сис­теми можна розглядати як сполучний елемент між виробництвом і спожи­ван­ням, вона є генератором цін і конкурентних відносин, тобто системоутво­рюю­чим елементом ринкової економіки і розвитку аграрного ринку. До її скла­ду на­ле­жать: магазини торгівельної мережі, ринки збуту продукції (сировин­ний, про­до­вольчий тощо), посередницькі структури, які сприяють товарообміну на аграрному ринку, аграрні біржі, складські потужності та ін. Особливим елемен­том в організації функціонування аграрного ринку є координуюча інфра­струк­ту­ра. Її елементи можуть в однаковій мірі як сприяти досягненню позитивної рин­ко­вої кон’юнктури, так і гальмувати її розвиток. Організуючий, регулюю­чий і кон­тролюючий функціональні аспекти представляють основні ознаки коорди­нуючої інфраструктури, яка являє собою взаємодію органів державної влади і управління, громадських організацій захисту прав споживачів, сані­тар­ного на­гляду, охорони навколишнього середовища, консультаційно-експертні і дорадчі служби та ін.

Реалізуючи законодавчі і нормативні акти держави, можна диференційо­ва­но і з різним ступенем впливу втручатися у функціонування ринкового меха­ніз­му, сприяти розвитку конкуренції, або ж навпаки - створювати монопольні струк­тури, які обмежують свободу руху товару, капіталу чи робочої сили. Коорди­нуюча інфраструктура забезпечує загальні умови і правила функціо­нування аграрного ринку, тенденції поведінки усіх його суб’єктів та їхню взаємодію.

Таким чином, інфраструктура аграрного ринку являє собою комплекс елемен­­тів та видів діяльності, які створюють організаційно-економічні умови для ефек­тивного функціонування ринкового механізму. Визначивши інфра­струк­тур­ні складові ринку і їх функціональну роль, можна використовувати ціле­спрямовані заходи з метою формування ефективного механізму функціо­ну­ван­ня і регулювання аграрного ринку. При цьому виробнича, обслуговуюча, об­мін­на і координуюча інфраструктури є необхідними і рівнозначними еле­мен­тами його здійснення.

Методологічно правильним підходом до вирішення зазначеного завдання є включення до сукупності оцінюваних показників інфраструктури аграрного ринку їхні відповідні значення, що характеризують параметри розвитку ок­ре­мих елементів виробничої, обслуговуючої, обмінної і координуючої інфра­струк­ту­ри.Комплексна оцінка ступеня забезпеченості інфраструктурними еле­мен­тами передбачає також приведення різних показників до спільного ви­мір­ника - оди­ни­цівимірювання, яка дозволила б здійснити порівняльний аналіз інфра­струк­тури ринку. Виходячи з методологічних основ розрахунку і наявної статистич­ної бази, наступним завданням є розробка методики визначення ступеня забез­пе­че­ності інфраструктурою в розрізі окремих районів, регіонів і в цілому національного аграрного ринку України. В її основі повинно бути емпіричне порівняння мак­симальних і мінімальних значень розвитку елементів інфра­струк­тури аграрного ринку районів, областей і держави, вирівняне за одиницею вимірювання.