Заєць В. В., Олініченко І. В.

ОКВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія», м. Жовті Води, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ

Актуальність теми. Соціальний аспект національної економіки забезпе­чується бюджетними установами шляхом виконання суспільних функцій для підвищення рівня життя та добробуту населення. Управління бюджетною сфе­рою потребує нової моделі раціональної управлінської системи, визначальними функціями якої є облікова та контрольна. Формування достовірної облікової інформації в системі бухгалтерського обліку бюджетної сфери стає стратегіч­ним завданням її побудови.

Необоротні матеріальні активи є суттєвою часткою майна бюджетних уста­нов. Затверджена Кабінетом Міністрів України «Стратегія модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007–2015 роки» передбачає створення об’єктивної та повної інформації про використання бюджетних коштів. Достовірність цієї інформації забезпечується впровадженням таких но­вих форм контролю, як інспектування та державний фінансовий аудит [1].

Для ефективного і раціонального використання необоротних активів, за­без­печення контролю за проведенням видатків на їх придбання, правильності нарахування зносу тощо необхідно мати усесторонню інформацію про цей об’єкт бухгалтерського обліку. Таку інформацію отримують за допомогою даних бухгалтерського обліку та нормативно-правового забезпечення, яке регулює облікову політику необоротних активів. Однак, на сьогодні в ряді нормативних актів є деякі не доопрацювання. Це й обумовило актуальність обраної теми.

Метою статті є висвітлення діючої методики обліку необоротних активів у бюджетних установах, аналіз діючого нормативного забезпечення, а також недоліків, що мають місце у нормативних актах та внесення пропозицій щодо їх усунення.

Об’єктом дослідження виступають необоротні матеріальні активи бюд­жетних установ.

Особливістю необоротних матеріальних активів є багаторазове їх вико­ристання в процесі повсякденної діяльності, збереження початкового зовніш­нього вигляду (форми) протягом тривалого періоду, який перевищує один рік. Під впливом зовнішніх умов вони зношуються і протягом нормативного тер­міну переносять свою первісну вартість на кінцевий результат діяльності уста­нови, а з цього випливає, що від правильності формування первісної вартості, залежить кінцевий результат діяльності установи [2].

Дослідження розпочнемо із розгляду порядку обліку необоротних активів бюджетних установ. Питання обліку необоротних активів бюджетних установ є актуальним і завжди привертало до себе увагу багатьох науковців, серед них слід виділити Р. Т. Джогу, П. Й. Атамаса, В. Ф. Палія, О. П. Гаценко, Л. В. Пан­кевича, С. В. Свірко та ін. Віддаючи належне науковим напрацюванням віт­чизняних вчених, слід відзначити, що розкриття питання обліку необоротних ак­тивівбюджетних установ потребують подальшого наукового дослідження [2].

Облік необоротних активів у бюджетних установах ведеться згідно з Ін­струкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, яка затверджена наказом Державного казначейства України № 64 від 17.07.2000 р. [3].

У складі необоротних матеріальних активів обліковуються основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, незавершене капітальне будівництво [3].

У бухгалтерському обліку вартість, за якою відображаються необоротні активи, розподіляється на: первісну; балансову (залишкову); відновлювальну [3]. Зміна первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів проводить­ся у разі індексації їх первісної вартості відповідно до чинного законодавства України, а також при добудівлі, дообладнанні, реконструкції, частковій ліквіда­ції відповідних об’єктів та модернізації, яка призвела до додаткового укомплек­тування необоротних активів [3].

Якщо вартість окремих видів необоротних активів після індексації значно відрізняється від аналогічних нових зразків, то вартість цих необоротних активів необхідно привести у відповідність до вартості аналогічних нових зразків, що діють на дату проведення індексації на ці види активів [3]. 
Пе­реоцінка необоротних активів бюджетних установ проводиться постійно діючою комісією, яка призначається наказом керівника установи щорічно і діє протягом року. Комісією здійснюється переоцінка кожної окремої одиниці необоротних активів і встановлюються нові ціни. При встановленні цін на однотипні предмети, вони (ціни) у межах одного головного розпорядника бюд­жетних коштів повинні бути однаковими [3]. Якщо залишкова вартість об’єкта необоротних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість додається до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта [3].

За результатами переоцінки комісією складається акт про зміну вартості необоротних активів, який затверджується керівником установи. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу необоротних активів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку [3].

Роботи щодо встановлення структурованої кабельної системи, настройки локальної обчислювальної мережі тощо, а також витратні матеріали (кабельні лотки, монтажні панелі, розетки, коректори тощо), що використані при прове­денні таких робіт, не відносяться до вартості необоротних активів, а спи­сують­ся на фактичні видатки на підставі виправдних документів (договорів на робо­ти, актів виконаних робіт тощо) [3].

Витрати на поточний та капітальний ремонт не відносяться на збільшення вартості необоротних активів, а відносяться на видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків [2].

При проведенні ремонту необоротних активів у випадках, не пов’язаних з дообладнанням, реконструкцією, модернізацією, що призвів до заміни запас­них частин, їх вартість не відноситься на збільшення вартості необоротних активів, а відноситься на видатки за відповідними кодами економічної класи­фікації видатків [3].

До первісної вартості необоротних активів бюджетних установ, на відміну від галузей національної економіки не включаються: витрати за наймання транспорту для перевезення необоротних активів та суми податку на додану вартість (далі ПДВ), сплачені при придбанні необоротних активів – вони від­носяться на фактичні видатки установи, за винятком випадків коли придбання необоротних активів здійснюється за рахунок коштів спеціального фонду та установу зареєстровано платником ПДВ. У цьому випадку сума ПДВ відно­ситься до податкового кредиту з ПДВ. Витрати на транспортування відносяться на витрати по коду бюджетної класифікації 2240 «Оплата послуг (крім кому­нальних)», а ПДВ – 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування» [4].

До складу первісної вартості необоротних активів бюджетних установ також необхідно включати витрати пов’язані з їх придбанням та доведенням до стану експлуатації, оскільки це випливає з самого визначення первісної вар­тості. Це в свою чергу дозволить сформувати повну вартість необоротних ак­тивів бюджетних установ [3].

Варто зазначити, що облік необоротних активів (за винятком бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних ре­чей, одягу та взуття, матеріалів довготривалого використання з науковою ме­тою та таких, що мають обмежене використання) ведеться в повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбання необоротних активів, від­носиться на видатки установи [5].

Отже, необоротні матеріальні активи – це матеріальні ресурси, що на­лежать установі, забезпечуючи її функціонування, і очікуваний строк корисної експлуатації яких становить понад один рік.

При контролі правильності оцінки необоротних активів основним пору­шен­ням є заниження їх вартості. Основними причинами таких порушень є не­дотримання керівниками та працівниками окремих бюджетних установ чин­них нормативних актів щодо обліку активів, своєчасного та якісного прове­дення інвентаризації та індексації державного, комунального і колективного майна.

Заходи, які необхідно вжити для недопущення заниження вартості необо­ротних активів у подальшому:

- посилити внутрішній контроль та відповідальність посадових осіб за не­допущення порушень в обліку необоротних активів за їх реальною оцінкою;

- забезпечити проведення суцільних інвентаризацій стану обліку мате­ріаль­них та нематеріальних активів і привести його у відповідність з чинним законодавством [6];

- організувати семінари, навчання працівників фінансово-бухгалтерських служб із залученням фахівців фінансових, казначейських, контролюючих орга­нів, регіональних відділень Фонду державного майна України.

Список використаних джерел:

1. Стратегія модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007–2015 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. № 34.

2. Шевченко С. О. Особливості відображення в обліку операцій з необоротними активами бюджетних установ / С. О. Шевченко // Актуальні проблеми сучасної науки.

3. Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних уста­нов, затверджена наказом Державного казначейства України №64 від 17.07.2000 р.

4. Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджена наказом Міністерства фінансів України №333 від 12.03.2012 р.

5. Свірко С. В. Бухгалтерський облік і прийняття рішень у бюджетних організаціях: навч.-метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни / С. В. Свірко. – К.: КНЕУ, 2003.

6. Кривда О. В. Невидиме майно, що криється під заниженням вартості основних засобів та інших необоротних активів на державних підприємствах / О. В. Кривда // Фінан­совий контроль. – 2008. – № 1.