Польова В. В.
Українська державна академія залізничного транспорту, м. Харків, Україна
ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНЦІВ: ІДЕАЛ ТА РЕАЛЬНІСТЬ
Тенденції розвитку світової економіки вказують на те, що в умовах глобалізації та неймовірно швидкого зростання науково-технічного прогресу, вирішальним фактором успіху суспільства в цілому та кожної окремої організації є лише працівник, з його неповторним творчим та розумово-фізичним потенціалом. Як наслідок, дослідження трудової діяльності та методів її мотивації приваблює увагу багатьох науковців.
Трудова діяльність кожної нації формується в умовах певної соціокультурної системи. Тому дослідження особливостей ставлення людей до праці та мотивації трудової діяльності обов’язково повинно проводитися з урахуванням самобутності соціокультурної системи та трудового менталітету громадян.
Для України, яка належить до східнослов’янської (православної) цивілізації, еталонним зразком управління трудовою поведінкою та мотивацією трудовоїдіяльності виступає православна трудова етика. Вона звеличує духовно-моральну цінність праці, а її кінцеву мету вбачає в можливості творчого розкриття, зростання людини, одухотворення навколишнього світу, можливості служити Вітчизні, народу, допомагати іншим, наближенні до Божої досконалості, спасінні душі кожної людини в тому числі і через працю.
Умовами ефективної трудової діяльності (мотиваторами праці) в православній трудовій етиці виступають лише ті, що сприяють гармонійному розвитку (дух, душа, тіло) кожної особистості, ініціативі та творчості, залученню до справи та прийняття рішень. В ній переважає нематеріальна (моральна та соціальна) мотивація до праці – не користолюбство, презирство до гонитви за наживою і багатством, справедливість в оплаті праці, виключення зрівнялівки, усвідомленість і добровільність праці, можливість зміни сфер діяльності, освячення праці молитвою і праведним життям, хоча і матеріальна не виключається, а спрямовується на забезпечення достатнього рівня життя [3].
Серед особистісних якостей працівника найціннішими вважаються відповідальність перед суспільством, довіра Богу, довіра ближньому, порядність, любов, віра, справедливість.
Православна модель праці є ідеалом для нашої соціокультурної системи. Але наскільки наша реальність відповідає цьому ідеалу? Як ставляться до праці сучасні українці, що є її основними мотиваторами? Щоб відповісти на це питання ми скористались двома дослідженнями – вітчизняного вченого Т. О. Єфременко [1] та даними європейського центру досліджень European Values Study (далі EVS) [2], які ми обробили за допомогою статистичного пакету SPSS.
Спираючись на результати опитування EVS за 2008 р., в якому Україна приймала участь у кількості близько 1507 осіб, ми виявили, що загалом показник визнання українцями праці як важливої цінності в житті людини достатньо високий – близько 80,87%. Також велика кількість опитуваних (88,50%) відзначила, що важливо вдома навчати дітей наполегливій праці.
Далі потрібно відповісти на питання якою саме цінністю для українців є праця: духовно-моральною чи приземлено-матеріальною? Структура мотиваційного ядра сучасних українців за класифікацією потреб, складеною відповідно до соціокультурної ідентичності, відображена в табл. 1.
Але необхідно зазначити, що у даному випадку, по причині не відображення у західних опитуваннях духовно-моральних потреб, ці потреби представленні досить обмежено, тільки через категорію «відповідальність».
Таблиця 1. Мотиваційні чинники праці сучасних українців
Рівень потреб |
Для людини в роботі важливо: |
% позитивних відповідей |
1 |
2 |
3 |
Базові |
Хороша заробітна плата |
92,99% |
Безпеки (самозбереження) |
Безпека |
61,81% |
Зручний графік |
56,84% |
|
Тривала відпустка |
46,08% |
|
Не занадто великий тиск (напруженість праці) |
31,16% |
|
Досягнення |
Можливість чогось досягти |
48,19% |
Соціально-психологічного комфорту |
Приємні люди, з якими працюєш |
77,75% |
Щоб люди ставилися однаково до всіх |
58,42% |
|
Атмосфера дружня, як в сім’ї |
55,49% |
|
Зустрічі з людьми |
38,86% |
|
Закінчення табл. 1. |
||
1 |
2 |
3 |
Творчі |
Цікава робота |
72,20% |
Відповідність роботи особистим здібностям |
58,29% |
|
Навчання новим навичкам |
48,06% |
|
Проявляти ініціативу |
38,53% |
|
Мати право голосу |
36,22% |
|
Служіння |
Суспільна корисність |
27,45% |
Духовно-моральні |
Відповідальність |
32,84% |
З табл. 1 видно, що в структурі мотиваційного ядра сучасних українців відбулися суттєві, подекуди вражаючі зміни. Більшість опитуваних віддають пріоритет матеріальному стимулюванню праці (92,99%) на противагу тим мотивам, які домінували раніше (творчі, служіння, духовно-моральні мотиви). Низька оцінка можливості реалізації ініціативи (38,53%) і професійного самовдосконалення (48,06%) вказує на те, що втрачена така важлива складова історичної моделі економічної культури українців, як сприйняття праці у вигляді гармонійного розвитку кожної особистості через трудову діяльність. Вражаючим є той факт, що суспільна корисність праці взагалі цікавить українців найменше (27,45%) з усіх факторів мотивації. Навіть важливість гнучкого графіку (56,84%) та тривалої відпустки (46,08%) люди ставлять сьогодні вище за цю, чи не найголовнішу, потребу, здавен притаманну економічній культурі українців, сформованій у межах східнослов’янської цивілізації. Парадоксально, на наш погляд, виглядає бажання чогось досягти (48,19%) та мати цікаву роботу (72,20%) у поєднанні з бажанням більшості опитуваних українців уникнути відповідальності в роботі та необхідності приймати рішення, ризикувати, втілювати нові ідеї в життя, що, нажаль, є повною протилежністю православному сприйняттю праці, як способу творчого розкриття людини, можливості служити іншим цілям. Також негативною тенденцією є те, що важливість відповідності роботи особистим здібностям працівника також знаходиться на недостатньому рівні (58,29%). Єдиний рівень потреб, що більш менш відповідає ідеальній моделі ставлення до мотивації є потреби соціально-психологічного комфорту. Українці все ж більше схильні до колективізму та співпраці, аніж до індивідуалізму та суперництва, високо цінять дружню атмосферу в колективі, їм не байдуже з ким поряд працювати і як до них будуть ставитися співробітники.
Наші висновки ще раз підтверджуються експертним опитуванням, що було проведене в 2006 р. Єфременко Т.О. за двома параметрами – характером мотивації та ціннісним сприйняттям праці як мети чи засобу. Стосовно оцінки праці як однієї з головних цілей людини чи засобу досягнення інших цілей оцінки експертів розділилися практично порівну – 48,8% та 45,4% відповідно. В характері мотивації праці сучасних українців над соціальними та творчими мотивами суттєво переважає прагматичний (матеріальний) інтерес (64,5%). Значно менше опитуваних (24,9%) вважають за ліпше займатися цікавою роботою.
Отже, порівняння ідеальних та реальних особливостей мотивів трудової діяльності українців, як етносу з неповторним самобутнім трудовим менталітетом дозволяє зробити висновок, що сьогодні в свідомості українців праця позиціонується, не як духовно-моральна, а як приземлено-матеріальна цінність, як спосіб досягнення матеріального добробуту, а не гармонійного, творчого розвитку особистості, розвитку суспільства. Все це дуже ускладнює та і подалі буде гальмувати економічний та інноваційний розвиток підприємств України, що негативно позначається на конкурентоспроможності країни в цілому. В такій ситуації варто замислитися про наближення нашої реальності до ідеальної моделі господарювання, що можливо здійснити через виховання духовно здорового та висококваліфікованого кадрового і управлінського потенціалу та створення на підприємствах духовно-моральної моделі організаційної культури та управління.
Список використаних джерел:
1. Datafiles and Documentation: EVS 2008 – 4th wave [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.europeanvaluesstudy.eu
2. Єфременко Т. О. Якісна характеристика економічної культури населення сучасної України (за даними експертного опитування) / Т. О. Єфременко // Український соціум. – 2006. – № 3–4 (14–15). – С. 132–145.
3. Компанієць В. В. Управління розвитком соціально-економічних систем у духовно-моральному та соціокультурному вимірі. Частина II. Якість управління соціально-економічними системами: духовно-моральні та культурні приорітети (на прикладі залізничного транспорту): монографія / В. В. Компанієць. – Х.: УкрДАЗТ, 2012. – 296 с.