К. е. н. Жмайлова О. Г.

ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ», м. Суми, Україна

РЕГІОНАЛЬНИЙ РИНОК ПРОДОВОЛЬСТВА: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Ефективне функціонування ринків продовольства є необхідною пере­ду­мо­вою успішного забезпечення продовольчої безпеки держави. При цьому актуа­лізуються питання, пов’язані з комплексним розглядом виробничо-комер­ційної діяльності суб’єктів продовольчого ринку в контексті ресурсного забезпечення їх діяльності та тенденцій розвитку маркетингової інфраструктури внутрішніх ринків продовольства. Це обумовлює необхідність висвітлення теоретичних та практичних аспектів функціонування продовольчого ринку як елементу ринко­вої інфраструктури, обґрунтування та використання конкретних заходів в прак­тич­ній діяльності суб’єктів агробізнесу України до вирішення питання подаль­шого ефек­тивного функціонування продовольчого ринку. Вони мають забезпе­чу­вати розв’язання проблем інфраструктури ринку, співвідношення між галу­зями ін­фра­­структури та матеріального виробництва, їх пропорційного розвитку, а також створення умов для побудови та використання ефективних систем розподілу продукції на ринках товарів та послуг.

Недосконалість виробничо-комерційних відносин учасників ринкових про­цесів, низький рівень платоспроможності споживачів, недоліки в управлінні мар­кетингом підприємств, а також наслідки загальних кризових явищ в еко­но­мі­ці зумовлюють достатньо повільні темпи становлення інфраструктурної скла­дової ринків багатьох товарів та послуг, а також формування їх раціональної структури [2]. Це стосується певною мірою і внутрішніх ринків продовольчих товарів. При цьому зазначені ринки можна розглядати як виняток, адже вони є одними з найстаріших та найрозвинутіших вітчизняних ринків. Проте диспа­ри­тет інтересів, що існує на ньому та існуюча недосконалість певних відносин між його учасниками зумовлюють необхідність опрацювання шляхів гармо­ні­за­ції процесів розподілу продукції на ньому та формування результатів діяльності його операторів.

Сучасний стан розвитку ринку продовольчої продукції в Сумському регіо­ні, як і в Україні в цілому, можна розглядати як досить стабільний. Про це свід­чить позитивна статистика обсягів виробництва основних видів продовольчих товарів та сільськогосподарської продукції, а також досить висока інвестиційна привабливість харчових і переробних галузей економіки. Слід зазначити, що досить сприятлива ситуація на ринку продовольчих товарів зумовлена дією таких основних факторів як: невисока еластичність попиту на продовольчу продукцію, що зумовлює стабільність обсягів збуту продукції кінцевим спожи­вачам; ринкові та споживчі характеристики об’єктів ринку продовольства, які відрізняються високим рівнем стандартизації товарних партій; конкурентна ситуація на ринках окремих видів продовольчих товарів, що є близькою до ринку чистої конкуренції або до олігополії; сформованість каналів розподілу продукції, які на продовольчому ринку є довшими за ті, що існують на інших ринках товарів і послуг; функціонування механізмів взаємного впливу ринку продовольства та суміжних товарних ринків. Дослідження динаміки вироб­ниц­тва основних видів сільськогосподарської продукції та основних продовольчих товарів за попередні п’ять років свідчать про наявність певного перекосу в роз­вит­ку переробних та харчових галузей. Зокрема, найбільшого розвитку протя­гом останніх років набуло виробництво жирних сирів, соняшникової олії та продукції з незбираного молока. При цьому обсяги переробки зерна в борошно, а також виробництво макаронних виробів, хліба та хлібобулочних виробів заз­на­ли певного зниження.

Забезпечення ефективної роботи виробників продовольства та наближення продовольчої продукції до кінцевого споживача неможливе без побудови та використання дієздатних та раціональних, з позицій всіх учасників ринкових процесів, систем розподілу продукції, які на ринку продовольчих товарів харак­те­ризується певними властивостями. По-перше, розподіл товарів на ринку здійснюється переважно через посередницькі мережі по мірі подрібнення пар­тій товарів, що є об’єктами конкретної операції купівлі-продажу, по мірі руху товару всередині каналу розподілу; по-друге, товаровиробники заохо­чують по­се­редників до співпраці шляхом проведення політики надання суттє­вих цінових знижок з метою забезпечення ритмічності свого виробництва та збільшення обсягів продукції, що виробляється. При цьому зменшується прибуток товаро­виробника від реалізації кожної одиниці товару, проте зростає маса прибутку; по-третє, певна частина товаровиробників розміщує свої інвестиційні ресурси у створенні власних систем розподілу продукції з метою максимізації прибутку шляхом отримання його в повному обсязі при реалізації продукції вроздріб кін­цевим споживачам. При цьому підвищується рівень ви­трат, пов'язаний зі збу­том продукції, а ефективність такого підходу у порівнян­ні з залученням посе­ред­ників визначається виключно конкретними умовами функціонування кон­крет­ного виробника; по-четверте, ринок продовольства, як будь-який ринок споживачів, характеризується більшою довжиною каналів розподілу у по­рів­нян­­ні з ринками сировинної продукції, товарів виробничо-технічного призна­чення, тощо; по-п’яте, інфраструктурна складова системи розподілу продукції на вітчизняному продовольчому ринку вигідно відрізняє його від ринків інших товарів, проте її стан та рівень розвитку все ще залишає бажати на краще [3].

Зазначені властивості продовольчого ринку та результати проведених до­сліджень дозволяють виділити та структурувати основні проблеми його функ­ціо­­­нування на сучасному етапі економічного розвитку:

1. Фактична відсутність інтеграційних зв’язків між сферами обігу на про­довольчому ринку.

2. Диспаритет інтересів товаровиробників та суб’єктів сфери обігу на про­довольчому ринку за умов функціонування існуючої структури ринку.

3. Недостатній розвиток інфраструктурної складової продовольчого ринку.

4. Характер конкуренції на більшості продуктових ринків не сприяє гар­монічному функціонуванню їх суб’єктів на всіх рівнях.

5. Зміна позиції суб’єкта ринку в структурі каналу розподілу продукції є фактично неможливою або визначається характеристиками та ефективністю разової операції з купівлі-продажу партії продукції.

6. Недосконалість систем державного регулювання продовольчого ринку, в яких переважає застосування нетарифних методів впливу на ринкові процеси.

Таким чином, вирішення зазначених проблем можливе лише за умови ство­рення системи і застосування певних заходів регулювання ринкових процесів. При цьому ефективне функціонування будь-якої системи неможливе без наяв­ності раціонально побудованого та дієздатного механізму отримання фінансо­вих результатів діяльності господарюючих суб’єктів.

Список використаних джерел:

1. Катан Л. І. Місце агропродовольчої системи в аграрному бізнесі України / Л. І. Ка­тан // Держава та регіони. Сер.: Економіка та підприємництво. – 2010. – № 1. – С. 116–120.

2. Красноруцький О. Функціонування маркетингової інфраструктури внутрішніх ринків про­довольства і сільськогосподарської продукції / О. Красноруцький // Зб. наук. праць молодих вчених ТНЕУ. – Тернопіль: ТНЕУ, 2008. – Вип. 9. – С. 31–35.

3. Маркетинг в отраслях и сферах деятельности: учеб. пособ. / под ред. Н. А. Нага­петьян­ца. – М.: Вузовский учебник, 2007. – 272 с.