Портненко З. А.

Український державний хіміко-технологічний університет,  м. Дніпропетровськ, Україна

ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ

Рушійною силою прогресу є людина і саме завдяки реалізації її потенціалу, її працею, забезпечується певний рівень якості життя населення. Підприємствавиступають важливою ланкою в процесі реалізації цього потенціалу, формуючи передумови та вимоги щодо подальшого його розвитку, викорис­товуючи нагромаджений людський капітал. Завдяки використанню можливос­тей люд­ського фактору підприємство здатне не лише вижити, а й досягти ви­сокої ефективності функціонування, забезпечити інноваційне зростання, тощо. Кон­курентні переваги, яких набуло підприємство, стають основою співто­ва­риства на внутрішньому та зовнішніх ринках.

У світі існує тенденція до збільшення питомої ваги прибутку, забезпеченого саме інвестиціями в людський капітал. Інноваційна складова інтелектуального капіталу виступає передумовою гідного, якісного існування на про­сторах всесвіту. Уявлення щодо ролі людини в сфері праці з часом змінюється. Кадри підприємства набувають особливого значення та потребують першочер­гової уваги. Функції управління набувають змін.

Необхідність збільшення конкурентних переваг спонукає підприємства до економії ресурсів та оптимального їх використання. Особливості, притаманні нашій країні – економія фінансових ресурсів на оплату праці, в тому числі висококваліфікованих працівників. При цьому не достатньо, на наш погляд, враховується, що саме трудові ресурси, особливо висококваліфікована його складова, – є ресурсом вичерпним. І статистичні данні це підтверджують.

Демографічні зміни, диспропорції, що існують на ринку праці, міграційні процеси (наявність нелегальної її складової, відтік робочої сили), структурні зрушення, руйнація соціальних цінностей, необґрунтована диференціація до­ходів, накопичення конфліктного потенціалу та небезпека щодо соціального вибуху в суспільстві, стихійний розвиток організаційної культури – це те, що відповідним чином впливає на формування трудового потенціалу. Такі об’єк­тивні причини, як неефективне використання факторів виробництва, зниження народжуваності, нарощування процесу старіння населення, підвищення смерт­ності серед дорослого населення, до того ж песимістичні прогнози щодо ВІЛ-сні­ду та інші, обумовлюють послаблення інтелектуального потенціалу України. Вкупі з іншим явищем – скороченням робочих місць, що вимагають високої кваліфікації, високотехнологічних та тих, що містять інноваційну складову, такі умови знаходять відображення в падінні рейтингу України відносно інших країн світу.

Сприйнятливість до інновацій та готовність до плідної та високоефективної співпраці високо оцінюються на всесвітньому ринку праці. В Україні в цій сфері існують значні резерви. Отже з часом ми позбуваємося значного числа досвідчених, висококваліфікованих кадрів. В погоні за отриманням прибутку в короткостроковому періоді, втрачаються ресурси, поновлення яких або не­мож­ливе, або потребує як значного часу, так і залучення додаткового капіталу. Знання і використання об’єктивних характеристик існуючого ринку праці в по­літиці управління кадрами надають можливостей оптимальним чином викорис­товувати притаманні особливості для наближення підприємства до реалізації власної місії та цілей.

Відсутність науково-обґрунтованих заходів, які враховують відповідні закони та закономірності, відбивається на всіх рівнях. І низька ефективність в переліку наслідків не найгірший з дезорганізаційних процесів. З часом наслідки ставатимуть дедалі більш явними. На наш погляд, доки наукові розробки щодо стабілізації кадрів з використанням можливостей соціально-психологічних фак­торів в нових умовах тривають, підприємствам, які відштовхнули корисні на­пра­цювання минулого періоду у галузі стратегічної політики підприємств, вар­то їх переглянути – вони надбання минулого і дещо актуальним залишається досі.

Світ все більше набуває таких якостей, як гнучкість, мобільність, мінливість, що ускладнює спроби пристосуватися до окремих його властивостей. Основою професійного зростання стають якості, які допомагають швидко реа­гувати на зміни і зберігати найцінніше, те, що формує, підтримує і розвиває особистість. Важливими дедалі більше стають клімат, в якому відбувається взає­модія, взаємостосунки, відносини. Формування інноваційного освітнього середовища, виокремлення інноваційної спрямованості учасників потребують додаткових зусиль. Питання щодо його покращення вже викликало інтерес нау­ковців-економістів і продовжує привертати увагу все більшого кола вчених з різних галузей. Вирішення міждисциплінарних питань збагачує знаннями, а їх реалізація втілює надію на покращення ситуації в майбутньому. Отже вижи­вання та розвиток неодмінно пов’язані з пошуком шляхів оптимальної реалі­зації такого найважливішого, мінливого та особливого фактору – людського. Він дедалі більше потребує пильної уваги науковців.