К. держ. упр. Караков С. В.

ОКВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія», м. Жовті Води, Україна

УМОВИ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНІВ

Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності переорієнтувала значну частку внутрішньо державних економічних зв’язків українських регіонів на зовнішні. Наявні структурні проблеми інвестиційних процесів у регіонах разом із дією кризових явищ призвели до поглиблення диспропорцій в обсягах і структур іі інвестиційних потоків.

Характерними є переважання частки капіталовкладень до галузей зі швидким оборотом капіталу (фінансовому секторі, сфер і послуг), до галузей ПЕК і металургії, випереджальний приріст інвестицій в одних регіонах на тлі по­дальшого зниження інвестиційної привабливості решти. Обсяги залучених у ре­гіони інвестиційних ресурсів прямо залежать від економічного потенціалу, забезпеченості природними ресурсами, рівня розвитку людського капіталу. З іншого боку, недостатність інвестиційних ресурсів спричиняє ще більше зву­ження можливостей слабо розвинених регіонів щодо здійснення структурних перетворень економіки та вирішення соціальних завдань.

Чинниками неефективності та нерівномірності інвестиційних процесів у регіонах стали:

- відсутність умов і розвиненої інфраструктури, недостатня кількість об’єктів для інвестування та їх низька привабливість, а також недоступність ін­формації про такі об’єкти;

- відсутність продуманої політики сприяння залученню інвестицій із про­зорими механізмами реалізації на державному та місцевому рівнях;

- нерозвиненість переважної більшості ринкових інститутів, покликаних сприяти інвестиційному процесу – корпоративного сектору, ринку цінних па­перів, землі, нерухомості;

- низька конкурентоспроможність товарів регіональних виробників, що робить невигідним подальше інвестування у їх виробництво;

- відсутність мотивації та інертність місцевої влади щодо сприяння припливу інвестицій,

- відсутність реальних механізмів активізації інвестиційного процесів.

У сукупності вказані чинники мультиплікували подальше збільшення не­рівномірності в обсягах залучення інвестицій і спричиняють виникнення та роз­виток ризиків інвестиційного розвитку регіонів.

Пожвавлення інвестиційної діяльності у регіонах потребує, передусім, відповідного нормативно-правового забезпечення, спрямованого на створення в регіонах розвиненої інвестиційної бази. Було прийнято Концепцію державної цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011–2015 ро­ки [1]. Крім цього було затверджено Програму розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні [2].

Проте вказані документи при всіх їх позитивних рисах і передбачених діє­вих інструментах регулювання інвестиційної діяльності не містять положень щодо активізації ролі органів місцевого самоврядування та місцевих органів ви­конавчої влади у стимулюванні притоку інвестицій. Тому, вважаємо за необ­хідне надати наступні рекомендації щодо формування інвестиційного потен­ціалу регіонів України:

- формування потужного інвестиційного потенціалу регіонів і створення умов для його повного розкриття: внесення доповнень до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації» щодо надання повноважень із розроблення основних напрямів інвестиційної політики в регіоні, які б стосувалися залучення коштів під перспективні ін­вестиційні проекти, визначення основних пріоритетів інвестування регіону, координації інвестиційних проектів;

- створення рад вітчизняних та іноземних інвесторів при місцевих органах влади і самоврядування та поширення механізмів державно-приватного парт­нерства підчас реалізації інвестиційних проектів;

- надання державою підтримки інвестиційним проектам, що реалізуються в реальному секторі, за допомогою пільгових чи здешевлених кредитів, надання державних гарантій на повернення коштів у разі їх неефективного вико­рис­тання, сприяння залученню коштів небанківських приватних установ, коштів міжнародних організацій, підприємств і населення до реалізації проектів;

- вкладання коштів у необхідні для даного регіону проекти, передусім, в об’єкти комунальної власності (будівництво заводів із перероблення сміття, ремонт доріг, газифікація сіл, підтримка розвитку сільськогосподарського виробництва то­що), підтримка інвестиційних проектів, що використовують енергоощадні тех­нології;

- ініціювання місцевими органами влади та самоврядування створення пайових інвестиційних фондів з реалізації регіональних проектів із залученням ресурсів державного та місцевих бюджетів і приватного капіталу;

- надання інвестиційних субвенцій елементам виробничої, комерційної та соціальної інфраструктури регіонів для забезпечення їх розвитку, спрямування частини інвестиційних коштів до формування об’єктів виробничої інфраструк­тури, соціальних об’єктів, будівництва шляхів;

- уникнення вузької спеціалізації виробництв у регіоні, щоб мати змогу диверсифікувати надходження інвестиційних ресурсів, використання інвести­ційних ресурсів у галузях, здатних сформувати мультиплікативний ефект у ко­рот­костроковому періоді та сприяти розвитку супутніх галузей;

- здійснення місцевими органами широкої інформаційної підтримки на власних інтернет-сторінках інвестиційного потенціалу регіону у спосіб фор­мування інвестиційних паспортів (карт, портретів) території.

Список використаних джерел:

1. Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми розвитку інвес­тиційної діяльності на 2011–2015 роки. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 1900 // Офіційний вісник України від 11.10.2010 р., № 75, стор. 37, стаття 2674, код акту 52889/2010.

2. Про затвердження Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Украї­ні. Постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 389 // Офіційний вісник України від 03.04.2011 р., № 28, стор. 94, стаття 1173, код акту 55942/2011.