К. е. н. Степасюк Л. М.
Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ МОЛОДІ В СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ
Україна традиційно вважається аграрно-промисловою країною. Однак українські села через поступове знищення та занепад сільськогосподарської сфери, не можуть позитивно розвиватися, побудувати специфічну місцеву соціально-економічну модель. Актуальність порушеної проблематики зумовлена необхідністюневідкладного формування цілісної системи, яка починається від професійної орієнтації учня старших класів сільської школи і завершується працевлаштуванням молодої людини за місцем її проживання.
В умовах фінансової кризи агропромисловий комплекс України переживає важкі часи пов’язані зі зниженням конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції; низьким рівнем заробітних плат, падінням професійного і культурного рівня на селі, що є причиною загострення проблеми зайнятості сільського населення. Вирішення даної проблеми вимагає невідкладних дій як з боку держави, так і регіональних органів влади. Процес створення нових робочих місць на селі носить некерований характер. Постійне зростання безробіття сільського населення, особливо молоді, пов’язано з відсутністю концептуальних заходів розвитку сфери зайнятості на селі і стратегії розвитку українського села, а це у свою чергу вимагає державної підтримки. Відмова держави від регулювання найважливіших соціальних і економічних завдань на селі призвела до різкого зниження рівня життя населення та рівня загальної і професійної освіти сільської молоді. Тому проблема зайнятості молоді в сільській місцевості є актуальною, оскільки в Україні майже 52% безробітних селян складає молодь, при цьому найвищий рівень безробіття спостерігається саме у віці 15–24 роки – 10,2%.
Занепад українського села, низький рівень оплати праці та доходів в сільському господарстві, відсутність умов пристойного життя в сільській місцевостіспричиняють той факт, що значна частина сільської молоді, навіть при наявності вакансій, мігрує у місто або за кордон заради більш престижних заробітків. Переважну більшість вибулих становлять, як правило, кваліфіковані кадри, зокрема трактористи-машиністи, водії, спеціалісти з ремонту сільськогосподарської техніки. Відтік кваліфікованої молоді з села призводить не тільки до погіршення структури трудових ресурсів, а й негативно позначається на результатах господарювання. Крім того, слід враховувати і матеріальний збиток, адже кошти, витрачені на підготовку кадрів для сільського господарства переходять в інші галузі.
Ситуація, що складається на українському молодіжному ринку праці, є напруженою і характеризується погіршенням, тобто збільшуються масштаби як зареєстрованого, так і прихованого безробіття. Можливості молоді на селі обмежені, через їх низьку конкурентоспроможність в порівнянні з іншими категоріями населення. Деградація сільської молоді викликана розчаруванням у пошуках високого і стабільного заробітку.
Доцільно зауважити, що на відміно від соціалістичного минулого, молодь сьогодення на ринку праці вільна у своєму виборі. Молода людина має право взагалі не включатися в суспільне виробництво, не працювати. Змінилися погляди молодих людей на поняття престижності різних професій, занять. І ці погляди не завжди співпадають з об’єктивною суспільною потребою, а тим більше з фактичними можливостями самої молодої людини. На перше місце в цінностях людини виходить високий заробіток на робочому місці. Повага до продуктивності праці серед молоді знижується з кожним днем.
Отже, проблема зайнятості сільської молоді є вагомою в умовах, що створилися. Підвищити рівень зайнятості молоді в сільській місцевості можливо шляхом формування приватного підприємництва. Так, для розвитку фермерського господарства необхідне створення спеціальної кредитної програми з низькими процентними ставками. Також на державному рівні необхідно забезпечити квоту на місця у вузи для сільської молоді, оскільки не дивлячись на постанови Кабінету Міністрів України дана процедура є достатньо незрозумілою при введенні шкільної реформи. Проблема зайнятості молоді на селі повинна включати: працевлаштування, організацію дозвілля, соціальну активність, розвиток власної підприємницької ініціативи.
Необхідною умовою ефективного функціонування регіонального молодіжного ринку праці на селі є оптимальне співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці, досягти якого можливо шляхом відбору цільових сегментів. Сегментація полягає не стільки у виділенні особливих груп суб’єктів молодіжного ринку праці, скільки в обліку інтересів і дієвих механізмів їх узгодження.
Пошук шляхів вирішення всього комплексу завдань щодо зменшення сільського безробіття, в тому числі серед молоді, є сьогодні нагальною проблемою. Її складність пояснюється тим, що більшість питань, які при цьому необхідно вирішувати є наскільки складними для сільського населення, що в багатьох випадках підходи до їх розв’язання тільки окреслюються. Так, ще до кінця не вирішені питання щодо підвищення ролі і відповідальності органів місцевої влади та місцевого самоврядування за стан зайнятості селян, особливо молоді, їх координуючої та організуючої ролі у формуванні продуктивних сил на селі в умовах фінансово-економічної кризи в Україні. Тому дослідження проблем зайнятості молоді, пошуку шляхів зниження безробіття в сільській місцевості й надалі стоятиме надзвичайно гостро.