К. е. н. Стрижеус Л. В.

Луцький національний технічний університет, Україна

ГЕНДЕРНА НЕРІВНІСТЬ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

В умовах ринкової системи господарювання рівність чоловіків і жінок визначається міжнародними організаціями ключовим елементом людського розвитку.

Сьогодні проблема гендерної нерівності на підприємствах є дуже актуаль­ною, адже ставлення до чоловіків та жінок суттєво відрізняється, незважаючи на те, що в бізнесі одні й інші можуть виконувати одну і ту ж роботу на од­наковому рівні.

Під гендерними стереотипами прийнято розуміти схематизовані, нор­ма­тивні, узагальнені уявлення про чоловічі і жіночі ролі, образи мужності і жі­ночності згідно суспільним очікуванням.

Щоб урівноважити становище чоловіків і жінок, необхідно повністю змі­нити всі традиційні стереотипи в суспільній свідомості. Значна частина насе­лення продовжує використовувати стереотипи минулого: жінці в якості «при­род­них» функцій відводять материнство, ведення домашнього господарства (домашня робота не враховується як продуктивна), заміжжя; жінки повинні «підлаштовувати» свою трудову діяльність під сімейні обов’язки; чоловікові приписана публічна сфера діяльності: політика, управління, професійна праця.

Монополізація чоловіками влади – в сім’ї, в організаціях, установах та на підприємствах – автоматично спричиняла за собою монополізацію ними функ­цій управління. Тим не менш, в сучасних умовах в Україні стрімко розвиваєть­ся дрібний і середній бізнес, в якому керівниками стають жінки, що прагнуть всебічно себе реалізувати. Ця тенденція відповідає процесам, що відбуваються в країнах з розвиненою ринковою економікою, де жінки очолюють близько 30% малих і середніх компаній.

З’явилася нова соціальна категорія – «ділова жінка». «Пробитися» жінці в діловий світ дуже складно, хоча психологи вважають, що жінки володіють рисами, які надають їм переваги перед чоловіками: в процесі розвитку чоловіки являються уразливими фізично і більш чутливі до стресу, в той час коли жінки мають довший термін життя, краще справляються із стресом, рідше хворіють та по характеру більш відкриті й експансивні.

Без будь-яких об’єктивних підстав жінкам приписується недостатня ком­петентність, відсутність логіки і домагань, прагнення до просування по службі. Щоб стати лідером, жінці доводиться долати більше перешкод, ніж чоловікові. За висловом американських фахівців для жінки шлях до влади пов’язаний з по­доланням численних перешкод, а для чоловіка – з реалізацією численних мож­ливостей.

Більшість чоловіків-керівників рахує для себе невиправданим ризиком до­помагати вчитись жінці, яка просувається по службі, оскільки це може підір­вати його особисту професійну репутацію і призупинити кар’єрний ріст.

Особливості поведінки жінок в бізнесі: жінки проводять на робочому місці більше часу, ніж чоловіки, доводячи, що вони хороші фахівці; використовують специфічно жіночі способи ділових переговорів з чоловіками (кокетство, флірт, приниження своїх здібностей, щоб змусити чоловіків працювати); жінки час­тіше чоловіків роблять роботу, яка не оплачується: залагоджують конфлікти, займаються емоційними проблемами, проводять додаткові заходи; по відно­шен­ню до колег-чоловіків жінки виступають в ролі турботливої ​​матері, дома­гаючись цим зміцнення свого впливу в організації; жінки приховують свою емоційність і особисте життя, уникають розмов про дітей, щоб не отримати ярлик менш ефективних співробітників.

Чоловічі та жіночі стилі поведінки істотно відрізняються. Чоловіча стра­тегія у спілкуванні напориста, активна, агресивна, вона орієнтована на монолог, висловлення власних ідей та принципів. Жіночий стиль керівництва оцінюють як більш теплий в міжособистісних відносинах і при перших контактах з під­леглими.

Важливою проблемою для багатьох вітчизняних підприємств є диферен­ційований підхід до оцінки праці чоловіків і жінок. Незалежно від об’єктивних результатів праці жінки отримують за свою роботу меншу заробітну плату; їм надається менше інформації, а терміни виконання завдань ставляться більш жорсткі.

Кожне підприємство для продуктивної роботи персоналу і збереження по­зитивного клімату в колективі повинне розробляти гендерну стратегію розвит­ку, необхідність якої визначається соціальними проблемами.

Сучасна законодавча база в цілому дискримінаційна по відношенню до жінки. Одна з причин такого становища – низька представленість жінок у владних структурах усіх рівнів. Найбільший вплив законодавчого нерівності чоловіків і жінок відзначається на ринку праці, в політиці та в управлінні.

Українським підприємствам необхідно адаптувати накопичений досвід за­рубіжних країн, де створена система стимулювання роботодавців до організації виробничого навчання і професійної підготовки працівників в системі безпе­рервного професійного навчання. Так, у Франції та Іспанії ввели законодавчі норми, згідно з якими жінки мають право пройти спеціальну перепідготовку в кінці відпустки по догляду за малолітніми дітьми. Дрібні підприємства Авст­рії можуть отримати субсидії на виплату заробітної плати працівницям, що по­вертаються на роботу після дворічної відпустки. У Великобританії роботодавці надаютьспівробітницям гнучкий робочий графік.

Гендерні ролі та відносини, створені суспільством, постійно змінюються разом з розвитком політичних та економічних відносин. Для подолання нерів­ності за ознакою статі в українському законодавстві бракує ефективних меха­нізмів, за допомогою яких жертви дискримінації можуть захистити свої права.

Необхідним є забезпечення умов для підвищення конкурентоспроможності жіночої праці, правове забезпечення прав жінок, досягнення рівності можли­востей різних гендерних груп; підтримка досягнення однакового ставлення до жінок та чоловіків у прийнятті рішень для забезпечення стабільного розвитку та ефективного функціонування підприємства на ринку.