К. е. н. Стрижеус Л. В.
Луцький національний технічний університет, Україна
ГЕНДЕРНА НЕРІВНІСТЬ НА ПІДПРИЄМСТВАХ
В умовах ринкової системи господарювання рівність чоловіків і жінок визначається міжнародними організаціями ключовим елементом людського розвитку.
Сьогодні проблема гендерної нерівності на підприємствах є дуже актуальною, адже ставлення до чоловіків та жінок суттєво відрізняється, незважаючи на те, що в бізнесі одні й інші можуть виконувати одну і ту ж роботу на однаковому рівні.
Під гендерними стереотипами прийнято розуміти схематизовані, нормативні, узагальнені уявлення про чоловічі і жіночі ролі, образи мужності і жіночності згідно суспільним очікуванням.
Щоб урівноважити становище чоловіків і жінок, необхідно повністю змінити всі традиційні стереотипи в суспільній свідомості. Значна частина населення продовжує використовувати стереотипи минулого: жінці в якості «природних» функцій відводять материнство, ведення домашнього господарства (домашня робота не враховується як продуктивна), заміжжя; жінки повинні «підлаштовувати» свою трудову діяльність під сімейні обов’язки; чоловікові приписана публічна сфера діяльності: політика, управління, професійна праця.
Монополізація чоловіками влади – в сім’ї, в організаціях, установах та на підприємствах – автоматично спричиняла за собою монополізацію ними функцій управління. Тим не менш, в сучасних умовах в Україні стрімко розвивається дрібний і середній бізнес, в якому керівниками стають жінки, що прагнуть всебічно себе реалізувати. Ця тенденція відповідає процесам, що відбуваються в країнах з розвиненою ринковою економікою, де жінки очолюють близько 30% малих і середніх компаній.
З’явилася нова соціальна категорія – «ділова жінка». «Пробитися» жінці в діловий світ дуже складно, хоча психологи вважають, що жінки володіють рисами, які надають їм переваги перед чоловіками: в процесі розвитку чоловіки являються уразливими фізично і більш чутливі до стресу, в той час коли жінки мають довший термін життя, краще справляються із стресом, рідше хворіють та по характеру більш відкриті й експансивні.
Без будь-яких об’єктивних підстав жінкам приписується недостатня компетентність, відсутність логіки і домагань, прагнення до просування по службі. Щоб стати лідером, жінці доводиться долати більше перешкод, ніж чоловікові. За висловом американських фахівців для жінки шлях до влади пов’язаний з подоланням численних перешкод, а для чоловіка – з реалізацією численних можливостей.
Більшість чоловіків-керівників рахує для себе невиправданим ризиком допомагати вчитись жінці, яка просувається по службі, оскільки це може підірвати його особисту професійну репутацію і призупинити кар’єрний ріст.
Особливості поведінки жінок в бізнесі: жінки проводять на робочому місці більше часу, ніж чоловіки, доводячи, що вони хороші фахівці; використовують специфічно жіночі способи ділових переговорів з чоловіками (кокетство, флірт, приниження своїх здібностей, щоб змусити чоловіків працювати); жінки частіше чоловіків роблять роботу, яка не оплачується: залагоджують конфлікти, займаються емоційними проблемами, проводять додаткові заходи; по відношенню до колег-чоловіків жінки виступають в ролі турботливої матері, домагаючись цим зміцнення свого впливу в організації; жінки приховують свою емоційність і особисте життя, уникають розмов про дітей, щоб не отримати ярлик менш ефективних співробітників.
Чоловічі та жіночі стилі поведінки істотно відрізняються. Чоловіча стратегія у спілкуванні напориста, активна, агресивна, вона орієнтована на монолог, висловлення власних ідей та принципів. Жіночий стиль керівництва оцінюють як більш теплий в міжособистісних відносинах і при перших контактах з підлеглими.
Важливою проблемою для багатьох вітчизняних підприємств є диференційований підхід до оцінки праці чоловіків і жінок. Незалежно від об’єктивних результатів праці жінки отримують за свою роботу меншу заробітну плату; їм надається менше інформації, а терміни виконання завдань ставляться більш жорсткі.
Кожне підприємство для продуктивної роботи персоналу і збереження позитивного клімату в колективі повинне розробляти гендерну стратегію розвитку, необхідність якої визначається соціальними проблемами.
Сучасна законодавча база в цілому дискримінаційна по відношенню до жінки. Одна з причин такого становища – низька представленість жінок у владних структурах усіх рівнів. Найбільший вплив законодавчого нерівності чоловіків і жінок відзначається на ринку праці, в політиці та в управлінні.
Українським підприємствам необхідно адаптувати накопичений досвід зарубіжних країн, де створена система стимулювання роботодавців до організації виробничого навчання і професійної підготовки працівників в системі безперервного професійного навчання. Так, у Франції та Іспанії ввели законодавчі норми, згідно з якими жінки мають право пройти спеціальну перепідготовку в кінці відпустки по догляду за малолітніми дітьми. Дрібні підприємства Австрії можуть отримати субсидії на виплату заробітної плати працівницям, що повертаються на роботу після дворічної відпустки. У Великобританії роботодавці надаютьспівробітницям гнучкий робочий графік.
Гендерні ролі та відносини, створені суспільством, постійно змінюються разом з розвитком політичних та економічних відносин. Для подолання нерівності за ознакою статі в українському законодавстві бракує ефективних механізмів, за допомогою яких жертви дискримінації можуть захистити свої права.
Необхідним є забезпечення умов для підвищення конкурентоспроможності жіночої праці, правове забезпечення прав жінок, досягнення рівності можливостей різних гендерних груп; підтримка досягнення однакового ставлення до жінок та чоловіків у прийнятті рішень для забезпечення стабільного розвитку та ефективного функціонування підприємства на ринку.