К. е. н. Чабаненко Ж. М., Голей Ю. М.

 Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна

ВПЛИВ ЗМІН ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА НА ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

В умовах функціонування ринкової економіки зростає значимість прибутку підприємства як основного джерела забезпечення фінансування його потреб та подальшого розвитку. Зростання величини прибутку, підвищення рентабельності підприємств необхідно для стабільного надходження податків в державний бюджет, а також забезпечення стимулювання трудового колективу та задоволення його соціально-економічних потреб.

Досягнення цієї мети можливо за рахунок вирішення різнобічних завдань підприємства: оновлення матеріально-технічної бази, виробництва конкуренто­спро­можної продукції, орієнтації його на закордонні ринки збуту, підвищення ділової репутації тощо.

Введення в дію Податкового кодексу України (ПКУ) дало змогу усунути значні відмінності між бухгалтерським та податковим обліком, які довгий час були перешкодою для стимулювання підприємницької діяльності. Проте, пов­ністю усунути розбіжності новим податковим законодавством не вдалось. Ви­моги ПКУ містять правила визначення суми прибутку до оподаткування. Ці правила залежать від визнання доходів і витрат, склад яких втілено в основному документі податкової звітності – Декларації з податку на прибуток. Зміст декларації та методика її складання співпадає з методикою складання «Звіту про фінансові результати» на підставі інформації бухгалтерського обліку. Але, в розділах Податкового кодексу України затверджені види витрат, які платники податку не включають до складу витрат для зменшення прибутку до опо­дат­кування (ст. 139.1.1–1.15; ст. 144.3; ст. 152.10). Крім того, існують витрати подвійного призначення, тобто затверджені норми обмежень у відсотках до суми доходу або суми прибутку за попередній звітний період.

В цілому, нове податкове законодавство не справдило довгоочікувані надії суб’єктів підприємництва на стимулюючу функцію оподаткування доходів. Особливо це стосується тих витрат, які пов’язані із здійсненням деяких видів операцій зовнішньоекономічної діяльності:

- витрати нараховані у звітному періоді у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами;

- витрати нараховані у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) по інжинірингу;

- витрати нараховані у повному об’ємі у звітному періоді у зв’язку із придбанням послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у нерезидента, який має офшорний статус;

- нараховані роялті у звітному періоді на користь нерезидента.

Відносно дозволу витрат на професійну підготовку, перепідготовку, під­вищення кваліфікації працівників підприємств в ПКУ затверджені вимоги щодо підвищеної відповідальності за їх порушення. Також, слід звернути увагу на посилення контролю за здійсненням витрат на гарантійний ремонт та сервісне обслуговування реалізованої продукції (товарів) довготривалого використання.

На формування суми прибутку до оподаткування впливають вимоги щодо обов’язкового нарахування резерву сумнівних боргів відносно дебіторської заборгованості у податковому обліку до закінчення терміну позовної давності. Раніше такі вимоги існували тільки в бухгалтерському обліку відповідно П(С)БУ 10 «Дебіторська заборгованість», хоча не всі підприємства ці вимоги виконували. В теперішній час, які б заходи підприємства не здійснювали для повернення сумнівної або безнадійної дебіторської заборгованості без нара­хування резерву сумнівних боргів підприємствам не дозволяється списувати на витрати суми безнадійної заборгованості у випадку неможливого погашення її.

На підвищення прибутковості підприємств впливає матеріальне стиму­лю­вання працівників з точки зору прямого зв’язку з виробництвом якісної продук­ції та зростанням об’ємів реалізації її. Матеріальне стимулювання здійснюється підвищенням заробітної плати та преміюванням за кінцеві результати. Проте, відомо, що питома вага оплати праці в собівартості промислової продукції та будівельної галузі втричі нижча ніж в країнах з розвинутою ринковою еко­номікою. Підприємствам все ж потрібно вирішувати ці проблеми, тому що під­вищення заробітної плати – основна вимога прагнення до соціальних стандартів країн Євросоюзу. Тому забезпечувати зниження собівартості продукції необхід­но за рахунок зменшення таких елементів витрат: матеріальних затрат, амор­ти­зації та інших операційних витрат.

Керівництво підприємств в змозі вирішувати ці завдання завдяки про­веденню змін в організаційній структурі шляхом вдосконалення системи оцінки праці персоналу, посиленням контролю за дотриманням зв’язку між вико­нанням конкретних зобов’язань та матеріальним стимулюванням. Серед пер­шочергових заходів досягнення цієї мети може бути вдосконалення роботи працівників служби менеджменту та маркетингу: відтворення довготривалих господарських зв’язків з постачальниками сировини та енергоресурсів, при необхідності авансування їх з метою отримання знижок в подальшому; не допускати утворення надлишків запасів товарно-матеріальних цінностей, що не принесуть економічної вигоди. Також, потребують вдосконалення нормативи виробничих витрат. Відомо, що нормативи використання матеріалів та сиро­вини на виробництво не завжди достатньо технічно обґрунтовані і не можуть служити достовірною базою для формування ціни.

Було б доцільно вітчизняним високоприбутковим підприємствам спрямо­вувати власні кошти для інвестування зарубіжних підприємств з метою отри­мання дивідендів. В подальшому суми дивідендів використовувати на технічне оновлення виробничих фондів; придбання якісних матеріалів та сировини для виробництва конкурентоспроможної продукції, що в свою чергу забезпечить зростання прибутку.

На формування прибутку будуть впливати заходи державного регулю­ван­ня щодо стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетні галузі економіки.