К. держ. упр. Орлов В. В., Харитоненко Я. М.
Криворізький національний університет, Україна
ФРАНЧАЙЗИНГ ЯК ПЕРСПЕКТИВНА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ
В сучасному суспільстві правові умови самореалізації молоді в успішній професійної діяльності можливі лише за використання і впровадження досягнень і розробок зарубіжної і вітчизняної науки, бізнесу і досвіду. Оскільки перспективним напрямком малого і середнього бізнесу в Україні є використання франчайзингу, вважаємо за потрібне приділити увагу дослідженню цього питання як можливого варіанту трудової кар’єри для молоді в Україні.
Франчайзинг – це форма співпраці між двома учасниками, які фінансово та юридично незалежні один від одного (франчайзером та франчайзі). Перший продає право на використання своєї торговельної марки, методів ведення біз несу, ноу-хау та виробничої системи, а другий, відповідно, купує у франчайзера право на створення бізнесу і виплачує сервісну плату (роялті) за використання товарного знака, ноу-хау, системи ведення бізнесу та допомогу в його орга нізації [1].
Аналіз наукової літератури перш за все дав змогу виявити, що сьогодні відсутній уніфікований підхід до тлумачення поняття «франчайзингова мережа». О. Є. Кузьмін, У. Р. Сухорська, Т. В. Мирончук визначають франчайзингову мережу, як сукупність підприємств франчайзі, що контролюються одним франчайзером [3].
Відповідно до «Термінологічного словника» Асоціації франчайзингу України, франчайзингова мережа визначається як мережа точок, які використовують одну франшизу, й складається як мінімум із 2-х суб’єктів – франчайзера та франчайзі, які перебувають на різних рівнях правовідносин [2].
Трактування франчайзингової мережі як сукупності торговельних об’єктів, що використовують одну франшизу, потребує уточнень з двох аспектів. По-перше, використовують франшизу лише франчайзі, а франчайзер, який також є складовим елементом мережі, франшизу надає. По-друге, розвиток франчайзингу зумовив існування різних видів франшиз, комбінування яких може використовуватися для формування того чи іншого виду франчайзингової системи. Тобто в межах однієї франчайзингової системи можуть застосовуватися відмінні франшизи, що надані одним франчайзером. Наприклад, компанії «Миронівський Хлібопродукт» належать такі торгові марки як «Наша Ряба», «Легко!», «Фуа Гра», «Сертифікований Аргус», «Дружба народів», «Бащинський»; компанії Fast Food Systems – торгові марки «Піца Челентано», «Картопляна хата», «Япі», «Кафе Пункт».
Узагальнюючи викладене вище, автором пропонується визначати франчайзингову мережу як сукупність суб’єктів господарювання, які діють на ринку під однією торговою маркою на умовах франчайзингу і до їхнього складу входять власний торговельний об’єкт (чи об’єкти) франчайзера та від однієї до декілька сотень (тисяч) бізнес-одиниць франчайзі, що функціонують на основі отриманих від нього франшиз. А франчайзингову мережу, до складу якої входять бізнес-одиниці франчайзі, що координуються одним франчайзером, але діють на ринку під різними торговими марками, слід визначати як диверсифіковану франчайзингову мережу.
Вкладення інвестицій у перевірену концепцію бізнесу, що успішно розвивається, сприяє швидкому визнанню франчайзі на певному ринковому просторі, а отримання консультаційної й рекламної підтримки франчайзера, дотримання стандартів ведення бізнесу дозволяє значно мінімізувати ризики франчайзі і забезпечує процвітання бізнесу.
Сьогодні франчайзингові пропозиції в Україні достатньо різноманітні за якістю та видами діяльності, тому інвесторові слід досконало проаналізувати інформацію щодо наявних на ринку для продажу франшиз та обрати саме ту, яка найбільш відповідає його вимогам. На відміну від країн, де франчайзинг досить розвинутий і захищений законодавчо, в Україні цей процес довготривалий, але саме від цього залежить майбутня прибутковість купленого бізнесу [4]. Під час вибору франшизи дуже важливо об'єктивно оцінити всі плюси та мінуси вступу до конкретної мережі, зважити, наскільки порівнянними є витрати часу та ступінь ризику вкладених грошових коштів. Окрім цього, підприємцеві слід також звернути увагу на фінансову стабільність організації.
Ринок франчайзингу можна розглядати як перспективний напрямок ведення комерційної діяльності на території України. Основними чинниками, що, на нашу думку, сприятимуть зростанню ринку франчайзингу у 2013 р. та в майбутніх роках в Україні, будуть такі:
- зростання безробіття внаслідок економічної кризи, оскільки купівля франшизи дає змогу заснувати власний бізнес під брендом вже відомої в країні або навіть у світі організації. Таким чином, населення, що залишилося без роботи, дедалі більше зацікавлюється створенням власної справи;
- обвал фондового ринку. Незважаючи на те, що ключові фондові індикатори світу впали, прибутки підприємств франчайзингу зростатимуть;
- розподіл бюджетних коштів на підтримку підприємств під час кризи відбувається на користь великих корпорацій та фінансово-промислових груп;
- зниження вартості нерухомості та орендної плати зменшує початкові капіталовкладення під час заснування бізнесу на умовах франчайзингу.
Отже, франчайзинг має низку переваг, які дають змогу знизити операційні витрати та підвищити ефективність виробничої діяльності, що особливо важливо для України в сучасних умовах.
Список використаних джерел:
1. Варналій З. С. Мале підприємництво: основи теорії і практики / З. Варналій. – 3-є вид., [стер.]. – К.: Знання, КОО, 2005. – 302 с.
2. Говорушко Т. А. Малий бізнес / Т. А. Говорушко, О. І. Тимченко. – К.: Центр учбов. літ-ри, 2006. – 200 с.
3. Ляшенко В. И. Развитие франчайзингового режима в Украине / В. И. Ляшенко // Вісник економічної думки України. – 2007. – № 1. – С. 79–85.
4. Мюррей Я. Франчайзинг. Типы франшизы, где достать финансы, как добиться успеха / Я. Мюррей. – СПб.: Питер, 2004. – 144 с.