Братковська О. І.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Україна

ВПЛИВ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА ТЕХНОЛОГІЧНУ СТРУКТУРУ ГОСПОДАРСЬКОЇ СИСТЕМИ

Одним з основних факторів інноваційної сприйнятливості підприємства є його технологічний рівень, який постійно змінюється. Найбільш значні зміни технологічного рівня підприємства відбуваються в періоди змін технологічної парадигми. Технологічний структура господарської системи виступає сукуп­ніс­тю всіх технологічних рівнів підприємств у господарській системі та визна­чаєть­ся як співвідношення технологічних укладів в основному капіталі та в об­сязі продукції, що випускається.

Головною складовою розвитку промисловості є внутрішні диспропорції, що виникають у господарській системі. Майже всі нові технологічні уклади, які сформувалися у світовій економіці, виникали за однією типовою схемою:

1) поява радикальних інновацій, що мають підвищений попит на спо­живчому ринку;

2) швидке зростання виробництва нових продуктів на основі радикальних інновацій, випереджаючи темпи зростання економіки загалом;

3) активне використання нових продуктів в інших секторах економіки, оскільки норма прибутку під час їх виробництва значно вища, ніж у середньому в промисловості;

4) виникнення поліпшуючих інновацій поряд зі старими технологіями;

5) інші сектори «тягнуться» за лідером, підвищується продуктивність пра­ці, зближуються норми прибутку;

6) активна взаємодія нових і старих секторів економіки. В результаті формується новий цілісний технологічний уклад.

Ця схема розкриває основні умови формування нових технологічних укла­дів. Процес зміни технологічних укладів відбувається в процесі структурних криз світового господарства, коли відкриваються нові можливості для еконо­мічного зростання. Країни, які були лідерами у світовій економіці в попередній період, відчувають знецінення капіталу та зниження кваліфікації зайнятих у га­лузях старіючого укладу, в той час коли країни, які встигли створити ресурси для формування виробничо-технологічних систем нового технологічного укла­ду, стають центрами концентрації капіталу, який вже звільнився із застарілих виробництв. Кожен раз зміна домінуючих технологічних укладів супровод­жується важливими змінами в міжнародному розподілі праці, оновленні най­більш розвинених країн.

Проаналізувавши думки ряду фахівців [1–3], пропонується таке визна­чення технологічного укладу. Технологічний уклад – це стійка, сформована система груп технологічних сукупностей, зв'язаних один з одним однотипними технологічними ланцюгами й утворюючих відтворювані цілісності, що трива­лий час використовується основною масою працюючого населення країни (ре­гіону, підприємства) для задоволення актуальних життєвих і суспільних потреб.

У динаміці функціонування технологічний уклад є відтворюючою ціліс­ністю сукупних виробництв, які створюють макроекономічний відтво­рюючий контур. У статиці технологічний уклад виступає сукупністю підрозділів, близь­ких за якісними характеристиками технології ресурсів та виробленої продукції, тобто є єдиним технологічним рівнем складових виробництва, які пов’язані вертикальними і горизонтальними потоками якісно однорідних ресурсів.

Технологічний уклад має складну внутрішню структуру, ядром якої вва ­жається сукупність радикальних (базисних) технологій. Це принципово нові технології (нововведення), що створені на базі раніше невідомих законів і за­кономірностей, винаходів, відкриттів, які докорінно змінюють зміст різних ви­дів діяльності в суспільстві. Після їх впровадження вони стають інноваціями. Хвильовий характер виникнення радикальних нововведень впливає на динаміку розвитку промисловості та економіки в цілому. Саме оновлення технологічної бази кожного окремого підприємства викликає зміни в перебудові господар­ської системи та її організаційної структури, зміни технологічної структури усіх рівнів.

Радикальні (базисні) технології – це основа нових галузей промисловості та багатьох прикладних технологій, які використовуються для модернізації іс ­нуючого виробництва. Завдяки сучасним технологіям випускається дедалі біль­ше різноманітних виробів, що дає споживачам можливість широкого вибору аж до індивідуалізації продукту чи послуги.

Радикальні нововведення виникають у період, коли технологічний уклад вичерпав можливості свого вдосконалювання і виникла необхідність у новому технологічному укладі. Поява нововведень у такий період свідчить про початок формування нового технологічного укладу, що сприяє істотному підвищенню темпів економічного розвитку. В цей період ядро укладу відкрите, а в проміж­ках між новоутвореннями технологічного укладу ядро функціонує в закритому (замкнутому) режимі, здобуваючи структурну стійкість і рівновагу.

Технологічний уклад виступає самовідтворюючою цілісністю, внаслідок чого технічний розвиток економіки не може проходити інакше, ніж шляхом послідовної зміни технологічних укладів. Відповідно до визначених обставин, які визначають технологічну диференціацію країн, одним з основних факторів покращення технологічної структури є інноваційна діяльність як на рівні еко­номіки країни, так і на рівні кожного окремого підприємства. Тому взаємо­зв’язок між технологічною структурою економіки країни та інноваційною діяль­ністю окремого підприємства потребує більш детального дослідження.

Список використаних джерел:

1. Антонюк Л. Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: монографія / Л. Л. Антонюк, А. М. Поручник, В. С. Савчук. – К.: КНЕУ, 2010. – 394 с.

2. Геєць В. М. Інноваційні перспективи України / В. М. Геєць, В. П. Семиноженко. – Х .: Константа, 2006. – 272 с.

3. Гриньова В. М. Організаційні проблеми інноваційної діяльності на підприємствах: мо­нографія / В. М. Гриньова, В. В. Власенко – Х.: ІНЖЕК, 2011. – 200 с.