Петрова І. І., Журба Т. С.
ОКВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія» м. Жовті Води, Україна
ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНУ
Готовою продукцією є виріб (або напівфабрикат), послуга, робота, що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві, відповідають затвердженим стандартам або умовам договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові – покупцеві згідно з діючим порядком прийняття продукції. Усі елементи виробничого процесу – сировина, матеріали, які перебувають на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво та формують вид виробничого запасу. Готова продукція може мати, а може не мати кількісні та якісні характеристики, але завжди продукція має вартісну характеристику [6].
Дослідженням вказаної проблеми займались такі науковці, як Ф. Ф. Бутинець, О. В. Олійник, М. М. Шигун та ін.
В бухгалтерському обліку готова продукція оцінюється, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», за первісною вартістю, але оскільки така вартість може бути визначена лише після збирання всіх витрат пов’язаних з виробництвом, то постає потреба у щоденному обліку наявності та руху готової продукції [1].
Первісна вартість визначається згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Витрати на виробництво включають: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також змінні і розподілені постійні накладні витрати [2].
Облік витрат на виробництво готової продукції. У залежності від виду готової продукції випуск її відображається в обліку по-різному. Якщо продукція має речовий характер (вибір), то її буде передано на склад.
Якщо продукція не здається на склад, а її передають покупцеві або вона не має натуральних параметрів (робота, або послуга), то факт її випуску відображається в бухгалтерському обліку [7].
Розрахунок (калькулювання) фактичної виробничої собівартості продукції. Калькулювання – це визначення розміру витрат в грошовому виразі, які припадають на калькуляційну одиницю. За допомогою калькулювання обчислюють собівартість придбаних матеріалів, виконаних робіт, готової продукції тощо [8].
Фактична собівартість продукції необхідна для визначення фактичних результатів діяльності господарства, ціноутворення, визначення ефективності технологічних та організаційних рішень, встановлення раціональності затрат тощо. При побудові обліку затрат за нормативним методом обов'язково обчислюють нормативну собівартість продукції. Собівартість продукції розраховується за калькуляційними елементами – статтями затрат. Статті затрат – це галузевий аспект побудови обліку, на різних підприємствах вони можуть бути різними і залежать від потреб управління [5].
Якщо об'єкт калькуляції – собівартість продукції (виробу, послуги або роботи), то калькуляційними одиницями стосовно готової продукції можуть бути сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, яку випустило господарство, його виробничий підрозділ (цех, бригада, дільниця тощо); собівартість натуральної одиниці виміру — кількісної (шт. тощо) або якісної (сухі речовини, вологість тощо). Ці одиниці виміру виступають послідовно у калькуляційному. Для того щоб обчислити собівартість окремого виду продукції, потрібно знати собівартість сукупної продукції. Неможливо визначити собівартість натуральної одиниці виміру, якщо попередньо не визначена собівартість окремого виду продукції. Вищенаведене підтверджує те, що калькулювання собівартості продукції – це процес, який складається із трьох послідовних етапів.
Разом з тим слід мати на увазі, що калькуляційний процес не включає усієї складності калькуляцій в господарстві, оскільки крім основної продукції господарство повинне калькулювати також продукцію допоміжного виробництва, яка використовується основним виробництвом, а також калькулювати напівфабрикати, якщо вони випускаються для реалізації [4].
Собівартість продукції обчислюється за допомогою окремих способів, що залежать від наявності або відсутності тих чи інших факторів калькулювання. Основним вихідним елементом будь-якого виробництва є готова продукція. Разом з тим результатом виробничого процесу може також бути побічна продукція, можуть мати місце відходи виробництва, припущений брак. Крім того безперервність технологічного процесу, особливості його організації вимагають рахуватися з наявністю незавершеного виробництва [3].
Список використаних джерел:
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за № 751/4044 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
3. Бухгалтерський облік в торгівлі. Підручник для студентів вузів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / за ред. проф. Ф. Ф. Бутинця, доц. Н. М. Малюги. – 2-е вид., перероб. і доп. – Житомир: Рута, 2002. – 576 с.
4. Бухгалтерський облік та звітність в Україні: збірник нормативно-правових актів / уклад. М. І. Камлик. – К.: Атіка; Літера ЛТД, 2001. – 752 с.
5. Хомин П. Я. Бухгалтерський облік у сільському господарстві: підручник для вузів / П. Я. Хомин, М. І. Камлик. – К.: Атіка; Літера ЛТД, 2002. – 352 с.
6. Бутинець Т. А. Бухгалтерський облік: навч. посіб. для студ. вузів спец. 7.050201 «Менеджмент організації» та 7.050107 «Економіка підприємства» / Т. А. Бутинець, С. Л. Чижевська, С. Л. Береза; за редакцією професора Ф. Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 672 с.
7. Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку: навч. посіб. / Н. М. Грабова; під ред. М. В. Кужельного. – 6-те вид., доп. і перероб. – К.: А. С. К., 2002. – 266 с.
8. Должанський М. І. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: навч. посіб. / М. І. Должанський, А. М. Должанський. – Львів: Львівський банківський інститут НБУ, 2003. – 494 с.
9. Економіка підприємства: структурно-логічний навч. посіб. / за ред. докт. екон. наук, проф. С. Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 457 с.