Шереметинський М. А.
Національний університет харчових технологій, м. Київ, Україна
СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
Розмаїтість специфічних умов в інноваційній діяльності, зокрема економічних, організаційних й інших призводить до того, що, незважаючи на спільність предмета інновацій, кожне її впровадження є унікальним.
На рис. 1. наводиться класифікація інновацій за основними ознаками, які в основному використовуються на підприємствах харчової промисловості.
Рис. 1. Класифікаційні ознаки інновацій та інноваційних процесів
Особливість сучасного підходу до процесу формування інноваційних стратегій полягає у створенні системи так званого «нововвідного конвеєра». Суть цього підходу полягає в тому, щоб забезпечити постійне впровадження у виробництво нових, сучасніших виробів; постійно скорочувати всі види витрат; підвищувати якісні характеристики інноваційної діяльності; забезпечувати конкурентні переваги на ринку. Розроблення інноваційної стратегії передбачає прийняття стратегічних завдань (цілей), оцінку можливостей та ресурсів для їх використання; аналіз альтернатив; підготовку конкретних програм, проектів, бюджетів; оцінку сильних та слабких сторін діяльності суб'єктів з урахуванням обраних цілей.
Рис. 2. Визначення етапів розроблення стратегії інноваційного розвитку
В інноваційному менеджменті розрізняють:
1. Базові стратегії – модель поведінки підприємства в тій або іншій ринковій ситуації (стратегія вибору ринків, стратегія конкуренції на обраному ринку, досягнення переваги в конкуренції на основі лідерства в якості продукції, лідерство в цінах, ринкова спеціалізація, тощо. Базові стратегії розвитку поділяються на такі групи: 1) стратегії інтенсивного розвитку; 2) стратегії інтеграційного розвитку; 3) стратегії диверсифікаційного розвитку; 4) стратегії скорочення. Вони виражають загальноприйняті направлення розвитку конкурентних переваг фірми. Їх використовують в якості типових каталогів при підборі альтернативних стратегій.
2. Функціональні стратегії – комплекси заходів і програм для окремих функціональних сфер і підрозділів підприємств, по суті це ресурсні програми, що забезпечують практичну реалізацію базових стратегій. Такі стратегії мають незначний інноваційний аспект.
Стратегія нововведень або інноваційна політика передбачає об’єднання цілей технічної політики і політики капіталовкладень та спрямована на впровадження нових технологій і видів продукції. Інноваційна політика фірми орієнтується на досягнення майбутніх результатів через інноваційний процес.
Стратегії взагалі, і інноваційні в тому числі, направлені на розвиток і використання потенціалу організації і розглядаються як реакція на зміни зовнішнього середовища. Чисельність інноваційних стратегій обумовлюється складом компонентів внутрішнього середовища підприємства.
Вітчизняним харчовим підприємствам приходиться проявляти велику активність на ринку через використання всього набору стратегій. За своєю основною тематикою вони в основному патієнти, так як займають вузькоспеціалізовану нішу і не в змозі масово тиражувати свої нові продукти в силу обмеженого попиту. За своїми чисельними унікальними розробками вони експлеренти, так як мають можливість довести свої новинки лише до стадії досвідного і дрібно серійного виготовлення. Через те, що для виживання приходиться займатись задоволенням локальних муніципальних або регіональних потреб, а також наданням різних послуг організації здійснюють стратегію комутантів.