Батюк А. А.

Харківський регіональний інститут Національної академії державного управління при Президентові України

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В РЕГУЛЮВАННІ МОЛОДІЖНОГО РИНКУ ПРАЦІ

Молодь – головна рушійна сила сучасного світу. Вона перебуває в центрі міжнародних, соціальних, економічних і політичних подій. Завдяки високому інтелектуальному потенціалу, мобільності та гнучкості молоді люди мають мож­ливість впливати на суспільний прогрес, визначаючи майбутнє сус­піль­ства, держави та світового співтовариства. Одним з перспективних напрямків за­лучення молоді в суспільні процеси країни є забезпечення молоді робочими місцями.

Головною ж ознакою становища молоді на сучасному ринку праці є певна диспропорція стосовно пропозиції та попиту на робочу силу. У кризових умо­вах 2008–2011 рр. показники молодіжного безробіття в Україні найбільш істот­но зросли у групах 25–29-річних та 30–34-річних осіб. Усього чисельність без­робітної молоді в Україні становить дещо більше 1 млн. осіб або майже 54% від загальної кількості безробітних.

Підтвердженням того, що в Україні наразі не існує ефективного механізму, який забезпечував би перехід від освіти до зайнятості, слугують отримані ре­зультати дослідження науковцями Інституту демографії та соціальних дослі­джень ім. М. В. Птухи НАН України причин, через які зайнята молодь працює не за набутою у навчальному закладі спеціальністю. Найбільша частка респон­дентів (двоє з кожних п’яти) при визначенні таких причин послалася саме на дефіцит робочих місць за фахом [1]. Крім того, достатньо вагомим чинником неефективного використання трудового потенціалу молоді у цьому аспекті є надто низькі стандарти оплати праці у цілому та за рядом спеціальностей зокрема, адже на фінансову не перспективність роботи за фахом послалась майже 1/5 частина молоді.

Молодіжний сегмент ринку праці, будучи найбільш проблемною частиною українського ринку праці, вже давно потребує більшого законодавчого врегу­лювання та захисту. Пошуки першого робочого місця, невідповідність рівня та якості отриманої освіти професійним обов’язкам, складність проходженнястажування, відсутність досвіду роботи, невідповідність запитів молоді та про­позицій роботодавців посилюють напругу на ринку праці.

За офіційними даними по Харківській області, протягом останніх двох років (2010–2011 рр.) спостерігається тенденція до збільшення кількості безро­бітної молоді. Так, у 2011 р. кількість осіб, що перебували на обліку в центрах зайнятості становила 51493 осіб, а у 2012 р. цей показник виріс до 52311 осіб, що на 818 особи більше ніж у попередньому році [2; 3].

Проблеми працевлаштування молоді, недостатньо ефективна робота в сфе­рі профорієнтації та підготовки призводять до ситуації збільшення безробіття на молодіжному ринку праці. Ситуація складається таким чином – молода людина закінчує навчання і самостійно знайти роботу одразу не може. Відсутність досвіду роботи, практичних навичок призводить до потреби попередньої під­го­товки на робочому місці, встановлення випробного терміну або ж стажу­вання.

Невирішені проблеми працевлаштування молоді призводять до зростання безробіття та зниження рівня життя, поширення пасивної поведінки, тіньової зайнятості та трудової міграцій. Молода людина втрачає мотивацію, бажання та ціннісні орієнтири до зайнятості на українському ринку праці. Породжена від цього недовіра та зневіра негативно відбиваються на відношенні молоді до держави та державних установ в цілому. Таке положення речей викликає гли­бо­ку депресію на молодіжному ринку праці, яка призводить до збільшення безро­біття та пасивності в діяльності молодого населення.

Законодавче врегулювання процесів працевлаштування молоді є недоско­на­лим, існує велика кількість прогалин у нормативно-законодавчих актах, що дозволяють зловживати дешевою молодіжною трудовою силою з боку робото­дав­ців. Приймаючи до уваги останні зміни в Законі України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р., а саме розширення можливостей для підвищення конкурентоспроможності молоді, можна висновувати наступне.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про зайнятість населення» студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули про­фесію(кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований ро­біт­ник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують на­вчатися на на­ступ­ному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право прохо­дити стажу­ван­ня за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час [4].

В законі наголошується на тому, що запис про проходження стажування роботодавець має вносити до трудової книжки особи, що проходила стажу­ван­ня. Це нововведення забезпечить молодим спеціалістам офіційний досвід роботи та додаткові гарантії при подальшому працевлаштуванні [5].

Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов’язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, що безперечно буде враховуватися при прийняті на роботу.

Звертаючи увагу на пункт 3 цієї статті про можливість отримання за­ро­бітної плати у період стажування, за умови виконання професійної роботи, ця норма безперечно є позитивним фактом, щодо надання таких умов стажування молоді. Це хороший стимул заохочення молоді до практики та своєчасного початку трудової діяльності. Проте виникає проблема, щодо виконання робото­давцями своїх зобов’язань з цього питання, адже механізм контролю за цим законодавчо не передбачений [4].

На даному етапі, не маючи практичного досвіду регулювання цими про­це­са­ми, адже означене нововведення тільки починає діяти в межах нашої країни, можливості здійснити реальний аналіз ситуації відсутні. Проте, беручи до уваги досвід інших країн, можемо передбачити можливі зловживання з боку робото­дав­ців. Досить часто випускники ВНЗ в якості стажерів працюють про­тягом встановленого законодавством строку без оплати праці, але при повному ро­бо­чо­му навантаженні і навіть понаднормово, це особливо поширено в приватних струк­турах та установах. Не законне, безоплатне використання праці молоді з самого початку складає негативне враження про роботу, тому повинен бути механізм контролю за діяльністю роботодавців, який буде чітко відслідко­ву­ва­ти закон­ність дій структур та установ.

Відкритим лишається питанням щодо подальшого впливу стажування на працевлаштування та трудову кар’єру молодої особи, бо брати молодь надалі на роботу ніхто не зобов’язується.

Таким чином вивчення змін нормативно-правового забезпечення в сфері регулювання молодіжного ринку праці засвідчує, що вони лише в певній мірі поліпшують можливість отримання молодою особою практичного досвіду ро­бо­ти, врегульовуючи початок трудової діяльності молоді. При цьому не вирі­ше­ни­ми лишаються питання можливості оплати стажування особам, що його проходять та розробки механізму контролю за роботодавцями, що будуть приймати на стажування молодь. Необхідно чітко окреслити механізм оплати праці особи, що стажується, встановивши контроль за діяльністю роботодавців.

Список використаних джерел:

1. Молодь та молодіжна політика в Україні: соціально-демографічні аспекти / за ред. Е. М. Лібанової. – К.: Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України, 2010. – 248 с.

2. Сайт Харківського обласного центру зайнятості [Електронний ресурс]. – Режим досту­пу: http://www.dcz.gov.ua/kha/control/uk/statdatacatalog/list

3. Сайт державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

4. Про зайнятість населення: Закон України від 05.07.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

5. Постанова Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку укладення договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на під­приємствах, в установах та організаціях і Типової форми договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях» 16.01.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon4.rada.gov.ua/laws/show/20-2013-%D0%BF