Єлісєєва Г. Ю.
Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна
ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ «ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ» У РОЗВИТОК РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
Сучасний стан проблеми сталого розвитку країн світу потребує економіко-статистичного аналізу причинно-наслідкових зв’язків між економічними та природними системами.
Загальною причиною негативних змін світової економіки є постійне збільшення природоємності господарства, нечутливість світової економіки до екологічних проблем.
Промислові регіони України, зокрема Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Запорізька області, виробляють 40% продукції України та займають перші місця за інтегральним показником економічного розвитку, в той час як за показниками соціального та екологічного стану вони знаходяться у кінці списку серед інших регіонів України. При цьому ресурсоємність виробництва перевищує в декілька разів середньостатистичні показники для країн Європейського Союзу. Така ситуація обумовлює перехід до зеленої економіки.
Вперше термін «зелена економіка» був представлений в публікації «Проект зеленої економіки» (1989 р.), у якому було подано економічне обґрунтування концепції сталого розвитку. Наприкінці 2008 року ООН започаткувала екологічну програму «Ініціатива Зеленої економіки», метою якої стало проведення досліджень та надання підтримки прийняття управлінських рішень щодо інвестування у зелені сектори економіки та озеленення секторів коричневої економіки, що характеризується високими викидами вуглецю, високою ресурсоємністю та відсутністю орієнтації на вирішення соціальних проблем. З впровадженням цієї ініціативи концепція зеленої економіки стала загальноприйнятою, також виникли такі терміни як «зелене зростання» та «озеленення» економіки.
Зелена економіка – це напрямок в економічній науці, в рамках якого вважається, що економіка є залежним компонентом природного середовища, в межах якого вона існує, і, одночасно, є її частиною. Концепція зеленої економіки включає ідеї багатьох інших напрямків в економічній науці і філософії, таких як, екологічна економіка, економіка навколишнього природного середовища, антіглобалістіки, теорії міжнародних відносин та ін.
Згідно з ЮНЕП результатами впровадження принципів зеленої економіки має бути поліпшення добробуту населення, встановлення соціальної справедливості за одночасного зниження екологічних ризиків та екологічного дефіциту екологічних ресурсів. До аксіом зеленої економіки належать: неможливість задоволення нескінченно зростаючих потреб в умовах обмеженості ресурсів та взаємозв'язок усього на поверхні.
Перехід до зеленої економіки можливий за рахунок державного регулювання через податки та субсидії, нормативного регулювання, формування сприятливого інвестиційного клімату. Підвищення екологічної обізнаності населення також посідає важливе місце, оскільки зелена економіка охоплює як виробництво, так і споживання.
У багатьох запропонованих, на сьогодні заходів щодо відновлення та стимулювання економіки вже передбачається перехід до «зеленої» економіки. Для найбільш ефективного втілення цих заходів необхідне їх узгодження на світовому рівні.
Серед особливо важливих видів діяльності в плані сумарних вигод для економіки, екології та працевлаштування – підвищення енергоефективності будівель, впровадження відновлювальних джерел енергії, стабільний енергоефективний транспорт, сільське господарство та прісна вода. Ці сектори економіки можуть принести швидкі результати вже у середньостроковій перспективі. Крім того до «зеленої економіки» належить ефективне використання матеріалів у виробничих процесах та утилізацію відходів.
Згідно доповіді ЮНЕП для озеленення сільського та житлово-комунального господарств, енергетики, рибальства, лісництва, промисловості, туризму, транспорту, утилізації та перероблення відходів, управління водними ресурсами достатньо щорічного інвестування 2% світового ВВП. Підкреслюється, що за десятиріччя домінування моделі коричневої економіки суспільство не тільки не вирішило таких проблем як соціальна маргіналізація та виснаження ресурсів навколишнього природного середовища, але і погіршило їх.
Для забезпечення сталого економічного розвитку необхідні розробка національної концепції переходу до зеленої економіки, створення сприятливого інвестиційного клімату, активізація міжнародних економічних зв’язків.
Для забезпечення сталого соціального розвитку важливим є підвищення екологічної свідомості населення, формування сучасної моделі споживання,створення необхідних правових, організаційних, фінансових, матеріальних умов для забезпечення людського розвитку в усій його багатогранністю.
Для забезпечення сталого екологічного розвитку необхідно формування сучасної природоохоронної інфраструктури, удосконалення систем моніторингу за рівнем техногенного навантаження на регіональні екосистеми і динамічне відображення змін, що відбуваються у навколишньому природному середовищі, забезпечення капітального ремонту і модернізації основних виробничих фондів природоохоронного призначення та контроль за дотриманням екологічних стандартів виробництва, створення комплексної систем переробки та утилізації побутових відходів.
Список використаних джерел:
1. Комплексна програма реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку, на 2003-2015 роки, затверджена постановою Кабміна України від 26 квітня 2003 р. № 634 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon2.rada.gov.ua/laws/show
2. Конвенція про основні цілі та норми соціальної політики: Міжнародний документ вiд 22.06.1962 № 117 [Електронний ресурс] / Міжнародна організація праці // Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua.
3. Конкурентоспособность регионов: теоретико-прикладные аспекты / под ред. Ю. Н. Перского, Н. Я. Калюжновой. – М.: ТЕИС, 2003. – 472 с.
4. Мельник В. Л. Социально-экономический потенциал устойчивого развития: учебник / под ред. Л. Г. Мельника (Украина) и Л. Хенса (Бельгия). – Сумы: Университетская книга, 2007. – С.990–1007.
5. Сталий розвиток промислового регіону: соціальні аспекти: монографія / О. Ф. Новікова, О. І. Амоша, В. П. Антонюк та ін. // НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2012. – 534 с.
6. Навстречу «зеленой» экономике: пути к устойчивому развитию и искоренению бедности [Електронний ресурс] / Програмама ООН по окружающей среде. 2011 // Режим доступу: http://www.unep.org/greeneconomy