Єлісєєва Г. Ю.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна

ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ «ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ» У РОЗВИТОК РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Сучасний стан проблеми сталого розвитку країн світу потребує економі­ко-ста­­тистичного аналізу причинно-наслідкових зв’язків між економічними та при­родними системами.

Загальною причиною негативних змін світової економіки є постійне збіль­шення природоємності господарства, нечутливість світової економіки до еколо­гічних проблем.

Промислові регіони України, зокрема Дніпропетровська, Донецька, Луган­ська, Запорізька області, виробляють 40% продукції України та займають перші місця за інтегральним показником економічного розвитку, в той час як за показниками соціального та екологічного стану вони знаходяться у кінці спис­ку серед інших регіонів України. При цьому ресурсоємність виробництва пере­ви­щує в декілька разів середньостатистичні показники для країн Європейського Союзу. Така ситуація обумовлює перехід до зеленої економіки.

Вперше термін «зелена економіка» був представлений в публікації «Про­ект зеленої економіки» (1989 р.), у якому було подано економічне обґрунту­вання концепції сталого розвитку. Наприкінці 2008 року ООН започаткувала екологічну програму «Ініціатива Зеленої економіки», метою якої стало про­ведення досліджень та надання підтримки прийняття управлінських рішень щодо інвестування у зелені сектори економіки та озеленення секторів корич­невої економіки, що характеризується високими викидами вуглецю, високою ресурсоємністю та відсутністю орієнтації на вирішення соціальних проблем. З впровадженням цієї ініціативи концепція зеленої економіки стала загально­прийнятою, також виникли такі терміни як «зелене зростання» та «озеленення» економіки.

Зелена економіка – це напрямок в економічній науці, в рамках якого вва­жається, що економіка є залежним компонентом природного середовища, в ме­жах якого вона існує, і, одночасно, є її частиною. Концепція зеленої економіки включає ідеї багатьох інших напрямків в економічній науці і філософії, таких як, екологічна економіка, економіка навколишнього природного середовища, антіглобалістіки, теорії міжнародних відносин та ін.

Згідно з ЮНЕП результатами впровадження принципів зеленої економіки має бути поліпшення добробуту населення, встановлення соціальної справед­ливості за одночасного зниження екологічних ризиків та екологічного дефіциту екологічних ресурсів. До аксіом зеленої економіки належать: неможливість задоволення нескінченно зростаючих потреб в умовах обмеженості ресурсів та взаємозв'язок усього на поверхні.

Перехід до зеленої економіки можливий за рахунок державного регу­лювання через податки та субсидії, нормативного регулювання, формування сприятливого інвестиційного клімату. Підвищення екологічної обізнаності населення також посідає важливе місце, оскільки зелена економіка охоплює як виробництво, так і споживання.

У багатьох запропонованих, на сьогодні заходів щодо відновлення та сти­мулювання економіки вже передбачається перехід до «зеленої» економіки. Для найбільш ефективного втілення цих заходів необхідне їх узгодження на сві­товому рівні.

Серед особливо важливих видів діяльності в плані сумарних вигод для еко­номіки, екології та працевлаштування – підвищення енергоефективності буді­вель, впровадження відновлювальних джерел енергії, стабільний енергоефек­тивний транспорт, сільське господарство та прісна вода. Ці сектори економіки можуть принести швидкі результати вже у середньостроковій перспективі. Крім того до «зеленої економіки» належить ефективне використання матеріалів у ви­робничих процесах та утилізацію відходів.

Згідно доповіді ЮНЕП для озеленення сільського та житлово-комуналь­ного господарств, енергетики, рибальства, лісництва, промисловості, туризму, транспорту, утилізації та перероблення відходів, управління водними ресур­сами достатньо щорічного інвестування 2% світового ВВП. Підкреслюється, що за десятиріччя домінування моделі коричневої економіки суспільство не тільки не вирішило таких проблем як соціальна маргіналізація та виснаження ресурсів навколишнього природного середовища, але і погіршило їх.

Для забезпечення сталого економічного розвитку необхідні розробка на­ціо­нальної концепції переходу до зеленої економіки, створення сприятливого інвестиційного клімату, активізація міжнародних економічних зв’язків.

Для забезпечення сталого соціального розвитку важливим є підвищення екологічної свідомості населення, формування сучасної моделі споживання,створення необхідних правових, організаційних, фінансових, матеріальних умов для забезпечення людського розвитку в усій його багатогранністю.

Для забезпечення сталого екологічного розвитку необхідно формування сучасної природоохоронної інфраструктури, удосконалення систем моніто­рин­гу за рівнем техногенного навантаження на регіональні екосистеми і динамічне відображення змін, що відбуваються у навколишньому природному середо­вищі, забезпечення капітального ремонту і модернізації основних виробничих фондів природоохоронного призначення та контроль за дотриманням еколо­гічних стандартів виробництва, створення комплексної систем переробки та утилізації побутових відходів.

Список використаних джерел:

1. Комплексна програма реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвіт­ньому саміті зі сталого розвитку, на 2003-2015 роки, затверджена постановою Кабміна України від 26 квітня 2003 р. № 634 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon2.rada.gov.ua/laws/show

2. Конвенція про основні цілі та норми соціальної політики: Міжнародний документ вiд 22.06.1962 № 117 [Електронний ресурс] / Міжнародна організація праці // Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua.

3. Конкурентоспособность регионов: теоретико-прикладные аспекты / под ред. Ю. Н. Пер­­с­кого, Н. Я. Калюжновой. – М.: ТЕИС, 2003. – 472 с.

4. Мельник В. Л. Социально-эко­но­мический потенциал устойчивого развития: учебник / под ред. Л. Г. Мельника (Украина) и Л. Хенса (Бельгия). – Сумы: Университетская кни­га, 2007. – С.990–1007.

5. Сталий розвиток промислового регіону: соціальні аспекти: монографія / О. Ф. Нові­ко­ва, О. І. Амоша, В. П. Антонюк та ін. // НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – До­нецьк, 2012. – 534 с.

6. Навстречу «зеленой» экономике: пути к устойчивому развитию и искоренению беднос­ти [Електронний ресурс] / Програмама ООН по окружающей среде. 2011 // Режим дос­ту­пу: http://www.unep.org/greeneconomy