К. т. н. Гоцуленко В. В., Ляшенко М. О.
ОКВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія», м. Жовті Води, Україна
СИНЕРГЕТИКА ЯК НОВА ПАРАДИГМА ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ
Математичне моделювання є невід'ємною частиною сучасних наукових досліджень практично у всіх галузях економічної діяльності [1; 2]. Це пов'язано зі структурними змінами світової економічної системи, з руйнівними фінансовими кризами, що мали місце в останньому десятилітті. Для прогнозу економічної динаміки, необхідно вміти будувати адекватну математичну модель. Важливу роль у прогнозуванні грає стохастичне моделювання і, зокрема, економетричне, яке дозволяє передбачати розвиток подій у короткостроковій перспективі, але рідко дає можливість виявити наближення криз. Більш того, такі моделі потребують використання значного статистичного матеріалу та вміння його обробляти. Як альтернативу цьому підходу, можна використовувати адаптивні моделі, засновані на використанні невеликого числа нових даних, і які здатні адаптуватися до зміни процесу. Але і цей клас моделей не дозволяє здійснювати глобальний прогноз хаотичної динаміки, обмежуючись локальним прогнозом на один–два кроки вперед.
Інтерес до проблеми хаосу з'явився під впливом роботи І. Пригожина та І. Стенгерса «Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой». У цій книзі хаос розглядався як наслідок динамічної нестійкості складних систем. Поняття складності є центральним у теорії хаосу.
Як показали численні дослідження, незважаючи на те, що конкретні нелінійні системи з хаотичною динамікою можуть значно відрізнятися в конкретних проявах і деталях опису, існують глибокі аналогії в їх організації і функціонуванні. З одного боку, такий висновок зумовив інтерес дослідників до нелінійних динамічних систем та спробам їх єдиного опису. З іншого боку, цілий ряд ідей і методів, розроблених спочатку в рамках теорії хаосу і нелінійної динаміки, стали загальнозначущими, вийшовши далеко за рамки досить спеціалізованих дисциплін. Це послужило підставою, для виникнення в середині XX століття нового наукового напрямку, що одержав назву «синергетика» (від грецького «synergeia» – спільна дія, співробітництво, кооперація). Синергетика відразу привернула увагу широкого кола науковців, оскільки вона торкалася проблеми, як природних, так і гуманітарних наук. Можна сказати, що в рамках синергетики зроблено фундаментальне відкриття: вся матерія у Всесвіті, починаючи від фізичного рівня організації і закінчуючи біологічним, та соціальним, має властивість самоорганізації, саморозвитку. При цьому алгоритми самоорганізації в системах різної природи, як, виявилося, мають багато спільного.
Цілий ряд понять (таких як біфуркація, аттрактор, нелінійність, дисипативні структури, зворотний зв'язок та інші) [1; 2], які нещодавно були відомі лише вузькому колу фахівців, тепер стають міждисциплінарними. Вже тільки тому кожен грамотний фахівець, в якій би галузі науки він не працював, повинен мати загальне уявлення про синергетику.
Синергетика є дуже молодою областю знань і ще не склалося єдиної думки про її статус. Її вважають і новою парадигмою природознавства, і новою філософією природи і іншим. На думку одного з основоположників синергетики німецького фізика Г. Хакена, синергетика – це міждисциплінарна наука про колективні явища у закритих і відкритих багатокомпонентних системах з «кооперативною» взаємодією між елементами системи.
Як приклад застосування синергетичного підходу до моделювання економічної динаміки, слідуючи [1], розглянемо нелінійну модель динаміки міської системи.
(1)
де – об’єм продукції, яка вироблена міською системою; – чисельність корінного населення; – земельна рента. У випадку, коли параметри , , є додатними, дивергенція системи (1) є від’ємною: . Це свідчить, про те, що вона є дисипативною динамічною системою, і тому як відомо, вона має що найменше один аттрактор [1].
На рис. 1 наведені аттрактори системи (1) при різних значеннях її параметрів.
Рис. 1. Аттрактори системи (1): а) стійкий фокус, б) граничний цикл;
в) дивний хаотичний аттрактор
Можливість існування якісно різних аттракторів у динамічної системи при різних значеннях її параметрів, неможливо встановити класичними економіко-математичними методами. При цьому локально динаміка може мати тенденцію зростання, чи спаду, що наприклад, досить добре прогнозується адаптивнимимоделями. Однак в цілому її аттрактором може бути стійкий фокус, тобто в майбутньому систему чекає криза, яку можливо передбачати лише за допомогою аналізу фазового портрету відповідної нелінійної динамічної системи.
Таким чином, синергетика є потужним математичним інструментом для аналізу сучасних нелінійних економічних явищ, які не піддаються адекватному опису класичними економіко-математичними методами.
Список використаних джерел:
1. Занг В. Б. Синергетическая экономика. Время и перемены в нелинейной теории / В. Б. Занг. – М.: Мир, 1999. – 335 c.
2. Піддубна О. А. Моделювання економічної динаміки / О. А. Піддубна, В. В. Гоцуленко, Н. Б. Андрейшина. – Дніпропетровськ: Біла К. О., 2010. – 328 c.