Васьков В. Н.

ОКВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія», м. Жовті Води, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У СВІТЛІ ВИМОГ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

У вік бурхливого розвитку інформаційних технологій усі суб’єкти господарювання використовують у своїй діяльності комп’ютери, а значить, і програмне забезпечення. Однак чіткого порядку відображення операцій із програмним забезпеченням у бухгалтерському та податковому обліку не існує. Ситуація ус­кладнюється ще й тим, що програмне забезпечення є об’єктом права інтелек­туальної власності. Тому облік програмного забезпечення залежить від того, якими саме правами на нього володіє підприємство.

Комп’ютерна програма – це набір інструкцій у вигляді слів, схем, символів чи в будьякому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або резуль­тату. Комп’ютерні програми є об’єктами права інтелектуальної власності, а це означає, що вони не є «традиційним» активом. Адже на відміну від таких ак­тивів, як, наприклад, автомобіль чи комбайн, що можуть використовуватися підприємством на власний розсуд, порядок розпорядження програмним забез­печенням чітко визначається й обмежується ліцензійною угодою. Тому після придбання програмного забезпечення бухгалтер повинен насамперед визначи­тися, як класифікувати такий актив у податковому та бухгалтерському обліку: як основний засіб, як нематеріальний актив чи як програмне забезпечення, прид­бане на умовах виплати роялті.

Документальне підтвердження правомірності використання програмного забезпечення підприємством для різних програм може відрізнятися, однак у будь-якому разі у підприємства перш за все повинні бути:

- накладні на придбання;

- вихідні носії із програмою, усі види сертифікатів;

- документи про оплату;

- ліцензія на правомірність використання примірника програми;

- сертифікат достовірності.

Згідно вимог Податкового кодексу до групи 4 основних засобів включаються комп’ютерні програми які пов’язані з електронно-обчислювальними ма­ши­нами (тобто комп’ютерами). Вартість таких об’єктів перевищує 2500 грн., а мінімально допустимий термін їх використання 2 роки [1]. Прикладом такої пов’язаності програми із комп’ютером є придбання комп’ютера з установленим на ньому програмним забезпеченням, і таке програмне забезпечення неможливо відділити від обладнання, оскільки обладнання не зможе працювати без нього. Таке програмне забезпечення оприбутковується у складі основних засобів ра­зом з комп’ютером, на якому воно встановлене, та амортизується відповідно до обраного для цього основного засобу методу амортизації.

Якщо програмне забезпечення придбано разом із комп’ютером, то в бухгалтерському обліку воно обліковується у складі вартості комп’ютера на суб­рахун­ку 104 «Машини та обладнання».

Комп’ютерні програми, які придбано окремо від комп’ютерів та обсяг майнових прав на використання яких установлено ліцензійною угодою, слід вклю­ча­ти до складу нематеріальних активів та амортизувати відповідно до обраного методу [2]. Для амортизації нематеріальних активів застосовуються такі самі методи, як і для амортизації основних засобів. Облік вартості нематеріальних активів, яка амортизується, ведеться за кожним з об’єктів, що входить до скла­ду окремої групи.

В ліцензійному договорі строк дії права користування комп’ютерною програмою не обмежується, але натомість користувач може отримувати обслугову­вання або оновлення такої програми. Якщо за договором строк дії права ко­ристування комп’ютерною програмою не встановлено, то такий строк становить 10 років безперервної експлуатації.

Витрати на поліпшення (модернізацію) нематеріальних активів в повному обсязі збільшують вартість таких активів. Витрати, що здійснюються для під­три­мання нематеріальних активів у придатному для використання стані, вклю­чаються до складу витрат звітного періоду.

У бухгалтерському обліку програмне забезпечення обліковується згідно вимог П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» і зараховуються на баланс підприємст­ва за первісною вартістю. До первісної вартості програмного забезпечення не­об­хідно зарахувати витрати на встановлення та налаштування програми. Вве­дення в експлуатацію програмного забезпечення оформляється Актом вве­дення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної вартості у скла­ді нема­теріальних активів (форма № НА-1). Інформація з такого акта заноситься в Інвентарну картку обліку об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів. Первісна вартість програми накопичується за дебетом субрахунка 154 «Придбання нематеріальних активів». Після введення програм­но­­го забезпечення в експлуатацію його накопичена первісна вартість списуєть­ся із субрахунка 154 в дебет субрахунка 125 «Авторське право та суміжні з ним права».

Обов’язок із контролю за використанням ліцензійного програмного забезпечення покладено насамперед на Державну службу інтелектуальної власності. Перевіряти суб’єктів господарювання на предмет дотримання ними прав інте­лектуальної власності може також Державна служба боротьби з економічною злочинністю.

Сподіваємося, що розглянуті питання організації обліку програмного забезпечення допоможуть у практичній діяльності суб’єктів господарювання.

Список використаних джерел:

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. за №2755-VI зі змінами та доповненнями від 23.12.2010 року за №2856 – VI // Голос України, 2010. – № 229–230. – 04 груд.

2. Положення бухгалтерського обліку 8 «Необоротні активи», затверд. наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. за № 242.