Васьков В. Н.
ОКВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія», м. Жовті Води, Україна
ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У СВІТЛІ ВИМОГ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
У вік бурхливого розвитку інформаційних технологій усі суб’єкти господарювання використовують у своїй діяльності комп’ютери, а значить, і програмне забезпечення. Однак чіткого порядку відображення операцій із програмним забезпеченням у бухгалтерському та податковому обліку не існує. Ситуація ускладнюється ще й тим, що програмне забезпечення є об’єктом права інтелектуальної власності. Тому облік програмного забезпечення залежить від того, якими саме правами на нього володіє підприємство.
Комп’ютерна програма – це набір інструкцій у вигляді слів, схем, символів чи в будьякому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату. Комп’ютерні програми є об’єктами права інтелектуальної власності, а це означає, що вони не є «традиційним» активом. Адже на відміну від таких активів, як, наприклад, автомобіль чи комбайн, що можуть використовуватися підприємством на власний розсуд, порядок розпорядження програмним забезпеченням чітко визначається й обмежується ліцензійною угодою. Тому після придбання програмного забезпечення бухгалтер повинен насамперед визначитися, як класифікувати такий актив у податковому та бухгалтерському обліку: як основний засіб, як нематеріальний актив чи як програмне забезпечення, придбане на умовах виплати роялті.
Документальне підтвердження правомірності використання програмного забезпечення підприємством для різних програм може відрізнятися, однак у будь-якому разі у підприємства перш за все повинні бути:
- накладні на придбання;
- вихідні носії із програмою, усі види сертифікатів;
- документи про оплату;
- ліцензія на правомірність використання примірника програми;
- сертифікат достовірності.
Згідно вимог Податкового кодексу до групи 4 основних засобів включаються комп’ютерні програми які пов’язані з електронно-обчислювальними машинами (тобто комп’ютерами). Вартість таких об’єктів перевищує 2500 грн., а мінімально допустимий термін їх використання 2 роки [1]. Прикладом такої пов’язаності програми із комп’ютером є придбання комп’ютера з установленим на ньому програмним забезпеченням, і таке програмне забезпечення неможливо відділити від обладнання, оскільки обладнання не зможе працювати без нього. Таке програмне забезпечення оприбутковується у складі основних засобів разом з комп’ютером, на якому воно встановлене, та амортизується відповідно до обраного для цього основного засобу методу амортизації.
Якщо програмне забезпечення придбано разом із комп’ютером, то в бухгалтерському обліку воно обліковується у складі вартості комп’ютера на субрахунку 104 «Машини та обладнання».
Комп’ютерні програми, які придбано окремо від комп’ютерів та обсяг майнових прав на використання яких установлено ліцензійною угодою, слід включати до складу нематеріальних активів та амортизувати відповідно до обраного методу [2]. Для амортизації нематеріальних активів застосовуються такі самі методи, як і для амортизації основних засобів. Облік вартості нематеріальних активів, яка амортизується, ведеться за кожним з об’єктів, що входить до складу окремої групи.
В ліцензійному договорі строк дії права користування комп’ютерною програмою не обмежується, але натомість користувач може отримувати обслуговування або оновлення такої програми. Якщо за договором строк дії права користування комп’ютерною програмою не встановлено, то такий строк становить 10 років безперервної експлуатації.
Витрати на поліпшення (модернізацію) нематеріальних активів в повному обсязі збільшують вартість таких активів. Витрати, що здійснюються для підтримання нематеріальних активів у придатному для використання стані, включаються до складу витрат звітного періоду.
У бухгалтерському обліку програмне забезпечення обліковується згідно вимог П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» і зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. До первісної вартості програмного забезпечення необхідно зарахувати витрати на встановлення та налаштування програми. Введення в експлуатацію програмного забезпечення оформляється Актом введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної вартості у складі нематеріальних активів (форма № НА-1). Інформація з такого акта заноситься в Інвентарну картку обліку об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів. Первісна вартість програми накопичується за дебетом субрахунка 154 «Придбання нематеріальних активів». Після введення програмного забезпечення в експлуатацію його накопичена первісна вартість списується із субрахунка 154 в дебет субрахунка 125 «Авторське право та суміжні з ним права».
Обов’язок із контролю за використанням ліцензійного програмного забезпечення покладено насамперед на Державну службу інтелектуальної власності. Перевіряти суб’єктів господарювання на предмет дотримання ними прав інтелектуальної власності може також Державна служба боротьби з економічною злочинністю.
Сподіваємося, що розглянуті питання організації обліку програмного забезпечення допоможуть у практичній діяльності суб’єктів господарювання.
Список використаних джерел:
1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. за №2755-VI зі змінами та доповненнями від 23.12.2010 року за №2856 – VI // Голос України, 2010. – № 229–230. – 04 груд.
2. Положення бухгалтерського обліку 8 «Необоротні активи», затверд. наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. за № 242.