К. е. н. Шаповал В. А., Літвінов Ю. І.

ДВНЗ «Національний гірничий університет», м. Дніпропетровськ, Україна

СПЕЦІАЛЬНОСТІ НАПРЯМУ «СПЕЦИФІЧНІ КАТЕГОРІЇ» ЯК СПОСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

Суспільство перебуває в постійному русі, що віддзеркалюється змінами цінностей та пріоритетів розвитку, інтенсивності та ефективності використання природних ресурсів, а також іншими подіями, пов’язаними із задоволенням людством різноманітних потреб. Різний ступінь соціально-економічного розвитку окремих країн, моральність та організованість населення є природним явищем, обумовленим історично. Процеси глобалізації, посилені високим рівнем інформатизації суспільства, сприяють швидкому розповсюдженню типів поведінки, яка забезпечуватиме більш високий рівень життя населення на окремій території. Така локалізація пов’язується з потенціалом населення країни сприймати об’єктивні процеси та змінюватись особисто, інвестуючи в розвиток власного людського капіталу для формування інноваційно-орієнтованого «суспільства знань». В нагоді вирішення цього завдання стає концепція безперервної освіти, яка знаходиться в основі нових філософських підходів до ролі та змісту освітньої діяльності.

Як зазначає П. Г. Давидов, економічні кризи відбивають актуальність випереджального професійного розвитку та вимагає більш тісного зв'язку між теоретичним та практичним циклами підготовки фахівців [1]. Пошук результативних форм розвитку людського капіталу розглядається як основа сталих конкурентних переваг країни. Зокрема, в роботі [2] Т. Левченко наголошує на індивідуальності підходів до реалізації концепції неперервної освіти в національних педагогічних системах: місія освіти в США - навчити людину мислити; навчання дорослого населення, поєднання формальної та неформальної освіти - обов’язкова умова економічного в Китаї; гасло освіти в Німеччині - «вчитися, щоб бути». Ключовою засадою реалізації концепції неперервної освіти вважається самостійність носія людського капіталу, його спроможність здійснювати самоспостереження, самооцінку, пошук необхідної інформації та інші навички, вміння, які дозволятимуть визначати та корегувати цілі, підготовлювати та приймати рішення з траєкторії власної освіти. Отже, неперервна освіта вимагає специфічної компетенції людини з саморегулювання процесу інтелектуального розвитку. Проте, успішність неперервної освіти залежатиме також від готовності освітньої системи надати необхідні ресурси людині в унікальній комбінації, яка забезпечить найкраще використання його природних та набутих здібностей.

Стримуючим чинником саморегулювання процесу навчання можна розглядати конфлікти між системою та індивідом в площині вибору професійного напряму та форм отримання знань. Гнучкість траєкторії професійної підготовки забезпечують різноманітні додаткові курси та тренінги, але якщо існує потреба в формальній підготовці більш високого освітньо-кваліфікаційного рівня, то в повній мірі може бути використаний потенціал спеціальностей напряму «Специфічні категорії». Магістерський рівень спеціальностей зазначеного напряму підготовки сприяє розвитку концептуального, понятійного, творчого мислення студентів. Цей напрям дозоляє на додаток до існуючих професійних знань сформувати та розвинути навички в сфері управління інноваціями, адміністративного менеджменту, управління проектами, економіки природних ресурсів. Таким чином, дипломований вперше фахівець або людина, яка має досвід практичної роботи, можуть критично переглянути рівень та комплексність отриманих знань, опанувати (розробити) нові теоретичні моделі та практичні рішення, які дозволять більш впевнено почувати себе на ринку праці, в тому числі здійснювати підприємницьку діяльність. Навчальний заклад також отримує зиски кар’єрного розвитку успішних випускників: формує власний імідж; отримує можливість підготовлювати власні наукові кадри. Названі зиски якісної неперервної освіти закладаються цільовою роботою з абітурієнтами як ринковим сегментом та варіативністю професійної підготовки в навчальному закладі з урахуванням специфіки пропонованих навчальних курсів та програм [3]. Найбільші відмінності абітурієнтів за напрямком «Специфічні категорії» полягають в освітньо-кваліфікаційному рівні (від бакалавра до магістра), первинній спеціальності (практично без обмежень), обраній формі навчання. Якщо продовжують освіту за денною формою навчання переважно студенти з дипломами бакалаврів, то заочно-дистанційна форма приваблива для працюючого контингенту (рис. 1) та тих, хто отримує диплом спеціаліста або магістра. До основних ознак, які характеризують сегменти абітурієнтів можна віднести: рівень зацікавленості в підвищенні кваліфікації; рівень зацікавленості в диверсифікації фахової підготовки; зацікавленість в здійсненні наукових досліджень; рівень доходів; місця перебування (мешкання, робота, навчання); досвід практичної роботи.

Рис. 1. Структура контингенту магістрантів заочної форми навчання спеціальності «Адміністративний менеджмент» за інтервалами перерви в освіті

Другу та наступну освіту слід вважати свідомим вибором людини, яка прагне до більш високого рівня задоволення власних потреб шляхом представлення власних послуг на ринку праці. Популярність заочно-дистанційної форми навчання пояснюється широким колом проблем в сфері працевлаштування, виплати компенсаційних платежів під час навчання, складністю адаптації графіку роботи до розкладу занять. Розглядаючи питання якості екстернатної форми навчання Т. М. Калюжна [4] наголошує на доцільності інституту тьютора, який виконуватиме функції організатора індивідуального підходу до навчання. Утримування контингенту студентів в межах первинного професійного вибору шляхом обмеження переходу студентів на нові спеціальності до отримання кінцевого кваліфікаційного документу (диплому) слід вважати перешкодою на шляху реалізації концепції неперервної освіти. Потенційні абітурієнти, які можуть бути віднесені до економічно активної частини населення, можуть розглядати навчання в магістратурі за напрямком «Специфічні категорії» як інвестиції до особистого людського капіталу, який з урахуванням вимог ринку праці, має бути скорегований. Завданням освітнього закладу є інформування суспільства про можливості гнучкої траєкторії професійного розвитку особистості в будь-якому віці та різному статусі [5]: абітурієнт, студент, зайнятий, безробітний тощо. Це дозволить освітньому закладу з високою соціальною відповідальністю реалізовувати місію -формувати інтелектуальний потенціал суспільства.

Список використаних джерел:

1. Давидов П. Г. Безперервна освіта - вимоги часу чи нова філософія освітньої діяльності [Електронний ресурс] / П. Г. Давидов. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vdnuet/gum/2010_2/24.pdf.

2. Левченко Т. Концепція неперервної освіти у світовому контексті [Електронний ресурс] / Т. Левченко. - Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/metodser/111/2.pdf.

3. Шаповал В. А. До питання маркетингу освітніх послуг в магістратурі напряму «Специфічні категорії» Система суб’єктів інноваційної моделі вищої освіти / В. А. Шаповал, Ю. І. Літвінов // Збірник тез доповідей науково-практичної конференції «Кадрове забезпечення гірничо-металургійного комплексу України» (Дніпропетровськ, 12-13 травня 2011 р.). – Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2011. – С. 195–197.

4. Калюжна Т. М. Педагогічні проблеми індивідуалізації безперервної фахової освіти дорослих [Електронний ресурс] / Т. М. Калюжна. - Режим доступу: http://novyn.kpi.ua/ 2005-3-2/08_Kaluygna.pdf.

5. Прокопенко В. І. Система суб’єктів інноваційної моделі вищої освіти / В. І. Прокопенко, В. А. Шаповал / Збірник тез доповідей науково-практичної конференції «Кадрове забезпечення гірничо-металургійного комплексу України» (Дніпропетровськ, 12–13 травня 2011 р.). – Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2011. – С. 109–111.