К. т. н. Бойко В. В.

ДВНЗ «Національний гірничий університет», м. Дніпропетровськ, Україна

 НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА» В СИСТЕМІ ГАЛУЗЕВИХ НАУК ТА ПРАКТИКИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Почну девізом ректора Державного Вищого Навчального Закладу «Національний гірничий університет» академіка Геннадія Григоровича Півняка – «Освіта і наука – національні пріоритети». Я, як педагог, викладач предмета «Економіка підприємства», маючи значний досвід наукової та практичної праці на підприємстві в галузі економіки, дуже повно усвідомлюю зміст цього девізу. Якщо його віднести до науково-методичних основ вивчення дисципліни «Економіка підприємства», то необхідно зауважити, що сьогодні економіка підприємств України в короткий час (два десятиліття) достатньо зорієнтована на умови світової капіталістичної економіки. Переорієнтація раніше сформованої соціалістичної адміністративної економіки з державними формами власності на ринкову з різними формами володіння активів підприємства – це корінна зміна не тільки принципів управління економікою як наукою, але і принципів безпосереднього втілення її в освіту, а потім і в виробництво. Названа переорієнтація економіки підприємств внесла корінні зміни в основи планування, обліку, аналізу собівартості, прибутковості, фінансового та організаційного менеджменту. З реформами безпосередньо пов’язана активізація освітянської сфери вищих начальних закладів України, і як її складову – науково-методичну діяльність. Науково – методична та освітня діяльність в галузі економіки підприємства – це надання студентам знань з ринкової економіки підприємства, забезпечення їх методичними розробками та посібниками з втіленням досягнень теорії і нової практики, в тому числі світового досвіду. Мова підприємства в сьогоденній економіці – це ділова нова (порівняно) мова України (менеджмент, маркетинг, вертикальні інтеграції,горизонтальні інтеграції, демпінг, доля ринку, лідерство в цінах, ліцензування, франчайзинг, експортний картель, опціон та інше).

Сучасні умови надання студентам вищих навчальних закладів системних економічних знань по основам економіки галузевих підприємств потребують від викладацького персоналу не тільки професійних особистих наукових знань, а і їх умінь при розробці методик по виконанню конкретних індивідуальних завдань, курсових та дипломних робіт синтезувати питання науку з виробництвом. Таке синтезування науки та практики дозволить студентам організаційно економічних професій (економісту підприємства, організаційному менеджеру, логісту, маркетологу та іншим) більш глибше та системно опанувати економічними знаннями як в роки навчання, так і втіленню їх в практику своєї подальшої діяльності. До системи дисциплін, які обов’язково повинні забезпечувати названі умови, належить предмет «Економіка підприємства». Предмет «Економіка підприємства « вивчає переломлення теоретичних положень і загальних законів економіки в конкретній діяльності підприємства. Науково-методичні основи вивчення дисципліни «Економіка підприємства» повинні віддзеркалювати логічну послідовність теоретичного матеріалу, що викладається, придбання навичок вирішення практичних задач та завдань, аналізу конкретних виробничих і економічних ситуацій підприємства із використанням елементів організації технологічних процесів, які акумулюють всі ресурси. Таким чином, вивчення цього курсу повинне дати студентським аудиторіям, поряд із загальними знаннями, конкретні знання з галузі прикладної економіки для вирішення питань, що донедавна мало цікавили управлінський персонал підприємства, а саме: чи ефективно використовуються усі види виробничих ресурсів, які беруть участь у підприємницькій діяльності на всіх її стадіях?? Чи є попит на продукцію (послуги), що виробляються? Чи рентабельно підприємство? Такий зміст предмета «Економіка підприємства» повинен визначатися тісним зв’язком не тільки з теоретичними економічними дисциплінами, а і, на мою думку, щільним поєднанням з вивченням систем технологій підприємств (фірм). Викладаючи конкретні економічні питання використання ресурсів галузевого підприємства, особливо трудових (ефективності праці, показники її рівня,фактори зростання продуктивності та інше), без синтезу з системами технології та їх організацією вивчення названих питань, в своїй більшості, схоже з курсами теоретичної економіки. В системі підготовки фахівців управлінців, наприклад напрямку «Менеджмент», курс вивчення систем технологій, з погляду їх класифікацій та організації, занадто незначний, що можливо вважати відсутнім. Як слідство, настають питання: яке системне науково-практичне, в тому числі економічно-статистичне, завдання по виробничій, а потім і по переддипломній практиці надається студенту?? Як студент теоретично та практично підготовлений до названих практик?! Добре, якщо у студента випала можливість пройти (а інколи не пройти,а пробігти) ці практики на підприємствах (фірмах). Сьогодні більшість підприємств не дають згоду на прийняття студентів на виробничу практику, мотивуючи комерційною таємницею. При подальшому виконанні дипломного проекту (роботи) студенту бажано обґрунтувати фактичну ефективність вибраної теми, і, як найкраще, затвердити її впровадження підприємством (або фірмою). Інколи розумієш, яке можливе реальне впровадження розробок дипломної роботи, якщо в роботі розглядаються характеристика та результати діяльності віртуального підприємства (взяті з електронних версій))?! Слід відзначити, що недавно діють цілеспрямовані постанови та вказівки уряду, які зобов’язують керівників підприємств забезпечити проходження всіх видів практик студентів на підприємствах. Реалізація названих рішень дозволить їм комплексно на виробничих практиках розширити та углибити свої знання, одержаних при вивченні теоретичних курсів загальноосвітніх та нормативних дисциплін. Крім цього, більш обґрунтовано та реально студенти будуть виконувати і захищати дипломні роботи, які в деякій мірі можуть найти впровадження в підприємствах. Окрім цього, студенти своїми знаннями та сумлінням при проходженні виробничих практик все більше будуть забезпечувати собі, як молодим спеціалістам, робочі місця на підприємствах (фірмах).

Як примітку хочу нагадати, що «Менеджмент» – 1) це політика забезпечення прийняття рішень передбачаючих в області бізнесу комплексний аналіз факторів, які впливають на його ефективність; 2) це організація керівником ефективної роботи співробітників, цілеспрямована дія менеджера на підпорядкованих йому робітників (персоналу) в інтересах успішного рішення поставлених перед ними задач та прибуткової діяльності фірми. З вище зазначеного слідує,що підготовка фахівця з напрямку «Менеджмент» потребує вивчення дисциплін по комплексним питанням з управління та обґрунтування його ефективності. Однією з таких дисциплін є «Економіка підприємства». «Економіка підприємства» являється дисципліною, яка синтезує загальнотеоретичні економічні науки та комплексні галузеві економічні науки, які будуть відповідати їх професійному призначенню.

Як було зазначено вище, навчально-кваліфікаційна програма студентів-менеджерів передбачає ознайомлення з організаційно-економічною діяльністю підприємства (фірми, адміністративною організацією) в часи проходження традиційних практик. Слід зауважити, що для опанування поставлених практично – виробничих завдань по професіональній підготовці студентів напрямку «Менеджмент» при проходженні всіх видів практик, запланованих часів в робочих програмах профілюючих кафедр замало. Виникає питання – як надолужити додатковий час, який дозволить студентам більш ретельно та професійно вивчати основи менеджменту виробничої сфери, набувати навиків розробки організаційно-управлінських рішень та їх системного, в тому числі і економічного, обґрунтування?

На перший погляд, начебто відбулося зниження престижу наукової діяльності в вузах за рахунок зміни фінансових принципів виконання сумісних з підприємствами науково-дослідних тем і, як наслідок, зменшилось залучення студентів до цієї роботи. Але ж в вузах зосереджений висококваліфікований педагогічний склад вчених, яким необхідно підвищувати рівень своєї кваліфікації, одноразово вести пошук нових тем наукових та практичних розробок. Ми повинні розуміти, що розвиток та впровадження законів світової економіки в підприємництво України чітко проявилося не так давно (в останні десятиліття). На теперішній час підприємства, фірми, наукові та адміністративні організації для викладачів вузів залишаються великою практикою розуміння складності господарського середовища. Господарське середовище сьогодення зажадало від підприємств (фірм) високої гнучкості в керуванні, уміння постійно прораховувати безліч управлінських рішень у багатофакторному комплексі їх конкретного та практичного виконання. Зосередження уваги науковців – викладачів на сумісній договірній роботі (юридично забезпеченій) з підприємствами та іншими організаціями (без додаткового фінансування) повинно стати надійною базою підвищення як їх кваліфікаційного рівня, так і основою залучення до неї студентів. Хочу сказати, як одна із авторів науково-практичної роботи за назвою «Комплексна система атестації робочих місць», яка зародилася на Дніпропетровському комбайнобудівномузаводі в восьмидесяті роки, і набула широкого розповсюдження. Робота виконувалась науковцями та студентами сумісно з інженерно-технічними підрозділами підприємства. Завдання, які ставив завод перед виконавцями роботи, науково обґрунтовувалися співробітниками кафедри економіки і організації виробництва промислових підприємств. На їх основі проводилися дослідження аспірантів,виходили збірники наукових праць, захищалися кандидатські та докторські роботи і, не менш важливо, підприємство приймало участь в прагматичному вихованні студентів. Курсові та дипломні роботи студентів базувалися на реальній тематиці пошуку та економічному обґрунтуванні резервів підприємства на основі атестації та раціоналізації робочих місць, що забезпечувало їм посвідчення – робота знайшла втілення в виробництво. Вище зазначена наукова праця не одноразово нагороджувалася державою, в тому числі і першою премією Міністерства освіти СРСР.

Кафедра менеджменту виробничої сфери ДВНЗ «Національний гірничий університет» в сучасних умовах продовжує наукову тематику про яку розповідалось вище. Кафедра виконує сумісні науково-практичні роботи, в тому числі з ПАТ «Дніпропетровський агрегатній завод». Теми робіт передбачають пошук та економічне обґрунтування виробничих резервів діяльності підприємств (фірм, організацій) в нових умовах господарювання. До виконання тем залучені викладачі, аспіранти та студенти. Науково-практичні завдання тем та їх рішення знаходять впровадження в дипломних роботах студентів, наукових розробках аспірантів, їх доповідей на конференціях, підготовки та виданню тез та статей і, не менш важливо, впроваджуються на підприємствах (фірмах) сьогодення.

В основу закріплення навчального процесу в вузах, в основу всіх перетворень науково методичної роботи, які віддзеркалюють професійну майстерність викладача, ми повинні закладати один із найважливіших принципів – це повсякчасне виховання студентської молоді, яка завтра займе провідні місця в вузах, підприємствах, банках, адміністративних організаціях. Спектр питань по вихованню студентської молоді не має кордонів. На мою думку, це відповіді на такі питання. По перше, які приклади надає викладач вузу студентам? Яка його дисциплінованість? Яка охайність? Якими конкретними та глибокими знаннями предмету володіє? Яка його лекторська майстерність? Яке має розуміння сьогодення? На скільки мудрий, справедливий та відповідальний перед «живою» студентською аудиторією? По друге, на закінчення питань по вихованню молоді, скажу: «Наш приклад завжди діє сильніше, чим наші проповіді». Через всі часи в пам’яті кожного із студентів (викладач також був ним) зостануться не всі формули, їх зміст, зостануться ті принципи, яким учив їх викладач – взірець, чий особистий приклад вкарбувався на все життя.