Чекушина Ю. В.

ДВНЗ «Національний гірничий університет», м. Дніпропетровськ, Україна

РОЛЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАМКИ КВАЛІФІКАЦІЙ У КООРДИНАЦІЇ РИНКІВ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ПРАЦІ

Конкурентоспроможність потенційних інтелектуальних працівників-випускників вищих навчальних закладів України залежить від їх освітньої та фахової підготовки. Для фахівця, який створює та реалізує особистий інтелектуальний продукт на ринку праці, важливим є не його академічна кваліфікація (документ про освіту), а професійна працездатність. Отже, у цьому випадку головні позиції у взаємодії «праця – працівник» належать професіям та кваліфікаціям, що найбільшою мірою задовольняють вимогам роботодавців. Для координації ринків освітніх послуг та інтелектуальної праці Кабінет Міністрів України 23 листопада 2011 р. прийняв Постанову «Про затвердження Національної рамки кваліфікацій» (НРК), нормативного документа, який забезпечує контроль за рівнем освітньої та фахової підготовки. За структурою – це національна рамка організації навчання впродовж життя. За змістом – визначені дескриптори кваліфікаційних рівнів. Завдання рамки такі: сприяння національному і міжнародному визнанню кваліфікацій, здобутих в Україні; налагодження ефективної взаємодії ринку праці та сфери освітніх послуг; урахування вимог ринку праці до компетентностей фахівців – випускників вітчизняної системи освіти; запровадження європейських стандартів освіти; забезпечення гармонізації норм законодавства у сфері освіти та соціально-трудових відносин [2, с. 104].

У НРК прописані кваліфікаційні рівні, за якими діяльність фахівця розподілено на дві сфери – робота і навчання. У контексті даного дослідження автор розглянув кваліфікаційні рівні у відповідності наявним в Україні освітньо-професійним категоріям і склав таблицю (табл. 1).

Таблиця 1. Кваліфікаційна рамка працівника

за чотирма дескрипторами

Примітки: [2, с. 104–108].

З таблиці видно, що, по-перше, нами аналізуються не всі кваліфікаційні рівні (робітники та техніки з загальною середньою освітою, які складають 80% трудових ресурсів країни, не беруться до уваги). По-друге, особистісні освітньо-професійні можливості з кожним наступним кваліфікаційним рівнем підвищуються. По-третє, кількість фахівців, які відповідають шостому та сьомому кваліфікаційним рівням, становить 19,7% національного трудового ресурсу. Восьмий рівень найвищої кваліфікації – це кандидати, доктори наук, доценти, професори, члени академій, тобто працівники з високими та відповідальними посадовими функціями й обов’язками, якістановлять незначну частку трудового ресурсу (0,3%), але домінують на ринку інтелектуальної праці країни [1, с. 45].

Паралельно прийняттю НРК держава та суспільство турбуються про втілення компетентністної парадигми оцінювання результатів освіти. Теоретики та освітяни формулюють компетенцію як відкриту систему процедурних, ціннісно-змістовних та декларативних знань, які включають взаємодіючи між собою компоненти (епістеміологічні – пов’язані з пізнанням, особистісні, соціальні), які активізуються та збагачуються через діяльність у залежності від виникнення реальних життєво важливих проблем, з якими стикається носій компетенції. На нашу думку, сфера вищої освіти має бути нормована спеціальною «освітянською рамкою кваліфікацій», в якій кінцеві якості того, хто навчається, доцільно характеризувати тріадою «знання-уміння-навички», додавши компетенції в якості достатніх дескрипторів. Приклад такої «рамки» запропонував для обговорення дослідник Ю. Зіньковський [1, с. 46]. Якщо розглянути її в аспекті ринку інтелектуальної праці, то характери знань, умінь, навичок та компетенцій для кожної освітньо-професійної категорії (бакалавр, спеціаліст, магістр) розподіляться на декілька рівнів, сформульованих узагальнено-змістовно (табл. 2).

Таблиця 2. Оціночна рамка кваліфікацій працівника за освітніми ознаками

Запропонована рамка кваліфікацій, яку роботодавець зможе використовувати як доповнення до рамки професійних кваліфікаційних рівнів, дозволяє оцінити потенційного працівника за освітянськими ознаками. На нашу думку це має полегшити координацію двох ринків: освітнього та інтелектуальної праці. Складовими попиту на ринку інтелектуальної праці є знання та компетенції, які надає ринок освітніх послуг. Позитивно, якщо необхідні уміння та навички також формує вища школа, що значно підвищує конкурентоспроможність фахівця. Але, зазвичай, останні формуються саме ринком інтелектуальної праці. Тому серед пріоритетів освітньої політики вищої школи України важливо виділити пріоритет адресного впливу вузівської освіти через моніторинг споживчо-мотиваційної сфери населення, що дозволить:

- визначити уявлення, яке склалося у суспільній думці про престижність освіти, освітніх закладів, освітніх послуг та видів професійної діяльності;

- дослідити стереотипи споживчої поведінки та уявлень (хибних і реальних) щодо забезпечення освітніми послугами окремих професій, спеціальностей, які затребувані на ринку інтелектуальної праці;

- створити інформаційну базу для прогнозування ринкових тенденцій і підготувати інформаційне забезпечення, яке дозволить обґрунтувати маркетингові стратегії закладів вищої освіти, підприємств, організацій і фірм.

Список використаних джерел:

1. Зіньковський Ю. Новий етап взаємодії системи освіти та ринку праці / Ю. Зіньковський // Вища школа. – 2012. – № 3. – С. 39–50.

Національна рамка кваліфікацій. Додаток до постанови Кабміну Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1341 // Вища школа. – 2012. – № 3. – С. 104–108.