Тютченко С. М.

ДВНЗ «Національний гірничий університет», м. Дніпропетровськ, Україна

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Сфера вищої освіти являє собою одну з найбільш інноваційних галузей, які багато в чому визначають створення інноваційного клімату і конкурентоспроможності економіки в цілому. У ході здійснення і поширення інновацій у сфері освіти формується і розвивається сучасна освітня система – глобальна система відкритої, гнучкої, індивідуалізованої, безперервної освіти людини протягом всього її життя [2].

Сучасний університет – це наукове співтовариство, яке здатне генерувати нові знання, використовувати їх для підготовки фахівців, перетворювати їх в готовий комерційний продукт і задовольняти потребу в ньому людей, економіки і соціальної сфери країни. Мета інноваційної діяльності університетів у сфері освіти – розвиток творчих здібностей. Одним з ефективних механізмів досягнення цієї мети є наукові дослідження в університеті, в яких беруть участь як викладачі, так і студенти.

Інноваційні освітні технології є наукомісткими. Їх відносять до класу інтелектуальних або розвиваючих технологій. Таким чином, інноваційна освіта за своєю суттю є системою, інтегруючою освітні процеси і науковий пошук. Інноваційна освіта передбачає не тільки використання в навчальному процесі нових наукових знань, але й включає сам процес творчого пошуку нових знань в якості компоненти освітнього процесу. Звідси випливає, що інноваційна освіта можлива тоді, коли викладач є не тільки педагогом та методистом, але і вченим, творцем інновацій у сфері освіти, науки, техніки, управління, політики. Саме тому в основі інноваційного розвитку вищої освіти знаходяться його фундаментальність, науковість, системність та практична спрямованість [1].

Суспільство і економіка повинні ініціювати інноваційні процеси в системі освіти, спрямовувати їх на підготовку всебічно розвинених, культурних, високопрофесійних фахівців.

Для того, щоб підвищити ефективність інноваційної діяльності на рівні вищих навчальних закладів, першочерговими проблемами, які вимагають свого вирішення, є наступні [5]:

· забезпечення технологічної спрямованості фундаментальних і пошукових наукових досліджень в університетах;

· розвиток у вузах дослідно-конструкторських робіт і розробок, виготовлення дослідних зразків нової техніки, організація дрібносерійного виробництва наукомісткої продукції на власній виробничій базі з реалізацією її на ринках науково-технічної продукції;

· подальший розвиток і створення в університетах за участю університетських структур, що забезпечують технологічний трансферт і комерціалізацію результатів наукових досліджень, патентів і розробок;

· цілеспрямоване перетворення найбільш розвинених вузів в навчально-науково-інноваційні комплекси з метою реалізації повного інноваційного циклу: ідея – розробка – маркетинг – виробництво – інновація – споживач (ринок);

· організація підготовки для інноваційної діяльності в університетах та університетських технопарках команд менеджерів, що забезпечують управління інноваційними проектами;

· орієнтація вузів на виконання великих корпоративних інноваційних проектів за участю ряду університетів, промислових підприємств, фірм, інвесторів;

· організація у ВНЗ робіт з розробки науково-методичного та нормативного забезпечення інноваційної діяльності.

Перспектива розвитку інноваційної діяльності вищої школи визначається тим, що інноваційний режим розвитку вітчизняної економіки передбачає не тільки її базування на нових наукових знаннях та інноваційних технологіях, але й обов'язкове забезпечення сталого функціонування і розвитку системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для інноваційної діяльності, перш всього, в науково-технічній та промисловій сферах. Вища школа в цілому, ВНЗ мають найбільші можливості внесення серйозного вкладу у дослідження та формування національної та регіональних інноваційних систем, інноваційної системи освіти; дослідження і пошук шляхів підвищення рівня інноваційної спроможності суспільства, вітчизняної системи освіти; формування інноваційної культури, інноваційного мислення та інноваційного клімату в країні, розвиток багаторівневої системи підготовки кадрів для інноваційної діяльності, створення та розвиток об'єктів інноваційної інфраструктури, мережі організацій по наданню консалтингових послуг населенню в галузі інноваційної діяльності та інноваційного підприємництва, сприяння створенню і розвитку в науково-технічній та освітній сферах малих інноваційних підприємств, спеціальних бірж інтелектуальної власності і науково-технічних послуг. Все це забезпечить реальний внесок української вищої школи як у вирішення проблеми інноваційного розвитку вітчизняної економіки, так і переведення системи освіти на інноваційний шлях розвитку.

Список використаних джерел:

1. Григорьев О. В. Современные технологии обучения / О. В. Григорьев, Н. М. Литвиненко // Инновации в образовании. – 2011. – № 7. – С. 17-23.

2. Инновационное образование в высшей школе (вопросы теории и опыт внедрения) / В. И. Дубницкий [и др.]. – Донецк: Изд-во ДЭГИ, 2007. – Вып. 4. – 162 с.

3. Климов Е. А. Психология профессионального самоопределения: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Е. А. Климов. – М.: Издательский центр «Академия», 2005. – С. 304.

4. Пономарев Н. Л. Образовательные инновации. Государственная политика и управление / Н. Л. Пономарев, Б. М. Смирнов. – М.: Академия, 2007. – 208 с.

5. Сорокина Н. Д. Управление новациями в вузах (социологический анализ): монография / Н. Д. Сорокина. – М.: «Канон+», 2009. – C. 255.

6. Теоретические и практические основы использования маркетингового подхода в управлении образовательными системами / под ред. М. В. Артюхова, А. А. Цукера, М. П. Самойловой. –Новокузнецк: ИПК, 2004. – 219 с.