К. т. н. Єрохондіна Т. О.

ДВНЗ «Національний гірничий університет», м. Дніпропетровськ, Україна

ШЛЯХИ І ЗАХОДИ УДОСКОНАЛЕННЯ РІВНЯ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Світовий досвід свідчить, що перехід української економіки на інноваційний шлях розвитку неможливий без випереджального забезпечення високотехнологічних наукоємних галузей економіки новими технологіями, розробками та інженерними кадрами нового покоління.

У розробці концептуальних основ цієї системи висхідними позиціями мають бути основні цілі та завдання Державна цільова програма «Національна технологічна база», а її структура повинна складатися з двох взаємопов’язаних підсистем:

• підсистеми підготовки кадрів для національної технологічної бази, яка готує спеціалістів на основі фундаментальних і загальноінженерних дисциплін, що відповідають обраним базовим технологіям;

• підсистеми підготовки кадрів для сфери розробки та реалізації високотехнологічних розробок на основі профільних дисциплін різних галузей промисловості з опорою на фундаментальну й загальноінженерну підготовку.

Для підвищення рівня професійної освіти необхідно розширити послаблені в період економічних реформ зв’язки вузів і підприємств. Для цього необхідно відновити або створити нові філіали ВНЗ, у тому числі базових, на підприємствах, організувати галузеві факультети.

Слід розвивати корпоративні інститути, які надають підприємству можливість замовляти спеціалістів необхідного напряму й рівня підготовки та які самі залучаються до підготовки й перепідготовки спеціалістів.

Важливо в інженерних вузах створити курси з менеджерської підготовки спеціалістів, а для вузів, які займаються підготовкою спеціалістів у сфері високих технологій, ввести спеціальність «менеджер у сфері високих технологій», в якій поєднаються інженерна, економічна та менеджерська підготовка.

Враховуючи світовий досвід, доцільно для підготовки менеджерів залучити крупні фірми та компанії. Наприклад, фірма «Рено» приймає за свій рахунок на річні курси післядипломної освіти інженерів, які слухають цикл лекцій з курсу менеджерської підготовки та проходять відповідні практичні заняття.

Доцільно в технічних університетах країни кожного року проводити «Ярмарки вакансій», на яких студенти зустрічаються зі співробітниками, науковими працівниками підприємств, які за угодою з ВНЗ здійснюють керівництво навчальними та курсовими проектами. Вони знайомляться зі студентами, дають їм тематику дипломних і курсових проектів, близьку до тематики підприємства. Щось подібне відбувається і під час виробничих практик.

Доцільно передбачити в ряді вузів можливість підготовки спеціалістів з нових напрямів у сфері високих технологій, інформаційних технологій, мікроелектроніки тощо, а також цільове фінансування програм при формуванні державного замовлення на НДДКР, які виконуються вузами [1].

Ефективним інструментом приватно-державного партнерства є інноваційні проекти, у межах яких проводиться цикл робіт, які забезпечують створення інноваційного продукту, освоєння його серійного виробництва та реалізацію на ринку. З метою активізації наукового потенціалу в цих проектах як пріоритетні, повинні бути виділені заходи сприяння та створення при вищих учбових закладах високотехнологічних підприємств та трансферу технологій у функціонуючі підприємства, зокрема:

• організація курсів підготовки спеціалістів, направлених на формування навичок і вмінь, необхідних для організації та управління інноваційним бізнесом;

• створення та фінансування венчурних підприємств, сформованих на базі вузів, надання їм цілеспрямованої підтримки;

• розробка системи кадрового супроводу трансферу технологій за державним фінансуванням НДДКР та спеціалізована підготовка кадрів для реалізації найважливіших інноваційних проектів в інтересах національної безпеки країни.

У межах Національної технологічної програми важливо забезпечити вирішення наступних проблем:

• організація і розвиток науково-дослідного і науково-виробничого технологічного потенціалу, що забезпечує підготовку, перепідготовку та сертифікацію спеціалістів на базі безпосередньої участі у виконанні НДДКР і дослідно-технологічних робіт за основними науковими напрямами;

• організація інноваційної навчальної системи, яка забезпечує проведення безперервного циклу підготовки, перепідготовки й атестації спеціалістів;

• організація діяльності ННВЦ за схемами колективного користування і науково-дослідних лабораторій віддаленого доступу (створення для реалізації навчання та наукових досліджень нових методологій і методик, програм навчально-дослідних робіт, програмно-алгоритмічного забезпечення на електронних носіях) [2].

Вирішення цих завдань повинно забезпечити випереджальну підготовку висококваліфікованих спеціалістів у сфері розробки сучасних зразків озброєння та військової техніки, що дозволить підтримувати й розвивати на якісно новому рівні наявні у вузах наукові школи.

Список використаних джерел:

1. Абрамов Л. К. Цільові програми та механізми по забезпеченню прозорості у процесі їх реалізації / Л. К. Абрамов, Т. В. Азарова. – Кіровоград: ІСКМ, 2010. – 100 с.

2. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в України на 2007–2015 роки: Закон України від 9 січня 2007 року № 537-V. – К., 2007. http://gdo.kiev.ua/files/ db.php?st=273&god=2007