Д. е. н. Момот В. Є., Литвиненко О. М.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, Україна

ВИКОРИСТАННЯ КЕЙС-МЕТОДУ ПРИ ВИКЛАДАННІ ДИСЦИПЛІН МЕНЕДЖЕРСЬКОГО ЦИКЛУ У КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУЧАСНИХ ВИМОГ РИНКУ ПРАЦІ

Викладання дисциплін менеджерського циклу має переважно проблемно-орієнтований характер, тому достатньо високу питому вагу на рівні проведення практичних занять має застосування т.з. кейс-метода. Досвід свідчить, що на долю вивчення кейсів припадає до 60% загального часу, який відводиться на практичні заняття. Зрозуміло, що ця доля не є постійною для всіх професійно-орієнтованих дисциплін – наприклад, такі дисципліни, як операційний менеджмент, логістика, контролінгзазвичай закріплюються шляхом розв’язання на практичних заняттях розрахункових задач, яки становлять до 70–80% процентів робочого навантаження. Але, навпаки, такі дисципліни, як менеджмент та адміністрування, стратегічний менеджмент, менеджмент організацій, корпоративна культура, управління персоналом, організація праці менеджера у переважній більшості закріплюються завдяки розгляду кейсів.

У цьому контексті дуже важливим є питання наявності якісних та актуальних кейсів у навчально-методичній літературі, що забезпечує викладання дисциплін менеджерського циклу. Слід зауважити, що більшість сучасних вітчизняних підручників, містять певні матеріали, які можна використовувати у якості основи для обговорення при застосуванні кейс-метод, але, якщо пам’ятати, що головною метою проведення практичних занять є набуття майбутніми спеціалістами вмінь та навичок вирішення реальних проблем з різних сфер бізнесу, то можна сформулювати декілька зауважень, стосовно змісту та методичного апарату існуючих кейсів. До таких зауважень слід віднести наступне:

1) досить часто кейси містять інформацію загального характеру, що утруднює формування навичок стосовно до конкретної дисципліни та чітко окресленого кола питань;

2) кейси включають фрагментарну інформацію, що майже унеможливлює постановку комплексних проблемних питань, котрі відповідають реальним ситуаціям з практики бізнесу;

3) кейси досить рідко будуються на основі наскрізної логіки викладення та постановки проблемного питання (питань), що псує якість обговорення матеріалів таких кейсів у міні-групах (творчих командах);

4) значна кількість кейсів є дуже спрощеними, що призводить до того, що кейс може бути вирішеним студентами за досить короткий проміжок часу, що знижує мотивацію.

Слід зауважити, що на Україні існує позитивний досвід створення наборів комплексних кейсів, що оптимально забезпечують навчальний процес, але на жаль практика формування та видання таких збірок перервалася ще у 2003 році, тому питання відновлення такої практики є дуже актуальною.

Другою важливою проблемою застосування кейсів на практичних заняттях є організація самостійної роботи студентів. Зрозуміло, що застосування змістовних кейсів безпосередньо під час практичного заняття є не зовсім виправданим тому, що обмеженість часу, відведеного на заняття не дозволяє студентам глибоко проникнути у суть проблеми, навколо якої будується кейс та розробити адекватні шляхи її вирішення. Але на жаль забезпечення достатнього відсотка самостійної роботи над кейсом дуже складно, враховуючі низьку потужність мотивації щодо виконання індивідуальних завдань студентами. Тому у більшості випадків викладачі змушені втрачати час аудиторних занять на те, щоб студенти знайомилися з матеріалами кейсів. У середньому просто на читання умов та інших матеріалів кейсу студенти витрачають до 25–30 хвилин. Ще півгодини потрібно відвести на розв’язання кейсу у міні-командах. Тобто організація обговорення кейсів, виступи представників команд, що сформувалися під час розв’язання може тривати максимум 25 хвилин якнайкраще. Це дуже обмежений бюджет часу, особливо порівнюючи це з ВНЗ США, де студентам на рівні робочої навчальної програми курсу (сілабусу) вказується, які матеріали та до якого терміну повинні бути відпрацьовані самостійно. Викладач у цьому випадку має дуже потужні повноваження щодо забезпечення індивідуальної роботи при підготовці до аудиторних занять. На жаль у вітчизняних ВНЗ обсяг самостійної роботи студентів над завданнями розглядається викладачами, як формальний параметр, що зрозуміло призводить до зниження якості проведення практичних занять. Однак необхідно відмітити, що головною причиною такого ставлення викладачів є відсутність мотивації студентів щодо самостійної роботи, тому вирішення цієї проблеми є першочерговою з точки зору підвищення ефективності проведення практичних занять з метою забезпечення відповідності майбутніх фахівців в з менеджменту сучасним вимогам ринку праці.

Третьою проблемою застосування кейсів на практичних заняттях є організація командної роботи під час обговорення матеріалів кейсу. Педагогічна наука свідчить, що групова підготовка та презентація практичного матеріалу, що пов’язаний з певними проблемами дисципліни, яка вивчається, є одним з найбільш ефективним методом засвоєння знань. Тому колективне обговорення є досить бажаним елементом успішного практичного заняття. Але досвід свідчить про те, що студенти не завжди проявляють ініціативу при проведенні такого обговорення. Зазвичай стандартна академічна група під час обговорення матеріалів кейсу розділяється на 2– міні-групи у залежності від рівню відвідування. Досить часто до студенти приєднуються до певної міні-групи задля того, щоб не проявляти активності у обговоренні, що вимагає від викладача певних зусиль щодо забезпечення рівномірної участі всіх студентів у роботі на практичних заняттях.

Завершуючи розгляд головних проблем, що виникають при застосуванні кейс-методу у практичній підготовці фахівців з менеджменту у ВНЗ, слід вказати на неоднозначність сприйняття цього підходу студентами. Дослідження думки студентів, що проводилися вказують на досить цікавий результат: студенти груп, де рівень застосування кейс-методу при вивченні окремих професійно-орієнтованих дисциплін перевищує 65% демонструють поодиноке незадоволення такими пропорціями. Але у випадках, коли з об’єктивних обставин для певних дисциплін (таких, як операційний менеджмент, логістика, контролінг) розширене використання кейс-методів не є можливим, рівень невдоволеності студентів на рахунок більшої питомої ваги розв’язання розрахункових задач та прикладів стає значно потужнішім. Тобто, існує певна межа позитивного сприйняття кейс-методів студентами, але її визначають досить суб’єктивні фактори, що утруднює відновлення об’єктивної картини.

Таким чином, підводячи підсумки аналізу досвіду використання кейс-методу при викладанні дисциплін менеджерського циклу у контексті забезпечення сучасних вимог ринку праці, можна зробити наступні висновки:

1. Важливою проблемою наразі є створення якісних та актуальних матеріалів кейсів для забезпечення можливості безпосередньо використовувати практичний досвід з діяльності вітчизняних підприємств для набуття студентами навичок, що вимагає негайного оновлення та систематизації відповідних методичних матеріалів.

2. Відчутною проблемою при організації практичних занять із застосуванням кейсів є незадовільне становище зі самостійною роботою, вирішення якої лежіть у площині пошуку альтернативних підходів до мотивування навчальної автономії студентів, підвищення відповідальності та зацікавленості у набутті практичних вмінь, що відповідають вимогам ринку праці.

3. Організація ефективного обговорення кейсу на практичних заняттях потребує постійної уваги з боку викладача, спеціальні навички потрібні для того, щоб забезпечити рівномірну участь студентів у обговоренні.

4. У якості напрямку подальших досліджень можна вказати визначення оптимальних пропорцій застосування кейс-методів під час проведення практичних занять з дисциплін професійного спрямування напрямку підготовки «Менеджмент та адміністрування».