К. політ. н. Пазиніч Ю. М.

ДВНЗ «Національний гірничий університет», м. Дніпропетровськ, Україна

МОДЕРНІЗАЦІЯ ЗМІСТУ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ НА ЗАСАДАХ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ

При нинішніх темпах розвитку сучасного суспільства і сучасних технологій період професійного навчання є недостатнім для забезпечення готовності до професійного розвитку упродовж усієї кар'єри та життя в цілому. Це у свою чергу вимагає все більшої участі самого фахівця в пошуку нових професійних знань і способів їх обробки, а також його відкритості новим цінностям і сенсам, уміння приймати рішення і працювати в команді, управляти конфліктами і професійно зростати, бути гнучким, мобільним і відповідальним.

Є проблеми, які неможливо повністю вирішити у рамках учбового процесу. Це, передусім, адаптація, комунікація, стресостійкість, а також управлінська компетенція. Не існує певної моделі, вивчивши яку, вищезазначені проблеми будуть вирішені. Можна викликати бажання вивчати, розвивати мислення і комунікативні компетенції, допомогти усвідомити важливість професійного зростання для свого психологічного здоров'я, а також технологічно озброїти прийомами і способами самовдосконалення у професійній сфері. На думку прибічників модернізації змісту вищої освіти, орієнтованої не лише на підготовку студента до професійної діяльності, але і безперервнийпрофесіогенез, доцільним є введення спецкурсів з основ професійного зростання, управління стресом та профілактики професійного психічного вигорання, психології управління, управління конфліктами, а також розвиток у студентів здібностей бачити себе «над вирішенням проблеми» і коригувати стратегії самоуправління.

Суттю модернізації системи освіти в сучасному світі в цілому та в Україні зокрема стала зміна освітньої парадигми: від тієї, в основі якої були покладені знання, вміння та навички, до нової, в основі якої – формування ключових компетентностей. Введення до наукового обігу таких освітніх концептів, як «компетентності», «компетенції» було запропоновано ще у 70-х рр. минулого століття в публікаціях Р. Бадера, Д. Равена, А. Шелтена та ін. Проблемі впровадження компетентнісногопідходу в освіту України присвячено дослідження таких українських науковців, як Н. Бібік, О. Овчарук, О. Пометун та ін.

Науковцями ізСША, Канади та Швейцарії була розроблена програма з визначення ключових компетентностей (DeSeCo), як таких, що дають змогу особистості ефективно реалізуватись у багатьох соціальних сферах та сприяють особистому успіхові. Вони запропонували інтегрований підхід до визначення трьох категорій ключових компетентностей, а також дали наступне трактування поняття «компетентність» – як здатність успішно відповідати на індивідуальні та соціальні потреби, діяти й виконувати поставленні завдання. Кожна компетентність побудована на комбінації взаємовідповідних пізнавальних відношень та практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань, умінь, усього того, що можна мобілізувати для активної дії [1].

Рада Європи виділяє п’ять базових компетенцій, необхідних будь-яким фахівцям: 1) політичні й соціальні компетенції, пов’язані зі здатністю покладати на себе відповідальність, брати участь у спільному вирішенні питань, у функціонуванні й розвитку демократичних інститутів; 2) компетенції, які стосуються життя в полікультурному суспільстві, покликані перешкоджати виникненню ксенофобії, розповсюдженню атмосфери неприязності до представників інших народів і культур; 3) компетенції, які визначають володіння усним і писемним мовленням; 4) компетенції, пов’язані з накопиченням інформації. Володіння новими технологіями, розуміння їх позитивних і негативних сторін, здатність критично сприймати всю інформацію, яка надходить через ЗМІ, Інтернет; 5) компетенції, які сприяють бажанню навчатися все життя не тільки з професійної точки зору, а й в особистому та суспільному житті [2].

Володіти сукупністю компетенцій, необхідних для успішної інтеграції в сучасний соціум, означає вміти мобілізовувати в певній ситуації отримані знання та досвід.

На думку Л. Філатова, суть компетентнісного підходу полягає у наступному: 1) компетентність об’єднує інтелектуальну й навичкову складові освіти; 2) поняття компетентності включає не лише когнітивну й операційно-технологічну складові, а й мотиваційну, етичну, соціальну, поведінкову; 3) охоплює результати навчання (знання й уміння), систему, звички, ціннісні орієнтації; 4) компетентність означає здатність мобілізувати одержані знання, уміння, досвід і способи поведінки в умовах конкретної ситуації, конкретної діяльності; 5) компетентнісний підхід поєднує в собі ідентифікацію основних умінь [3, с. 10].

Отже, компетентнісний підхід до навчання – це сукупність конкретних знань, умінь, навичок, здатностей, готовності до наукового пізнання, розуміння підготовленості особистості до професійної діяльності на основі наявності визначених компетенцій. Компетентістний підхід – це спроба привести до відповідності освіту та потреби ринку, пом’якшити протиріччя між навчальною та професійною (фаховою) діяльністю. Суть компетентнісного підходу в системі вищої освіти полягає у вивченні та аналізі потреб суспільства та ринку праці, розробці ефективних методів та педагогічних технологій для досягнення головної мети – формування у студентів ключових компетенцій.

Список використаних джерел:

1. Definition and Selection of Competencies: Theoretical and Conceptual Foundations [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.deseco.admin.ch/

2. Совет Европы // Ключевые компетенции для Европы: симпозиум: Берн, Швейцария, 27–30 марта 1996. – Дос. DECS (ES) Sec (96) 43.

3. Филатова Л. О. Компетентностный подход к построению содержания обучения как фактор развития преемственности школьного и вузовского образования / Л. О. Филатова //Дополнительное образование. – 2005. – № 7. – С. 9–11.