Вишньова В. П., Раціна Т. В.

Міжгалузевий інститут безперервної освіти

ДВНЗ «Національний гірничий університет», м. Дніпропетровськ, Україна

ОСВІТА ДОРОСЛИХ ЯК СКЛАДОВА НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

Наприкінці ХХ ст. людство прийшло до розуміння того, що найбільша загроза для нього полягає в недостатній здатності справлятися зі змінами в навколишньому світі, які відбуваються у прискореному темпі. По-перше, знання розвиваються й використовуються за допомогою нових засобів. Вчені відмічають таке явище, як «деградація знань». Просте накопичення знань і тільки професіональна кар'єра перестають бути пріоритетом. Спеціаліст має вдосконалювати свої знання і вміння і, разом з тим, оновлювати їх настільки, щоб мати змогу швидко й кардинально змінювати структуру діяльності.

Таким чином, суспільний розвиток засновується на знаннях і базується, перш за все, на використанні ідей, а не фізичних здатностей, на можливостях технологій, а не на переробці сировини або експлуатації дешевої робочої сили. До людини висуваються нові вимоги щодо оволодіння нею великою кількістю знань та навичок, вона має постійно оновлювати їх протягом життя, що є головною умовою успішного функціонування власної життєдіяльності. Таким чином, провідним принципом функціонування освітнього простору стає принцип неперервності освіти людини протягом усього її життя [3].

Починаючи з середини ХХ ст., освіта дорослих стає одним із найважливіших засобів розвитку суспільства і людини. Пріоритетним напрямом є модернізація освіти, спрямована на удосконалення змісту, форм і методів освітньої діяльності як неперервної, що забезпечує формування особистості, здатної до саморозвитку і навчання упродовж всього життя. Особливо значуща роль у забезпеченні можливості реалізації вищезазначених завдань належить системі післядипломної освіти як складової неперервної освіти.

Ідея неперервної освіти «як просування вперед» була визначена Я. А Коменським і розвинута в працях таких зарубіжних учених, як Р. Дейв, К. Дьюк, А. Корреа, П.Ленгранд, П. Шукла та ін. Шляхи модернізації системи післядипломної педагогічної освіти, перспективи й теоретико-методологічні засади її розвитку розкривають у своїх дослідженнях відомі сучасні науковці Є. Бачинська, Л. Ващенко, О. Василенко, Л. Даниленко, Г. Єльникова, В. Маслов, Л. Набока, Н. Ничкало, В. Олійник, Л. Пуховська, В.Пуцов, Н. Протасова, В. Семиченко, М. Скрипник, Н. Чепурна та ін. [1].

Зазначимо, що концепція освіти дорослих («adult education») сформувалася як самостійний науковий напрям у 70-х роках XX ст. Це одна з найбільш дискусійних сфер, що пояснюється специфікою загальнокультурного і освітнього рівня розвитку різних країн та неоднозначністю трактування категорії дорослої людини (Р. Каффарелла, А. Грейс, П. Джарвіс, М. Ноулз, А. Роджерс та інші).

Найпоширенішим трактуванням поняття «освіта дорослих» є розгляд її як будь-якої освітньої діяльності дорослої людини незалежно від змісту, професійної спрямованості, термінів і форм навчання, ступеня інституціалізації. Єдиним критерієм є вік людини [2].

Зважаючи на вищезазначене, варто відмітити, що організація неперервної (і післядипломної) освіти дорослих має свої особливості, які випливають із загальної характеристики тих, хто навчається. Необхідно зважати на той факт, що провідну роль у процесі навчання дорослих відіграють їхні потреби, мотиви і професійні проблеми. Дорослі люди прагнуть до самостійності, самореалізації, самоуправління в усіх сферах життя, володіють досвідом, який необхідно використовувати у процесі їхнього навчання. Однак дорослі мають багато обмежень (соціальні, часові, фінансові, професійні), а також ряд психологічних бар’єрів: стереотипи, установки, побоювання, що перешкоджають процесу навчання, і які необхідно враховувати при його організації.

На сьогодні існують загальні вимоги до освіти дорослих, а саме:

· забезпечення процесу неперервної та інтенсивної професійної освіти та розвитку всіх членів суспільства;

· втілення компетентнісного підходу до освіти дорослих;

· співвіднесення освіти з основною діяльністю;

· надання можливості вирішення професійних проблем у процесі навчання;

· забезпечення максимальних результатів при мінімальних затратах ресурсів;

· забезпечення психологічного комфорту. Навчання має сприяти зняттю стресів, а не поглибленню їх.

Систематична освіта впродовж життя необхідна як людям з певною вже набутою освітою і стабільним соціальним статусом у суспільстві, так і тим, хто працює і потребує освітніх послуг, максимально наближених до місця роботи чи проживання. Освіта дорослих значною мірою сприяє забезпеченню більш успішного пристосування до життя і професійної діяльності. Отже, для підвищення ефективності подальшого розвитку системи післядипломної освіти, необхідно в більшій мірі враховувати різноманітність індивідуальних вимог і підходів до освіти дорослих, забезпечити змістовність і збалансованість її форм. У подальшому вважаємо за доцільне проведення дослідження тенденцій розвитку освіти дорослих. Це зумовлено необхідністю розвитку національних пріоритетів у цій галузі та прогнозування стратегії розвитку системи освіти дорослих на основі вивчення міжнародного досвіду [1].

Список використаних джерел:

1. Андрющенко Т. К. Сучасні вимоги до освіти дорослих [Електронний ресурс] / Т. К. Андрющенко. – Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vchu/ped/ 2010_183_1/ N183-1p012-016.pdf

2. Лещенко І.Т. Освіта дорослих як феномен неперервної освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gisap.eu/ru/node/1380

3. Ткач Т. Неперервність освіти як психолого-педагогічна ідея [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/iver/2008_1_1/chapters/chapter_1