Бєляков  В. І., Геймур О. О.

Дніпродзержинський державний технічний університет, Україна

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНФІНІТИВА В АНГЛІЙСЬКОМУ РЕЧЕННІ ТА ЙОГО ПЕРЕКЛАД

Переклад – це відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі. Шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних відповідників. Зіставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише шляхом зіставлення функцій, які виконують різні мовні засоби.

Інфінітив (від лат. «Infinitivus» невизначений, неозначений) – форма дієслова, яка висловлює частину присудка, а також слова з присудковим значенням у позиції іменних членів речення. На відміну від особових форм дієслова, інфінітив не має абсолютного часу, способу дії, особи та числа. Завдяки цій «нейтральності», часто використовується як словникова форма дієслова.

Інфінітив є багатофункціональним як в українській, так і в англійській мові. Але кількість форм інфінітива і можливості їх використання в обох мовах відрізняються, що призводить до певних труднощів під час перекладу. Так, в українській мові немає форм, що відповідають тривалому (Continuous) та перфектному(Perfect) інфінітиву. Англійський інфінітив виконує цілий ряд функцій, багато з яких не характерні для української неозначеної форми дієслова. Актуальність дослідження полягає в тому, що способи перекладу інфінітива в різних функціях часто представляють певні труднощі через істотне розходження граматичних засобів і структур речення в англійській і українській мовах. Отже, метою роботи є дати всебічний аналіз інфінітивним конструкціям та засобам їх перекладу. Дослідити вживаність рекомендованих засобів перекладу та можливості використання інших трансформацій для передачі інфінітивних конструкцій.

Система інфінітива в англійській мові традиційно характеризується граматичними категоріями стану, виду й часової віднесеності.

Функціонування інфінітива, як неособової форми дієслова в функції різних членів речення, являє собою «більш жваве» утворення, ніж герундій або дієприкметник, має більш різноманітні форми, що робить його більш гнучким.

Інфінітив, як і інші вербаліі, може реалізуватися у формах виду й стану. Для дійсного стану існують всі чотири форми (Indefinite , Continuous, Perfect, PerfectContinuous), для пасиву – тільки основний розряд і перфект (Indefinite , Perfect).

Англійський інфінітив виконує в реченні цілий ряд функцій. Інфінітив на початку речення перед дієслівним присудком виконує функцію підмета і може мати пояснювальні слова. В цій функції інфінітив завжди вживається з часткою «to» і перекладається на українську мову неозначеною формою дієслова або віддієслівним іменником.

To  bring to the foreground leaders who will work together to achieve peace will take both parties time.

Висування на передній план лідерів, які співробітничатимуть у боротьбі за мир, потребуватиме часу від обох партій.

Використання конструкцій з інфінітивом на початку речення у функції підмета характерне для письмового мовлення, але частіше в англійському реченні на першому місці як формальний підмет стоїть займенник «it», який на українську мову не перекладається.

It  disturbing for local producers to see that the latest disruptive technology – camera cell phones – originated not in the U.S. but in Europe and Asia.

Місцевим виробникам неприємно усвідомлювати, що новітня технологія, стільниковий телефон з фото- та відеокамерою з’явилась не в США а в Європі та Азії.

Використання інфінітива у функції підмета в основному зустрічається в літературній англійській мові, але нечасто.

У функції частини складного дієслівного присудка інфінітив є лексично залежним, він використовується після певних дієслів:

1) після модальних дієслів;

2) після наступних неперехідних дієслів: «to seem» та «to appear» (здаватись), «to turn out» та «to рrove» (виявитися), «to happen» та «to chance» (траплятися).

He  turned out to  have no feeling whatsoever for his nephew.

Виявилось, що він не має почуття відповідальності за його племінника.

I'm  quite aware how improbable that sounds but it happens to  be the truth

Я цілком усвідомлюю, наскільки неймовірно це звучить, але це правда.

В основному інфінітив у функції частини складного дієслівного присудка зустрічається у Суб'єктному предикативному інфінітивному звороті (The SubjectiveInfinitive Construction). Службову частину цього присудка становлять в основному дієслова у формі пасивного стану, що примикають до інфінітива, такі, як to  seeбачити, to  say сказати, to  think думати, to  suppose припускати, to  believe вважати, думати, to  find знаходити, вважати, to know знати, to  make змушувати й т.д.

Інфінітив у функції частини складного іменного присудка (предикатива), як правило вживається з часткою «to», і в більшості випадків виражає дію яка слідує за дієсловом – зв’язкою «to be».

The  idea is to  make Ukraine a partner in many NATO activities.

Ідея полягає в тому, щоб залучити Україну до участі у вирішенні багатьох проблем, які в цей час постають перед НАТО.

The  aim is  to help make globalization a positive force for all, one which ensures broad economic and political stability.

Мета полягає у тому, щоб допомогти перетворити глобалізацію у творчу силу для всіх, таку, котра забезпечує економічну та політичну стабільність у світі.

Інфінітив у цій функції завжди має значення, що відноситься до додатка – інфінітив пояснює предмет і зміст речення. Таким чином, речення такого типу мають наступні структурні особливості – об’єкт речення може бути вираженим тільки обмеженою кількістю іменників. Це іменники, що позначають абстрактні поняття, які допускають, а іноді і вимагають поясненні їх значення. Найчастіше серед цих іменників зустрічаються: act , action – дія; advice – порада; aim – мета;  ambition – мрія, бажання; answer – відповідь; business – справа; consequence – наслідок; desire – бажання; etc.

Інфінітиви у функції складного іменного присудка, на відміну від інфінітивів, що виконують функцію підмета у реченні, зустрічаються не лише у літературній англійській мові, але й у розмовній англійській.

Інфінітив в у функції додатка до головного дієслова; як прямий додаток (безприйменниковий) інфінітив найчастіше вживається після дієслів to  agree (погоджуватись),to advise (радити), to allow (дозволяти), to begin (починати), to continue (продовжувати), to decide (вирішувати), to desire (бажати), to expect (очікувати), to fear(боятися), toforget (забувати), to hope (сподіватися), to hate (ненавидіти), to intend (мати намір), etc. І перекладається на українську мову неозначеною формою дієслова або підрядним умовним реченням та підрядним реченням мети.

The  analysts declined to  be identified.

Експерт відмовився назвати своє ім'я.

(Експерт побажав залишитись невідомим.)

The  government claims  to make its citizens feel safe and secure which is the responsibility of every government.

Уряд заявляє, що забезпечить своїм громадянам безпеку, що є обов’язком будь-якого уряду.

Інфінітив у функції означення в англійській мові використовується значно частіше, ніж в українській, де інфінітив визначає лише абстрактні іменники.В англійській мові інфінітив може визначати не лише іменники, але і неозначені займенники (somebody , something, anybody, anything), порядкові числівники та прикметник the last . Англійський ініфінтив у функції означення відповідає інфінітиву в українській мові (особливо після абстрактних іменників) підрядному речення, або особовій формі дієслова в якості присудка простого речення (після порядкових числівників та прикметника the last). Інфінітив у функції означення зазвичай стоїть безпосередньо після означуваного слова, або відокремлюється від нього прислівником.

A US investment group is looking for start-ups in China; it means there are more mistakes and money to  be made.

Американські інвестори шукають можливість розпочати нові проекти у Китаї, а це означає нові помилки, які вони ще мають зробити, та нові прибутки, які вони отримають.

He  was the last member of the government to  oppose the war.

Він був останнім членом уряду, який висловився проти війни.

Після інфінітиву у функції означення зберігається прийменник, що супроводжує дане дієслово в особовій формі. При перекладі цей прийменник ставиться перед відносним займенником.

Many people think of Mona Lisa as a beautiful object, a thing to  be looked at.

Багато людей вважають, що Мона Ліза – це лише гарна річ, на яку можна дивитись.

Залежно від сполучуваності слів в українській мові речення з інфінітивом у функції означення може перекладатись простим реченням, модальність яких передається за допомогою лексичних засобів.

Інфінітив у функції обставини буває: інфінітив у функції обставини мети; інфінітив у функції обставини наслідку; інфінітив у функції обставини супутніх умов.

При перекладі інфінітива у функції обставини мети перед інфінітивом вживаються сполучники «що», «щоб».

To  make a purchase, a consurner places the card in the merchant’s terminal and keys in a personal identification number.

Щоб заплатити за товар, покупець вставляє картку в термінал і набирає особистий ідентифікаційний номер.

Також перед інфінітивом у функції обставини мети часто вживають сполучник in  order – для того щоб.

In  order to  measure the resistance of a conductor it is necessary to have some fixed standard.

Для того щоб виміряти опір провідника, необхідно мати якусь стандартну прийняту одиницю.

Речення з інфінітивом в функції обставини мети перекладаються на українську мову: інфінітивом, іменником, дієсловом чи підрядним реченням.

Інфінітив в функції обставини, що виражає наслідок, перекладається на українську мову інфінітивом.

Інфінітив наслідку зазвичай вживається в поєднанні з прислівниками too  – занадто; enough, sufficiently – достатньо, прикметником sufficient – достатній.

Не was too  young to give me a wise advice.         

Він був занадто молодим, щоб дати мені мудру пораду.

He  is clever enough  to understand my hint at once.

Він достатньо розумний, щоб зрозуміти мій натяк одразу.

Інфінітив в функції обставини, що виражає наслідок (зі словами «too» занадто, «enough» достатньо), перекладається на українську мову: інфінітивом, чи самостійним реченням що вводиться сполучником «і», рідше дієприкметником або дієсловом.

На думку багатьох англіцистів, інфінітив у функції супутньої обставини вживається як:

Інфінітив результату чи наслідку, якому передують слова such ... (as), enough, so..., too..., only, часто має модальне значення і перекладається на українську мову або інфінітивом, чи самостійним реченням, що вводиться союзом «і».

Thіs  questіon іs too  dіffіcult to be settled wіthout further consultatіons.

Це питання занадто складне, щоб його можна було вирішити (щоб його вирішити) без подальших консультацій.

Якщо у реченні з інфінітивом у функції супутньої обставини немає вищезгаданих прикметників і прислівників, то інфінітив перекладається в залежності від сполучуваності слів в українській мові, часто самостійним реченням, що вводиться сполучником «і».

The  man, who was elected to parliament, abruptly quit the Legislature to  organize a political opposition to the President.

Його обрали у парламент, але він раптово полишив цей законодавчий орган і створив політичне угрупування, опозиційне президентові.

Але треба бути уважними тому, що інфінітив у цій функції становить труднощі при перекладі головним чином тому, що він помилково може бути прийнятий за обставину мети. Тільки зміст усього речення, а іноді і більш широкий контекст дозволяють визначити, чи є інфінітив обставиною мети чи результату.

Таким чином, синтаксичні структури вторинної предикації становлять особливий інтерес для англістики з огляду на те, що всі вони мають неузгодженість суб'єктно-предикатних відношень у їхній поверхневій структурі. Загалом слід зазначити, що українською мовою інфінітивні конструкції передаються у більшості випадків підрядним реченням, яке вводиться за допомогою сполучників «що», «щоб», «як», сполучниковими прислівниками «коли», «де», «чому», «як»,сполучниковими займенниками хто, що, який та ін.