Д. пед. н. Секрет І. В., Дуброва В. Є.

Дніпродзержинський державний технічний університет, Україна

ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІДІОМАТИКИ АНГЛОМОВНОГО НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ДИСКУРСУ

Дослідження у сфері науково-технічного перекладу – складне й актуальне завдання, спрямоване на досягнення адекватних перекладів, що має на меті розв’язання багатьох прикладних завдань та прискорення обміну інформацією в галузі новітніх досягнень науки й техніки серед фахівців з різних країн.

Швидкий розвиток науки і техніки, інтенсивні процеси глобалізації, які охопили не тільки економічну, але й науково-технічну сферу, сприяли підвищенню зацікавленості лінгвістів у дослідженні проблем науково-технічного дискурсу. При цьому проблема відтворення образності мовлення набуває особливої актуальності, якщо йдеться про тексти науково-технічної тематики.

Науково-технічний текст, який характеризується ясністю, чіткістю та лаконічністю висловлювань, одночасно може містити низку емотивно забарвлених лінгвістичних засобів. Це обумовлено тим, науково-технічний дискурс, не зважаючи на його об’єктивність та нейтральність, залишається репрезентантом певної культури та норм наукової комунікації, притаманній даній соціально-культурній спільноті, де рівні образності та експресивності висловлювань навіть у науковому дискурсі є досить різними. Тому рівень експресивності наукового тексту однієї культури може здатись занадто високим як для наукового дискурсу з точки зору представників іншої наукової спільноти і сприйматися як нижчий за рівнем науковості та надійності представлених висновків.

У даному контексті ідіоми та їх вживання у науково-технічному дискурсі привертають особливу увагу, оскільки є основним лексичним засобом реалізації експресії як у мовленні взагалі, так і у науково-технічному дискурсі зокрема. Однак, не зважаючи на низку досліджень у даній галузі, проблематика дослідження ідіоматики у контексті науково-технічного дискурсу залишається актуальною в силу наступних чинників:

а) швидкоплинність процесів розвитку мов як наслідок взаємопроникнення як культурних норм висловлювання, так і лексичних засобів їх відтворення;

б) інтенсивність розвитку самого науково-технічного дискурсу унаслідок інтенсивності розвитку науки й техніки;

в) зближення світової наукової спільноти у розв’язанні глобальних наукових проблем.

З огляду на актуальність проблематики, мета даного дослідження полягає в окресленні кола проблем дослідження ідіоматичної лексики в англомовному науково-технічному дискурсі.

Досягнення поставленої мети передбачало виконання наступних завдань, а саме: на основі аналізу наукових джерел дати визначення поняттям «ідіома» та «ідіоматичність, розглянути проблему класифікації ідіом; дати характеристику англомовному науково-технічному дискурсу;розглянути випадки вживання ідіом в англомовному науково-технічному дискурсі та визначити, наскільки їх вживання впливає на рівень експресивності науково-технічного тексту.

Об’єктом дослідження є ідіоматичні одиниці сучасної англійської мови.

Предметом дослідження є проблеми дослідження ідіоматики англомовного науково-технічного дискурсу.

Основними методами дослідження є: метод аналізу наукових джерел, метод аналізу дефініцій, дескриптивний, порівняльний та дискурсивний аналіз, методи структурної лінгвістики.

Аналіз наукових літературних джерел, присвячених проблемам науково-технічного дискурсу та особливостям вживання ідіоматичних одиниць, дослідження англомовних текстів науково-технічного дискурсу з точки зору їх порівняння з україномовним науково-технічним дискурсом, а також їх перекладу, дозволив виявити такі проблеми дослідження ідіоматики.

1.  Проблема визначення ідіоми. Низка іноземних фразеологів, таких як: К. Фернандо, Р. Флавелл, Г. Бургер, Г. Баркема, Р. Мун, зауважують, що неможливо охопити усі лінгвістичну природу ідіоми, не посилаючись на безліч різних визначальних параметрів. Традиційно ідіоми (наприклад, grasp the nettle, blow the gaff) описують як звичайні декілька слівні одиниці, семантично непрозорі та структурно фіксовані. Внутрішня організація ідіоматичної конструкції увиразнює: а) семантичні характеристики; б) структурні особливості та невідповідності нормам; в) обмеження або звуження їхньої лексико-граматичної поведінки, яку неможливо пояснити загальними граматичними правилами певної мови. Одночасно, ідіоми: а) це звичайні вислови, що стосуються граматики певної мови; б) виконують специфічні дискурсно-комунікативні функції (А. Ланглотц, Т. Король). Тому ідіоматичні конструкції можуть бути описані як комплекс символів зі специфічними формальними, семантичними, прагматичними і соціолінгвістичними характеристиками. Ідіоми – це мовні конструкції, які належать до граматичної системи певного мовного колективу і пройшли крізь соціолінгвістичний процес змін. На основі наведених міркувань А. Ланглотц пропонує таке визначення ідіоми або ідіоматичної конструкції: «Ідіома – це інституціолізована конструкція, яка містить дві або більше лексичні одиниці та має складену структуру фрази абонапівречення, що може визначити конструкційну ідіосинхрозію. Ідіома насамперед виконує смислову дискурс-функцію та має риси конфігурації, тобто її семантична структура є дериваційно не композиційною. Крім того, вона є значно фіксована та колокаційно обмежена» (А. Ланглотц, Т. Король).

Тому, ідіоматичність – це властивість мовних одиниць формувати цілісне значення не із суми значень її складників або незалежно від них (О. Селіванова).

2. Проблема класифікації ідіом. Найважливіше місце в розробці теоретичних питань англійської фразеології належать працям О. Куніна, який узагальнив досягнення сучасних йому дослідників-фразеологів. О. Кунін розробив класифікацію фразеологічних одиниць (ФО), яка заснована на структурно-семантичному й функціональному принципах (О. Кунін, В. Савицький, А. Туболєва).

Учений доводить, що значення ФО зумовлене її структурою, функцією в контексті,відношенням до означуваного й залежностями між компонентами ФО(В. Савицький, А. Туболєва). У класифікації О. Куніна ФО розділені на чотири класи згідно з їхньою функцією в процесі спілкування й за структурно-семантичнимиособливостями (О. Кунін, А. Туболєва).Перший клас становлять номінативні фразеологічні одиниці; другий – номінативній номінативно-комунікативні ФО; до третього класу належать ФО, що не мають ні номінативного, нi комунікативного характеру; четвертий клас включає комунікативні фразеологізми. За О. Куніним, перший клас охоплює словосполучення: субстантивні (a roughdiamond, a closedbook), ад'єктивні (a slarge as life, right as rain), адвербіальні (like water from a duck'sback, by word of mouth). Другий клас становлять ФО, що називаються номінативними, якщо дієслово в них не може підлягати трансформації щодо категорії стану (close one's eyes to smth., be worn to a shadow) та номінативно-комунікативними, якщо при використанні їx у пасивному стані фразема трансформується в речення (leadsmb. bythe nose –>He fel the was lead by the nose; give smb. the cold shoulder–>The girl was given the cold shoulder in the house). Третій клас включає вигукові ФО (by theLord, bless my life), а четвертий – прислів'я та приказки (as you make your bed, so you must lie on it, if you run after two hares, you will catch neither). Дана класифікація набула наукового статусу класичної в сучасній фразеології, тому також може бути застосована для дослідження та класифікації ідіом, що вживаються у науково-технічному дискурсу.

3. Особливості англомовного науково-технічного дискурсу. Дослідження дискурсу з погляду прагматики варто розпочати з аналізу схеми, запропонованої Е. Бюіссансом. Вона полягає в наступному: «langue – система, певна відхилена розумова конструкція, discours – комбінації, за допомогою реалізації яких мовознавець використовує код мови, (тобто сема), parole–механізм, що дозволяє здійснити ці комбінації (тобто семіотичний акт)» (Ч. Моріс, С. Мойсеєнко). При цьому у французькій лінгвістиці Е. Бенвеніст зауважує, що дискурс не є простою сумою фраз, при його створені відбувається розрив із граматичною будовою мови. Дискурс – це такий емпіричний об'єкт, з яким зіштовхується лінгвіст, коли він відкриває сліди суб'єкта акту висловлювання, формальні елементи, що вказують на присвоєння мови тими, хто говорить (Е. Бенвеніст, С. Мойсеєнко). Характерною ознакою англійського науково-технічного дискурсу є його жанрова стратифікація та варіативність (С. Мойсеєнко). Науково-технічний дискурс як реально існуюче явище, відображений у науково-технічних текстах. Він є: а) інформативним і спрямованим на надання адресату певної інформації науково-технічного змісту з метою розширення світобачення читача і, навіть, з метою подальшої зміни його світосприйняття; б) жорстко структурованим і передбачає толерантність відносин між учасниками комунікації (С. Мойсеєнко).

4. Особливості вживання ідіоматичної лексики в англомовному науково-технічному дискурсі. Як мовна одиниця вищої організації, фразеологізм здатен повніше (а отже, точніше) передати те чи інше поняття, ніж слово, адже, позначаючи предмет або особу, ознаку, спосіб дії тощо, ФО дає ще й додаткову інформацію про них (С. Коломієць, Г. Фаусєк). Крім того, фразеологічний вираз набагато експресивніший від лексичного, адже він часто має образний або порівняльний характер. Прикладами образних фразеологічних одиниць науково-технічних текстів є: As a parallel computers become more common, and as commoncomputers become more parallel, it is important that the programmer cast off shackles of sequential thought. – Утой час, як паралельні комп’ютери стають усе звичнішими, а звичні комп’ютери більш паралельними, програміст просто зобов’язаний скидати із себе кайдани послідовного мислення. It was a capability that became known asWYSIWYG and it open the door to the desk top publishing industry. – Це був режим, що одержав назву WYSIWYG і став першоосновою настільних видавничих систем. Прикладами фразеологізмів у науково-технічних текстах можуть також бути такі приклади: to read between the lines – читати поміж рядків, to acquire currency– набувати поширення, trial balloon – пробна куля, plain as a pikestaff – абсолютно зрозумілий, as matters stand – за існуючого стану речей (В. Карабан, С. Коломієць, Г. Фаусєк).

Підбиваючи підсумки викладеного вище, необхідно зауважити, що основними проблемами дослідження ідіоматики англомовного науково-технічного дискурсу є проблема визначення ідіом, їх класифікація та категоризація з точки зору надбань сучасної лінгвістики у галузі ідіоматики та фразеології, особливості англомовного науково-технічного дискурсу як особливого виду дискурсу, який має на меті передати певний предметний зміст якомога точно та об’єктивно, і виступає репрезентантом певної соціально-культурної наукової спільноти, а також специфічні особливості вживання ідіоматичної лексики в англомовному науково-технічному дискурсі та їх значення у дослідженні експресивності наукової комунікації.

Перспективним напрямом подальших досліджень в даному напрямі є вивчення проблеми експресивності науково-технічного дискурсу шляхом порівняння культурних традицій англомовного та україномовного науково-технічного дискурсу, роль ідіоматики у визначенні наукової значущості дискурсу, а також розробка методичних рекомендацій для перекладу англомовного науково-технічного дискурсу українською мовою і навпаки з урахуванням прагматики мови перекладу.