Грекова І. А.

Дніпродзержинський державний технічний університет, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ РОЗМОВНОЇ ЛЕКСИКИ В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ ТА ЇЇ ПЕРЕКЛАДУ: АНАЛІЗ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ

Метою даної статті є аналіз наукових підходів щодо способів передачі українською мовою англійської розмовно-побутової лексики в найширшому діапазоні, від застосування емотивної лексики до вживання фонетичної і граматичної неправильності.

Переклад розмовної лексики завжди був і залишається для перекладача художньої літератури завданням складним. Враховуючи те, що автор художнього тексту використовує розмовну лексику із спеціальною метою, і розуміючи, що ігнорування цих елементів художнього твору чи їх недовідтворення у перекладі є не лише виявом неповаги до автора, але й викривленням оригіналу, перекладач твору, в якому присутня розмовна лексика, завжди знаходиться у пошуку прийомів її адекватного відтворення.

Окремі аспекти перекладу розмовної лексики розглядалися у працях таких відомих дослідників, як Ю. Абизов, С. Влахов, Р. Зорівчак, Л. Латишев, В. Карабан, А. Д. Швейцер та ін. Багато уваги приділяє цьому питанню у своїх розвідках О. Медвідь.

У вітчизняному та зарубіжному перекладознавстві розглядаються проблеми передачі українською мову англійської розмовно-побутової лексики. Так, Л. К.Латишев зазначає, що одним із найважливіших способів подолання лінгвоетнічного бар'єру є застосування різних трансформацій при перекладі розмовної лексики [5, с. 34].

Ю. І. Абизов вказує, що важливим способом вибору контекстуального відповідника слова є перекладацька лексична трансформація конкретизації значення, що зумовлена розбіжностями у функціональних характеристиках словникових відповідників лексичних елементів оригіналу і традиціях мовлення [1, с. 34]. На думку В. І. Карабана, окрім врахування денотативного та конототивного компонентів змісту в перекладі розмовної лексики, слід брати до уваги відношення між висловлюванням та учасниками комунікації, тобто прагматику тексту [3, с. 116].

Р. Зорівчак доводить, що сукупність таких чинників, як зв'язок значення мовних одиниць і позамовної дійсності, експліцитний та імпліцитний контекст, комунікативна настанова, що пов'язує висловлювання зі змінюваними комунікантами, забезпечує синтезуючу функцію прагматики [2, с. 144].

О. Медвідь стверджує «наукові дослідження дають підстави вважати, що на результат перекладу значний вплив мають знання та комунікативні навички перекладача, дотримання ним прагматичної нейтральності та особливості користувачів тексту перекладу, їх культура, історія народу, релігія, соціальний стан і особистий життєвий досвід. Слід пам'ятати, що будь-який літературний твір є унікальним, тому, відповідно, набір прагматичних елементів кожного такого тексту неповторний» [6, с. 275].

Основних труднощів адекватного перекладу нестандартної лексики англійської мови торкається у своїй роботі український мовознавець О. Л. Кліменко, яка зазначає, що переклад нестандартних одиниць англійської мови виявляється особливо складним, тому що факти використання сленгізмів та жаргонізмів у мовленні викликають різне відношення залежно від конкретної мовленнєвої ситуації [4]. Дослідниця виділяє два класи нестандартних одиниць англійської мови і подібні до них два класи одиниць українського просторіччя, які відповідають двом типам перетворень одиниць літературної мови: одиниці, побудовані шляхом перетворень формальної сторони одиниць літературної мови при збереженні їх змістовної сторони, внаслідок фонетичного варіювання, словотвору та запозичення та одиниці, побудовані шляхом перетворень змістовної сторони одиниць літературної мови при збереженні їх формальної сторони внаслідок варіювання літературних одиниць на лексико-семантичному рівні. Адекватний переклад нестандартних одиниць з англійської мови українською в деяких випадках є надто складним, а іноді навіть неможливим.

При перекладі нестандартної лексики з англійської мови на українську слід дотримувати двох напрямів: шукати в українській мові нестандартну одиницю аналогічної експресивності (при перекладі сленгізмів та вульгаризмів) та використовувати описовий переклад, тлумачення і роз’яснення предметно-логічного значення (при перекладі жаргонізмів та арготизмів).

Коли ж йдеться про значення нестандартних одиниць в оригіналі, що перекладається, і про передачу їх певними одиницями мови, на яку перекладається текст, звичайно не можна не зважати на контекст, в якому вони є в оригіналі і повинні бути в перекладі. Саме контекст більш вузький (тобто одне визначене речення) і контекст більш широкий (тобто найближчі сусідні речення, абзац, частина і т. д.) – відіграє вирішальну роль для передачі значення іншомовних нестандартних одиниць. Оскільки ці одиниці мають максимальне конотативне забарвлення, а саме найбільшу експресивність, в перекладі часто спостерігається поєднання прийому експресивної конкретизації з експресивним узгодженням, тобто врахування найближчого, а нерідко і широкого контексту.

Таким чином, аналіз наукових досліджень доводить, що при передачі експресивного потенціалу засобами перекладної мови найчастіше застосовуються такі лексико-граматичні трансформації, як інтерпретація вислову, конкретизація, генералізація та дослівний переклад.

Список використаних джерел:

1. Абызов Ю. И. Рецензия – хлеб насущный критики / Ю. И. Абызов // Теория и практика перевода. – К.: Вища школа, 2000. – Вип. 15. – С. 33–35.

2. Зорівчак Р. П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози) / Р. П. Зорівчак. – Л.: Вид-во Львів. ун-ту, 1989. – 216 с.

3. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні проблеми. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 576 с.

4. Клименко О. Л. Основні труднощі адекватного перекладу нестандартної лексики англійської мови / О. Л. Клименко // Вісник Сумського державного університету. Серія: Філологія. – 2003. – № 4(50) – С. 89–93.

5. Латышев Л. К., Провоторов В. И. Структура и содержание підготовки переводчиков в языковом вузе: учеб.-метод. пособ. – M.: НВИ-ТЕЗАУРУС, 2001. – 136 с.

6. Медвідь О. Проблема використання діалектизмів і просторіччя в українському художньому перекладу ІІ Другий Міжнародний конгрес україністів. Доповіді і повідомлення (Львів, 22–28 серпня 1993 р.). – Львів, 1993. – С. 272–277.