К. філол. н. Чернова А. В., Аванесян А. А.

Дніпродзержинський державний технічний університет, Україна

ДО ПРОБЛЕМ КIНОПЕРЕКЛАДУ ЯК ВИДУ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ

  Художник-перекладач в ході осмислення твору-оригіналу формує один з його смислів, і цей, відзначений індивідуальністю перекладача смисл втілюється в новій видовій формі. Смислова варіативність, що виникає у трансвидовому художньому перекладі, не суперечить досягненню смислової еквівалентності, необхідної в перекладі, оскільки вона закладена у природу художнього смислу як такого. В здійсненні трансвидового художнього перекладу смислова еквівалентність повинна вважатися визначальною, вона задає цілісність перекладу і обумовлює його завершеність, навіть тоді, коли у зовнішньому, сюжетному плані переклад не дуже тісно пов’язаний з оригіналом.

Сучасне суспільство не можна уявити без кіно. Цей різновид мистецтва є невід’ємною частиною повсякденного життя більшості людей нашої планети. Саме тому, з появою кінематографа та зростанням його популярності, виникла необхідність відтворення та адаптації фільмів для іншомовних культур та аудиторій. Проблема перекладу кінотекстів є однією з найактуальніших для сучасної теорії і практики перекладу.

На сьогоднішній день в Україні простежується глобальна проблема у сфері кіноперекладу, яка полягає не просто у міжмовному транскодуванні, а що найголовніше – у міжкультурному відтворенні кінотексту для цільової аудиторії іншомовної етнокультурної традиції.

Кіно як наймолодший різновид мистецтва існує більше ста років, проте відіграє незрівнянно важливу роль у житті суспільства і є одним із найпотужніших засобів масової комунікації. Майже одночасно з появою кінематографа виникла і необхідність його розповсюдження, а отже – й адаптації фільмів до сприйняття представниками різних країн та культур. Саме проблеми відтворення кінотекстів для іншомовної, іншокультурної аудиторії є одними з найактуальніших проблем теорії та практики перекладу.

Можна сміливо стверджувати, що саме від перекладу залежить 80 відсотків успіху фільму. Як показує практика, адекватний переклад може із «середнього» фільму зробити шедевр, а не адекватний, відповідно, навіть шедевр перетворить на посередній продукт.

У кінці 80-х – на початку 90-х цієї проблеми практично не існувало, адже перекладом фільмів у СРСР займалися справжні професіонали своєї справи. Серед них Ігор Єфимов, Василь Горчаков, Андрій Гаврилов, Леонід Володарський, Леонід Кантор, Григорій Лібергал, Олег Левін, Олекса Нагребецький (справжнє ім’я – Леонід Дмитренко) та інші.

На жаль, зараз і в Україні, і в Росії простежується сумна тенденція зниження якості кіноперекладів. Причини цього явища є очевидними – це і лавиноподібне надходження зарубіжної кіно- і телепродукції, що значно скорочує обсяг часу на її адаптацію, і недостатній практичний досвід кіноперекладачів, слабка теоретична база, і низька платоспроможність, що змушує керівництва агенцій наймати некваліфікованих перекладачів, а іноді навіть людей, які просто не розуміють іноземну мову. Не менш важливим фактором, що призводить до низької якості перекладів, є відсутність у лінгвістичних ВНЗ курсу кіно/відеоперекладу, заснованого на єдиних стандартах, вироблених шляхом методичного наукового пошуку.

Професійний перекладач Центрального російського телебачення, Тетяна Большакова, вважає, що для перекладу, і найголовніше – адаптації художніх та документальних фільмів – необхідно мати широке світосприйняття. Переклад, на її думку, потребує врахування багатьох чинників: віку героїв, їх культурного рівня, соціального статусу, специфічного гумору, культурних традицій. Серед труднощів кіноперекладу, вона називає обов’язки кіноперекладача укладати кінотексту хронометраж. Довжина фрази на різних мовах може суттєво відрізнятися, а отже, доводиться скорочувати, шукати еквіваленти, синоніми, адаптувати реалії до культурних стереотипів сприйняття глядача.

Аналіз теоретичних та практичних статей у друкованих та інтернет виданнях показав, що перекладознавці та перекладачі опікуються такими проблемамикіноперекладу: труднощі у виборі стратегій для передачі реалій, пейоративної, безеквівалентної лексики, інтертекстуальних елементів, засобів створення гумористичного ефекту; труднощі перекладу назв кінофільмів; кінодіалог як одиниця перекладу; специфіка перекладу фільмів із субтитрами; фільм як форма сучасного художнього тексту; проблеми прагматичної адаптації тексту художнього фільму; психолінгвістичні особливості перекладу кіно- та відеоматеріалів; критерії оцінювання кіноперекладу – чи відрізняються вони від критеріїв, за якими оцінюють переклад художнього тексту.

Для професійного перекладача, вважає В. Дєвкін, необхідним є знання розмовної лексики для розуміння побутової мови, володіння значним обсягом лінгвокраїнознавчої екстралінгвістичної інформації, вміння розкодовувати підтекст, дотепи, асоціативний план висловлювань.

Дослідники вважають, що переклад назв фільмів можна порівняти з перекладом афоризмів та прислів’їв, оскільки вони мають схожі текстові ознаки і принципово схожий підхід до перекладу.

Перекладач має точно передавати всі власні назви, прізвища, імена, назви журналів, топонімiчнi назви. Треба дотримуватися стилю, яким здійснюється переклад. Особливо важко перекладати, на думку Марти Боянівської, фільми пізнавального характеру (різноманітну документалістику), оскільки вони мiстятьбагато фактів, наукових термінів, мір різноманітних величин, що потребують перекладу.

Для сучасного стану українського перекладознавства першочерговим є вирішення таких проблем, які мають історичне, теоретичне і методологічне підґрунтя.Передусiм, зазначаємо, що перекладом кінофільмів українською мовою дуже часто займаються люди з недостатнім практичним досвідом та слабкою теоретичною базою, які неготові до якісного виконання своєї роботи. Проблему загострюють і агенції, які наймають некваліфікованих перекладачів, мотивуючи це низькою платоспроможністю. Сюди також віднесемо абсолютну відсутність будь-якого професійного навчання техніці та особливостям кіноперекладу на спеціальних філологічних, перекладознавчих факультетах. Окрім цього, в Україні немає чітко сформованих критеріїв оцінювання кіноперекладу. На справді ж, кінопереклад є надзвичайно складним видом перекладацької діяльності і саме тому вимагає високого рівня фахової кваліфікації. До причин зниження якості кіноперекладів можна віднести і надходження великої кількості зарубіжної кінопродукції різного ґатунку, що скорочує обсяг часу на роботу з текстом.