Вавіліна С. Г.

Запорізький національний університет, Україна

ФОРМУВАННЯ МЕДІАГРАМОТНОСТІ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ЖУРНАЛІСТІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Основною ціллю навчання англійської мови професійного спрямування згідно з Типовою програмою з цієї дисципліни є формування професійно спрямованої комунікативної компетентності, один із компонентів якої представлений навчальними вміннями [1; 7]. При створенні методики навчання майбутніх журналістів професійно орієнтованого читання на основі англомовних піар-текстів ця складова була включена нами до структури професійно спрямованої іншомовної компетентності у читанні під назвою навчально-стратегічна компетентність, оскільки на практиці вміння вчитися реалізуються у виборі різноманітних стратегій пошуку інформації, організації навчального процесу, оволодіння мовленнєвими вміннями. Окрім когнітивних стратегій читання, що сприяють ефективному навчанню різних видів професійно орієнтованого читання, ми пропонуємо виділити в складі навчально-стратегічної компетентності такий компонент, якмедіаграмотність, що представляє собою сукупність вмінь аналізувати та критично сприймати інформацію ЗМІ, розуміти механізми створення медійноїпродукції та усвідомлювати особливості функціонування комунікаційних процесів. Включення цього компоненту до змісту навчання професійно орієнтованого читання на факультеті журналістики дозволяє розвинути вміння студентів ефективно використовувати навчальні стратегії не тільки в процесі вивчення іноземної мови, але й під час оволодіння іншими спеціальними дисциплінами, тобто задовольнити реальні навчальні та професійні потреби майбутніх журналістів.

Про необхідність та релевантність такого навчання свідчить пошук можливостей з’єднати медіаосвіту і журналістику – речі дуже близькі та взаємозв’язані.Медіавиховний потенціал журналістики ще мало досліджений і майже не використовується у вітчизняній системі навчання.

Для визначення цілей та завдань навчання в рамках нашої методики є дуже важливим розмежувати терміни медіаосвіта та медіаграмотність. Проведений видатним російським дослідником в сфері медіаосвіти О. В. Федоровим порівняльний аналіз та опитування експертів з різних країн щодо їх відношення до термінології медіаграмотності та медіаосвіти підтвердили, що більшість спеціалістів вважають медіаграмотність (media literacy) результатом медіаосвіти (mediaeducation) [2]. В такому значенні медіа грамотність розуміється як синонім медіа компетентності, або здатності індивіду використовувати, критично аналізувати, оцінювати, створювати та передавати медіатексти в різних видах, формах та жанрах, розуміти складні процеси функціонування медіа в соціумі.

Ми пропонуємо використовувати термін медіаграмотність не як синонім медіакомпетентності, яка є результатом медіаосвітнього процесу та представляє собою сформованість цілого ряду навичок та обов’язкових вмінь поряд із аналітичними здібностями, а як більш вузьке поняття, що тяжить до критичного аналізу медіа. Звуження значення терміну медіаграмотність зумовлюється тим фактом, що формування медіакомпетентності не є завданням нашого дослідження і неможливо за час, відведений, на нашу методику. Але в той же час можливим та актуальним представляється закласти у студентів основи вмінь критичного ставлення до медіа. Унікальність нашої методики полягає в тому, що вона дозволяє не тільки навчити студентів читанню як мовленнєвому виду діяльності, але й розвинути здібності до сприйняття і аргументованої оцінки інформації, самостійності думок, тобто навчити читати текст як «медіаграмотна» людина. Майбутній журналіст повинен отримати достатнє розуміння, що таке інформація, як її збирають та опрацьовують, як формується авторський задум, за якими законами конструюються медіатексти різного призначення, будуються відносини з аудиторією. Дуже важливо, також, мати чітке уявлення про те, як цей медіатекстсприймається аудиторією, тобто чи встановлені прямі і зворотні зв’язки, чи відбувається процес співтворчості, довіри і взаєморозуміння. Адже в цьому і полягає феномен масової комунікації, тобто суть журналістики.

Крім того, наше розуміння медіаграмотності відображає той підхід до цілей і завдань її формування, який ми вважаємо достатнім підґрунтям для інтегрування відповідних вправ в систему навчання іншомовного професійно орієнтованого читання на факультеті журналістики. Взагалі можна виділити декілька теоріймедіаосвіти, що зумовлюють характер вивчення матеріалів ЗМІ в контексті різноманітних навчальних дисциплін. Американська дослідниця С. Андерсон виділяє три основних підходи до використання медіа текстів в навчальному процесі: 1) теорія контролю медіа (Media control theory); 2)художній/естетичний підхід(art/aesthetic approaches); 3) теорія розвитку критичного мислення (Critical Thinking Approach, Critical Autonomy Approach, Representational Paradigm) [3].

Представники третього підходу аргументують необхідність інтегрування вивчення медіатекстів до навчальних програм з лінгвістичних дисциплін перше за все тим, що оволодіння стратегіями критичного мислення під час аналізу текстів масової інформації, а саме: побудова умовиводів, розвінчання упереджень та стереотипів, розуміння мотивів автора та цілей організації, яку він представляє, можуть та мають бути застосованими при аналізі та читанні будь-якого літературного тексту. Отже, саме цій підхід здається нам таким, що не суперечить, а лише допомагає реалізації завдань нашого дослідження, бо журналіст як професійний творець тексту власне журналістського та виконавець функції «фільтру» при відборі піар-текстів, як ніхто інший має володіти вищезгаданими стратегіями, усвідомлювати особливості функціонування медіа та закономірності їх існування, адекватно сприймати та в подальшому інтерпретувати медійну інформацію.

Звуження терміну «медіаграмотність» до розвитку критичного мислення на вмінь інтерпретації медіатекстів ні в якому разі не означає його спрощення. Це пояснюється лише можливістю в рамках відведеного часу та у відповідності до цілей навчання майбутніх журналістів іншомовного професійно орієнтованого читання здійснити навчання основам медіа грамотності через розвиток критичного мислення, що сприятиме оптимізації процесу такого навчання та надасть змогу реалізувати міждисциплінарні зв’язки.

Отже, ми розуміємо медіаграмотністьяк поінформоване критичне розуміння текстів засобів масової інформації. Таке розуміння передбачає розпізнавання основних технологій створення медіатекстів, їх жанрових та видових особливостей, засобів здійснення впливу, а також усвідомлення намірів соціальних інститутів (організацій), задіяних у їх виробництві, та визначення ролі, яку грає аудиторія, або публіка, в конструюванні значення тексту.

В процесі навчання майбутніх журналістів іншомовного професійно орієнтованого читання актуальною є реалізація таких завдань формування медіа грамотності, як: 1) розвиток вмінь сприймати, «декодувати», оцінювати, розуміти та аналізувати медіа тексти; 2) розвиток у студентів здібностей та навичок критичного мислення; 3) розвиток комунікативних вмінь особистості; 5) навчання студентів ідентифікувати та інтерпретувати медіа тексти, створювати власні медіа продукти/тексти; 6) надання знань з теорії медіа та медіа культури.

Здійснене теоретичне обґрунтування доцільності включення знань, навичок та вмінь медіаграмотності до складу навчально-стратегічної компетентності як компоненту змісту навчання професійно орієнтованого читання на основі англомовних піар-текстів дозволяє визначити відповідні вміння та розробити групу вправ для їх формування та розвитку.

Список використаних джерел:

1. Програма з англійської мови для професійного спілкування / [ Г. Є. Бакаєва, О. А. Борисенко, І. І. Зуєнок та ін. ] – К.: Ленвіт, 2005. – 119 с.

2. Anderson S. S. And then what? An autoethnographic investigation of critical media literacy in an uncertain world / S. S. Anderson. – Saint Paul, Minneapolis: University of St. Thomas, 2002. – 450 р.

3. Fedorov A. Media Education [Електронний ресурс] / A. Fedorov. – Literacy: The Analyze of Experts’ Opinions. – Режим доступу: http://www.psyfactor.org/lib/fedorov11-11e.htm