Міценко Д.

Дніпродзержинський державний технічний університет, Україна

ПРОБЛЕМА ЖАРГОНУ У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ

Мета даної статі – розглянути проблему жаргону у сучасній лінгвістиці. Актуальність теми полягає у тому, що жаргон постійно змінюється, з’являються все нові слова, які потребують вивчення, немає на сьогодні чітко визначеної межі між жаргоном, арго, колоквіалізмами, вульгаризмами тощо.

Методологічною базою є роботи відомих лінгвістів В. Телія, А. Швейцера, С. Флекснера, Л. Скворцова, В. Саляєва, Т. Бєляєвої.

Аналізуючи визначення жаргону, що зустрічаються у вітчизняній лінгвістиці, можна відзначити, що всі вони більш-менш ідентичні. Жаргон трактується як певний різновид мови, соціальний діалект, який відрізняється від загальнонаціонального мови особливим лексичним складом та фразеологією. Суттєвою особливістю жаргону є те, що він використовується певними соціальними, професійними чи іншими групами, які об'єднані спільними інтересами (військовий або кримінальний жаргон).

Деякі лінгвісти, наприклад В. А. Хом’яков, виділяють таку функцію жаргону, як «функція конспіративної комунікації», особливо якщо мова йде про кримінальний жаргон [4, с. 28]. Цієї ж точки зору дотримується і А. Д. Швейцер, який вважає, що жаргон – це «зашифрована мова», незрозуміла для невтаємничених [5, с. 78]. Подібна точка зору дискутується Л. І. Скворцовим, який відзначає успішне засвоєння багатьох жаргонізмів просторіччям і їх перехід в експресивну базу розмовної мови, що навряд чи було б можливим, якби мала жаргон таємним характером [3].

Хоча навіть самі лінгвістичні терміни «жаргон» і «арго» все частіше стали замінюватися більш коротким – «сленг», треба роз’яснити, що таке сленг. Великий тлумачний словник Даля 1998 р. надає таку дефініцію: Сленг – 1. Теж, що жаргон (у вітчизняній літературі переважно у англомовних країнах). Як бачимо, тут сленг просто оголошується синонімом жаргону, притому переважно жаргону англомовних країн. 2. Сукупність жаргонізмів, складових розмовної лексики, що відбиває грубо-фамільярне, іноді гумористичне ставлення до предмета мовлення. Вживається переважно в умовах невимушеного спілкування [2].

А в російській та українській традиціях, зокрема термін «жаргон», нерідко використовується розширено, для позначення не тільки власне жаргону, але також арго і сленгу. Але відмінною рисою сленгу – його вторинна поява в порівнянні з жаргоном, оскільки він черпає свій матеріал насамперед із соціально-групових та соціально-професійних жаргонів. Але, крім жаргонізмів, сленг включає в себе окремі просторіччя, вульгарні слова.

Такий різнобій у визначенні сленгу дав привід І. Р. Гальперіну взагалі заперечувати сам факт існування сленгу. Його аргументація заснована на вивченнілексикографічних послідів: одне і теж слово в різних словниках дається з позначками «сленг», «просторіччя» або без всяких послідів, що начебто свідчить на користь літературної норми. Тому І. Р. Гальперіне допускає існування сленгу у якості окремої самостійної категорії, пропонуючи використовувати термін «сленг» як синонім англійського слова «жаргон» [1, с. 109], а межа між арго і жаргоном занадто розпливчаста, щоб її можна було точно позначити.

Жаргонізми лексично і стилістично відмінні, відрізняються нестійкістю і швидкою змінністю найбільш ходової лексики. Жаргон може виникати в будь-якому стійкому і більш-менш замкнутому колективі. Це своєрідна колективна мовна гра, яка закінчується з виходом людини з даного колективу (наприклад, учень, який закінчує школу і вступає до університету, перестає вживати шкільний жаргон, зате починає активно використовувати студентський).

Крім жаргонів, що виникають на базі загальнонародної мови, є такі, що з'являються в результаті спілкування різномовного населення в прикордонних містах чи в місцях скупчення різнонаціонального населення (наприклад, в морських портах).

Вчені виділяють такий вид жаргону, як інтер-жаргон. Він об'єднує слова, які входять у різні жаргони (наприклад, слово «класний»). Цей жаргон – приналежність не однієї, а багатьох (у тому числі і вже зниклих) соціальних груп. Переходячи з одного жаргону в інший, слова можуть змінювати форму і значення.

Список використаних джерел:

1. Гальперин И. Р. О термине «сленг» / И. Р. Гальперин // ВЯ, 1956. – № 6. – С. 107–114.

2. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусскогоязыка / В. И. Даль. – М.: Цитадель, 1998. – 4472 с.

3. Скворцов Л. И. Об оценках языка молодежи (жаргон и языковая политика ) / Л. И. Скворцов // Вопросы культуры речи. – М., 1964. – Вып. 5. – С. 45–70.

4. Хомяков В. А. Введение в изучение сленга – основного компонента английского просторечья / А. В. Хомяков. – Вологда, 2001. – 276 с.

5. Швейцер А. Д. Современная социолингвистика: Теория, проблемы, методы / А. Д. Швейцер. – М., 1976. – 189 с.