Д. пед. н. Колбіна Т. В.
Харківський національний економічний університет,Україна
НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ: АСПЕКТ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
На сучасному етапі розвитку міжнародні ділові відносини з реалізації спільних проектів стали повсякденною реальністю; все більше людей стають учасниками міжкультурної комунікації (МКК) в економічній сфері. У міжкультурному світі сучасний фахівець – це людина, яка може стати «своїм» в іншій культурі, вміє здійснювати комунікацію і проводити переговори на міжнародному рівні, працювати у міжкультурних «командах», засвоїла правила бізнес-етики, має сформовану мотивацію до міжкультурної взаємодії, розвинуті лідерські управлінські навички, несе соціальну відповідальність за свої рішення.
Економіка завжди була і залишається центральною сферою діяльності людини, що суттєво впливає на її життя і добробут. Будь-яка спільна справа передбачає комунікацію, оскільки без неї неможливо досягти результату. Ділові відносини мають місце не тільки під час здійснення трудової діяльності, а й в усіх офіційних ситуаціях (освіта, медицина, сфера послуг тощо), коли людині необхідно вирішити будь-яке питання у соціальній установі. Але на відміну від особистісного спілкування, суть якого складає не тільки обмін інформацією, а й емоційно-ціннісним досвідом, метою ділової комунікації є вирішення справ у предметній сфері діяльності (виробничій, комерційній, торговельній, організаційній тощо). Об’єктом ділової комунікації у сфері економіки є фрагмент реальної дійсності, на який спрямовано спільну діяльність людей. Її метою може бути досягнення певного матеріального або ідеального результату (виробництво продукту, надання послуг, вирішення проблеми, а також обмін інформацією, досвідом тощо).
Дослідження науковців свідчать, що національна ділова культура суттєво впливає на стиль управління, ведення переговорів, ставлення до влади, відносини між колегами, шефом і підлеглими. На їхню думку, важливим є вивчення таких питань, як особливості соціальної поведінки людей на підприємстві (організації), де працюють представники різних національностей; ієрархія в системі цінностей різних ділових культур; причини міжкультурних конфліктів; шляхи їх попередження і нейтралізації; методи управління бізнесом на перетині культур. З публікацій стає зрозумілим, що для успішного ведення справ з представниками інших країн в умовах гострої конкуренції на світовому ринку фахівцям у галузі економіки необхідно знати характерні особливості провідних бізнес-культур; усвідомлювали, який значний вплив здійснює національна культура на корпоративну; розуміти причини виникнення міжкультурних конфліктів; уміти запобігати найбільш типовим помилкам, пов'язаним з національними стереотипами поведінки; засвоювати знання і набувати вміння щодо проведення аналізу ділової культури потенційного іноземного партнера.
Для організації спільної діяльності, мотивування її учасників й управління нею сучасному менеджеру необхідні знання іноземних мов на достатньому для комунікації рівні. Гнучкість у використанні лінгвістичних знань забезпечить налагодження контактів, здійснення комунікації, досягнення визначених цілей. Вивчення іноземної мови ділового партнера – тривалий і кропіткий процес. Але якщо функцію мови розглядати не у сфері пізнавальної діяльності людини, а у прагматичному аспекті її використання у певних ситуаціях, то це завдання спрощується: для професійної діяльності фахівцю необхідно засвоїти іноземну мову своєї спеціальності. Вона є предметно-специфічним фрагментом загальної мови, що полегшує професійну комунікацію фахівців.
Ділові партнери несуть відбиток своєї культурної належності до свого національного суспільства, мають свої звички і досвід, імпліцитно або експліцитно демонструють свої культурні стандарти, що впливає на хід спілкування. Культурні цінності і стандарти національної комунікативної поведінки партнерів можуть не співпадати або ж неправильно інтерпретуватися, що може поставити під загрозу ділове співробітництво.
Для економічної сфери ключовим поняттям є «взаємодія», вона є необхідною для виконання спільних обов’язків. Особливості соціальної взаємодії в процесі ділової комунікації, зокрема і в сфері економічної діяльності, складають такі положення: партнери один для одного є значущими особистостями; спрямованість на справу зумовлює достатній рівень готовності до взаєморозуміння в усіх його питаннях; його учасники прагнуть не тільки продуктивно співпрацювати, а насамперед – досягти індивідуальних результатів.
Міжкультурна комунікація здійснюється в усній і письмовій формах. Усна комунікація відбувається в умовах особистого контакту партнерів. У письмовій комунікації вони розділені простором і часом, що дозволяє їм зосередитися на змісті і формі письмового тексту. Переваги усної форми МКК складають: швидкість обміну інформацією; наявність надійного зворотного зв`язку завдяки безпосередньому контакту, що дозволяє регулювати і коригувати процес МКК (поставити запитання, уточнити повідомлення, виявити згоду або незгоду з тим, про що говориться тощо); простота здійснення комунікації. До недоліків такої форми МКК слід віднести: труднощі, пов’язані з необхідністю миттєвого пошуку точних, адекватних слів і ймовірність не знайти їх при формулюванні повідомлення; можливість пропустити у повідомленні важливі деталі; ймовірність забути частини почутої інформації; ймовірність нерозуміння сутності повідомлення у процесі його сприймання; ймовірність викривити зміст повідомлення у процесі його передавання іншим людям.
Міжкультурна комунікація у письмовій формі є найпоширенішою в діловій сфері (ділова кореспонденція, ділова документація). Письмова форма МКК використовується, насамперед, тоді, коли потрібно найточніше передати зміст повідомлення або викласти складну та велику за обсягом інформацію для подальшого опрацювання. Повідомлення в письмовій формі відзначаються, як правило, логічністю і точністю висловлювань. Це пояснюється тим, що письмові тексти на відміну від усних часто мають юридичну силу. Переваги письмової форми МКК пов’язані з тим, що у процесі створення письмових повідомлень є час для обдумування речень, підбору адекватних слів, граматичних форм тощо; письмова інформація, зафіксована на паперовому або електронному носії, може зберігатися впродовж тривалого часу, до неї можна знову звернутися в будь-який момент, перевірити, скоригувати тощо.
Ділова МКК між представниками різних культур в економічній сфері здійснюється за загальними «законами» спілкування, але всі етапи її здійснення спрямовано на досягнення визначених цілей. Для орієнтування студентів-економістів у цінностях інших культур доцільним є залучення у навчальні матеріали гуманітарних і спеціальних предметів різнобічної культурологічної інформації щодо різних країн, наданої науковцями. Зокрема, майбутнім економістам необхідно ознайомитися з національною специфікою професійної діяльності, особливостями національного виявлення особистої свободи й автономності людини у колективі, влади, суперництва тощо.
У процесі вивчення курсу «Іноземна мова професійного спрямування» майбутні фахівці мають засвоїти знання щодо іншої культури й набути досвіду її сприйняття, аналізу, порівняння, оцінювання; бути психологічно готовими до особливостей МКК, набути досвіду емоційного ставлення до різноманітних фактів іншої культури, навчитися керувати своїми почуттями та психологічними реакціями; вміти інтерпретувати прояви культурних розбіжностей, емпатійно ставитися до них, створювати в процесі МКК спільне значення, ґрунтуючись на загальнолюдських цінностях; практикувати відкритість до сприйняття «інакшості», відмовлятися від стереотипів, виховувати готовність змінювати свої погляди на іншу культуру, свої особистісні якості; прагнути глибше вивчати мову іншого народу, яка допомагає осягати сутність іншої культури, її цінності, комунікативну поведінку її носіїв тощо.