Д. пед. н. Колбіна Т. В.

Харківський національний економічний університет,Україна

НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ: АСПЕКТ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

На сучасному етапі розвитку міжнародні ділові відносини з реалізації спільних проектів стали повсякденною реальністю; все більше людей стають учасниками міжкультурної комунікації (МКК) в економічній сфері. У між­культурному світі сучасний фахівець – це людина, яка може стати «своїм» в іншій культурі, вміє здійснювати комунікацію і проводити переговори на міжнародному рівні, працювати у міжкультурних «командах», засвоїла пра­вила бізнес-етики, має сформовану мотивацію до міжкультурної взаємодії, розвинуті лідерські управлінські навички, несе соціальну відповідальність за свої рішення.

Економіка завжди була і залишається центральною сферою діяльності людини, що суттєво впливає на її життя і добробут. Будь-яка спільна справа передбачає комунікацію, оскільки без неї неможливо досягти результату. Ділові відносини мають місце не тільки під час здійснення трудової діяль­ності, а й в усіх офіційних ситуаціях (освіта, медицина, сфера послуг тощо), коли людині необхідно вирішити будь-яке питання у соціальній установі. Але на відміну від особистісного спілкування, суть якого складає не тільки обмін інформацією, а й емоційно-ціннісним досвідом, метою ділової комуні­кації є вирішення справ у предметній сфері діяльності (виробничій, ко­мерцій­ній, торговельній, організаційній тощо). Об’єктом ділової комунікації у сфері економіки є фрагмент реальної дійсності, на який спрямовано спільну діяльність людей. Її метою може бути досягнення певного матеріального або ідеального результату (виробництво продукту, надання послуг, вирішення проблеми, а також обмін інформацією, досвідом тощо).

Дослідження науковців свідчать, що національна ділова культура сут­тєво впливає на стиль управління, ведення переговорів, ставлення до влади, відносини між колегами, шефом і підлеглими. На їхню думку, важливим є вивчення таких питань, як особливості соціальної поведінки людей на підприємстві (організації), де працюють представники різних національнос­тей; ієрархія в системі цінностей різних ділових культур; причини між­культурних конфліктів; шляхи їх попередження і нейтралізації; методи управ­ління бізнесом на перетині культур. З публікацій стає зрозумілим, що для успішного ведення справ з представниками інших країн в умовах гострої конкуренції на світовому ринку фахівцям у галузі економіки необхідно знати характерні особливості провідних бізнес-культур; усвідомлювали, який знач­ний вплив здійснює національна культура на корпоративну; розуміти при­чини виникнення міжкультурних конфліктів; уміти запобігати найбільш типовим помилкам, пов'язаним з національними стереотипами поведінки; засвоювати знання і набувати вміння щодо проведення аналізу ділової культу­ри потенційного іноземного партнера.

Для організації спільної діяльності, мотивування її учасників й управ­ління нею сучасному менеджеру необхідні знання іноземних мов на достат­ньому для комунікації рівні. Гнучкість у використанні лінгвістичних знань забезпечить налагодження контактів, здійснення комунікації, досягнення визначених цілей. Вивчення іноземної мови ділового партнера – тривалий і кропіткий процес. Але якщо функцію мови розглядати не у сфері пізнаваль­ної діяльності людини, а у прагматичному аспекті її використання у певних ситуаціях, то це завдання спрощується: для професійної діяльності фахівцю необхідно засвоїти іноземну мову своєї спеціальності. Вона є предметно-специфічним фрагментом загальної мови, що полегшує професійну комуніка­цію фахівців.

Ділові партнери несуть відбиток своєї культурної належності до свого національного суспільства, мають свої звички і досвід, імпліцитно або експ­ліцитно демонструють свої культурні стандарти, що впливає на хід спілку­вання. Культурні цінності і стандарти національної комунікативної поведінки партнерів можуть не співпадати або ж неправильно інтерпрету­ватися, що може поставити під загрозу ділове співробітництво.

Для економічної сфери ключовим поняттям є «взаємодія», вона є необ­хідною для виконання спільних обов’язків. Особливості соціальної взаємодії в процесі ділової комунікації, зокрема і в сфері економічної діяльності, склада­ють такі положення: партнери один для одного є значущими особис­тос­тями; спрямо­ваність на справу зумовлює достатній рівень готовності до взаємо­розуміння в усіх його питаннях; його учасники прагнуть не тільки продуктивно співпрацювати, а насамперед – досягти індивідуальних результатів.

Міжкультурна комунікація здійснюється в усній і письмовій формах. Усна комунікація відбувається в умовах особистого контакту партнерів. У письмовій комунікації вони розділені простором і часом, що дозволяє їм зосередитися на змісті і формі письмового тексту. Переваги усної форми МКК складають: швидкість обміну інформацією; наявність надійного зворот­ного зв`язку завдяки безпосередньому контакту, що дозволяє регулювати і коригу­вати процес МКК (поставити запитання, уточнити повідомлення, виявити згоду або незгоду з тим, про що говориться тощо); простота здійс­нення комунікації. До недоліків такої форми МКК слід віднести: труднощі, пов’язані з необхід­ністю миттєвого пошуку точних, адекватних слів і ймовір­ність не знайти їх при формулюванні повідомлення; можливість пропустити у повідомленні важливі деталі; ймовірність забути частини почутої інформа­ції; ймовірність нерозуміння сутності повідомлення у процесі його сприйман­ня; ймовірність викривити зміст повідомлення у процесі його передавання іншим людям.

Міжкультурна комунікація у письмовій формі є найпоширенішою в діло­вій сфері (ділова кореспонденція, ділова документація). Письмова форма МКК використовується, насамперед, тоді, коли потрібно найточніше пере­дати зміст повідомлення або викласти складну та велику за обсягом інформа­цію для подальшого опрацювання. Повідомлення в письмовій формі від­значаються, як правило, логічністю і точністю висловлювань. Це пояснюється тим, що письмові тексти на відміну від усних часто мають юридичну силу. Переваги письмової форми МКК пов’язані з тим, що у процесі створення письмових повідомлень є час для обдумування речень, підбору адекватних слів, граматичних форм тощо; письмова інформація, зафіксована на паперовому або електронному носії, може зберігатися впродовж тривалого часу, до неї можна знову звернутися в будь-який момент, перевірити, скоригувати тощо.

Ділова МКК між представниками різних культур в економічній сфері здійснюється за загальними «законами» спілкування, але всі етапи її здійснення спрямовано на досягнення визначених цілей. Для орієнтування студентів-економістів у цінностях інших культур доцільним є залучення у навчальні матеріали гуманітарних і спеціальних предметів різнобічної культурологічної інформації щодо різних країн, наданої науковцями. Зокрема, майбутнім еко­номістам необхідно ознайомитися з національною специфікою професійної діяльності, особливостями національного виявлення особистої свободи й авто­номності людини у колективі, влади, суперництва тощо.

У процесі вивчення курсу «Іноземна мова професійного спрямування» майбутні фахівці мають засвоїти знання щодо іншої культури й набути досвіду її сприйняття, аналізу, порівняння, оцінювання; бути психологічно готовими до особливостей МКК, набути досвіду емоційного ставлення до різноманітних фактів іншої культури, навчитися керувати своїми почуттями та психологіч­ними реакціями; вміти інтерпретувати прояви культурних розбіжностей, емпатійно ставитися до них, створювати в процесі МКК спільне значення, ґрунтуючись на загальнолюдських цінностях; практикувати відкритість до сприйняття «інакшості», відмовлятися від стереотипів, виховувати готовність змінювати свої погляди на іншу культуру, свої особистісні якості; прагнути глибше вивчати мову іншого народу, яка допомагає осягати сутність іншої культури, її цінності, комунікативну поведінку її носіїв тощо.