Короткова І. І.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, Україна

ДО ПРОБЛЕМИ КЛАСИФІКАЦІЇ ПАРОНІМІВ В ДІЛОВІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Проблемам структурної, семантичної та стилістичної диференціації лексики присвячена велика кількість наукових робіт. Вчені дають різні характеристики паронімам як явищу мови і мовлення, намагаються встановити причини та шляхи їх появи і формування, визначити їх лінгвістичний статус, створити ємну і чітку класифікацію, але не існує єдиного підходу до проблеми паронімії.

На відміну від російської та української мов, де існують навіть спеціальні слов­ники паронімів і даються різні їх класифікації, в англійській мові явище паронімії вивчено недостатньо повно. Проблемі паронімії в діловій англійській мові присвячено лише кілька робіт сучасних лінгвістів, таких як О. Д. Прокопчик, С. С. Іванов та Т. Гуревич.

Метою дослідження є аналіз особливостей класифікації паронімів ділової англійської мови.

У мовознавстві традиційно склалися два основних підходи до визначення паронімії: вузький і широкий. У рамках вузького тлумачення І. В. Арнольд, Ю. А. Бєльчик, М. С. Панюшева, О.В. Вишнякова та інші лінгвісти відзначають, що паронімія – це явище мовне і обмежується воно областю співзвучних однокореневих слів з різним значенням, що належать до одного лексико-граматичного розряду. Представники широкого підходу, такі як В. П. Григор'єв, Н. В. Крилова та інші, вважають пароніми явищем мови і відносять до паронімів і однокореневі, і різнокорінні слова [1, c. 9].

У лінгвістичній літературі XXI століття простежується тенденція не виділяти пароніми в окремий структурно-семантичний клас, тобто пароніми все частіше розглядаються, наприклад, як помилкові омоніми. Особливо цей підхід представлений у дослідженнях паронімії в українській і російській мовах [2, c. 204].

Як стилістичний прийом розглядають пароніми В. П. Григор'єв і В. В. Єлісєєва. Тут об'єднуються два поняття: власне паронімія – вид мовних системних відносин між лексичними одиницями, і парономазія – стилістичний прийом, що складається в навмисному зближенні слів, що мають подібність у звучанні [3, c.44].

Досліджуючи проблеми визначення та функціонування паронімів в сучасній англійській мові та паронімічну атракцію в рекламному тексті зокрема, С. С. Іванов пропонує концептуально нове розуміння даного явища і виробляє термінологію у світлі пропонованого підходу. Він впроваджує новий термін – домінантоніми [1, c. 10].

В. В. Єлісєєва виділяє основні характеристики паронімів в англійській мові: схожість звучання, близькість у письмовій формі, частковий збіг за морфологічним складом, нерідко етимологічна спорідненість, яка часто призводить до здатності паронімів змішуватися у мові [3, с. 42]. У процесі навчання ділової англійської, студенти, що недостатньо добре володіють англійською мовою, або студенти початкових курсів можуть не знати, чи навіть знаючи, нерідко помиляються і змішують такі слова, як career / carrier, personal / personnel,quota / quote, company / campaign, logic / logistics, та ін.

Розроблено велику кількість класифікацій паронімів в російській і українській мовах, в основі яких лежать різні ознаки. Спробуємо диференціювати пароніми, характерні для ділової англійської, традиційно: за структурою і за семантикою. За структурою, тобто за морфологічними ознаками, пароніми діляться на префіксальні, суфіксальні та кореневі.

1. Префіксальні пароніми мають різні префікси, наприклад, macroeconomics / microeconomics, to reorganize / to disorganize, underrated / overrated.

2. Суфіксальні пароніми розрізняються суфіксами, наприклад, franchisor / franchisee, investment / investor, subsidy / subsidiary.

3. Кореневі пароніми мають різні, але співзвучні коріння, наприклад, volume / value, to owe / to own, turnover / takeover, fixtures / futures, cost / coast .

З даних прикладів ми бачимо, що префіксальні і суфіксальні пароніми – це категоріально ідентичні споріднені слова, що відрізняються афіксами. Саме вони зазвичай викликають у студентів труднощі і плутанину у вживанні та перекладі, особливо, якщо ці пари утворюють паронимічні ряди або гнізда.

За семантикою пароніми традиційно поділяються на повні, неповні, часткові й синонімічні.

1. Повні пароніми – це абсолютні пароніми, схожі за написанням і звучанням, з наголосом на одному і тому ж складі, але виражають різні смислові поняття, наприклад, acquire /enquire, impose / dispose та ін.

2. Неповні пароніми – це пароніми, що відносяться до однієї області понять, що мають схоже написання і звучання, але в яких спостерігається неповний поділ обсягу значень, що викликає їх зближення, наприклад, multinational / international, analytic / analytical.

3. Синонімічні пароніми – це пароніми, схожі за написанням і звучанням і мають однакове значення, наприклад, licence / license, labour / labor, Comptroller / Controller, cheque /check, enquire / inquire.

І останній вид паронімів, якій необхідно відзначити, це міжмовні пароніми, так звані «помилкові друзі перекладача». Вони являють особливі труднощі в практиці перекладу та викладання іноземних мов. В англійській і російській / україн­ській мовах слова цього роду в переважній більшості випадків являють собою прямі або опосередковані запозичення із загального третього джерела [4]. Яскравим підтвердженням цьому можуть служити псевдоінтернаціоналізми ділової лексики, що, як правило, викликають велику кількість помилок у студентів, наприклад, obligation / bond / облігація, magazine / shop / магазин, graphic / schedule / график, direction / board of directors / дирекция, action / stock / акция, active / asset / актив та ін.

Підводячи підсумок необхідно відзначити, що, незважаючи на те, що склалися два основних підходи до вивчення явища паронімії, в сучасній лінгвістиці досить суперечливі погляди на цю проблему. При відділенні паронімів від варіантів слів, неомографічних омонімів, однокореневих синонімів і т.п. виникають труднощі, тому що пароніми не мають досить стійких ознак, що дозволяють виділити їх в окрему підсистему. Дане явище багатоаспектне у своїх проявах, володіє великим по­тенціалом і різноманіттям форм, оскільки існує і несе своє функціональне навантаження в таких різних областях, як художня література, поезія і термінологія. Пароніми – явище монолінгвальне і білінгвальне. Труднощі в навчанні ділової лексики пов'язані з обома цими сторонами, і тому існує велика доцільність у складанні спеціального лінгвістичного довідника вживання паронімів і омонімів ділової англійської мови, що є підставою для подальшого дослідження проблеми паронімії.

Список використаних джерел:

1. Иванов С. С. Лингвистический статус и функциональные возможности паронимии в системе современного английского языка: автореф. дис. … канд. филол. наук / С. С. Иванов. – Н. Новгород, 2010. – 21 с.

2. Кочан I. М. Лiнгвiстичний аналiз тексту: навч. посiб. / І. М. Кочан – К.: Знання, 2008. – 423с.

3. Елисеева В. В. Лексикология английского языка / В. В. Елисеева. – СПб.: Филол. фак. СПбГУ, 2005. – 80 с.

4. Гуревич Т. Межъязыковая омонимия, паронимия (на примере английского языка). «Ложные друзья переводчика» [Електронний ресурс] / Т. Гуревич. – Режим доступу: http://www.zpu-journal.ru/zpu/e-publications/2007/Gurevich_T/