Нацюк М. Б.

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Україна

НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИЧИТАННЯ ТВОРІВ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЯК ОПОСЕРЕДКОВАНОГО МІЖКУЛЬТУРНОГО СПІЛКУВАННЯ

При розгляді читання автентичного художнього твору як опосередкованого міжкультурного спілкування процес розуміння тексту визначається як досягнення взаєморозуміння між автором, котрий є представником іншо­мовної культури, і читачем, що вивчає іноземну мову і культуру. Весь процес комунікації розуміється як спільне творення значення, а досягнення взаємо­розуміння між комунікантами з різних культур є метою міжкультурного спілкування [2, с. 123].

Взаєморозуміння на соціальному рівні забезпечується погодженістю і конвенціоналізмом соціально-рольових очікувань, типовими шаблонами міжособистісних взаємовідносин [4, с. 1]. Однак взаєморозуміння у міжкультурному спілкуванні ускладнюється відсутністю цих типових шаблонів, де кожна ситуація характеризується непередбачуваністю через різні соціальні установки і цінності, моделі поведінки, очікування, переконання, сприйняття комунікан­тів – представників різних культур [2; 4]. У зв’язку з цим взаєморозуміння в межах навчання іноземної мови та культури визначається як можливість і здатність адресата мовлення адекватно розшифрувати отримане повідом­лення, перекласти сприйняту думку в план власної свідомості без суттєвих втрат змісту закладеного відправником повідомлення [1, с. 153]. Відповідно, розуміти текст, за твердженням З. І. Кличнікової, означає зробити його зміст своїм здобутком, пізнати думки, почуття, волю автора, сформулювати для себе висновки і чинити згідно з ними. При чому таке розуміння пов’язано з творчою та емоційною активністю читача [3, с. 126].

Існують кілька теорій, котрі пояснюють процес розуміння тексту. Теорія читання « знизу вгору » передбачає розпізнавання букв, слів, фраз, речень, тексту, а нерозуміння тексту пояснюється в ній незнанням мовного матеріалу. У теорії читанні « зверху вниз » акт конструювання значення розглядається як тривалий, циклічний процес передбачень, перевірки, підтвер­джень перед­бачень. Чим більше правильних передбачень, тим менше потрібно підтвер­джень з тексту, тим менше візуальної інформації читач вимагає. Створення перед­бачень і, відповідно, розуміння всього тексту тісно пов’язано з фоно­вими знаннями читача.

Теорія фонових знань ( schemata theory ), яка об’єднує обидва згадані підходи [5, р. 73‑92], базується на твердженні, що кожен акт розуміння включає також знання про світ, розуміння є об’єднаним продуктом вхідної інформації і попередніх знань [6].

Теорія фонових знань стверджує, що читач розуміє те, що опирається на його попередні знання і досвід, іншими словами на його когнітивні схеми. Одним з основних положень теорії є те, що значення не міститься у тексті, а створюється читачем. Центр вивчення зміщується з тексту на читача, а розуміння тексту є інтерактивним процесом між фоновими знаннями читача і текстом [5, р. 76].

Ідеї теорії фонових знань не є абсолютно новими. Необхідність знання широкого контексту, куди включались знання про епоху, про яку розпо­відається в тексті, уявлення про культуру, побут країни, мова якої вивчається, знання про героїв, автора, відзначали радянські вчені Є. М. Верещагін, З. І. Клічнікова, В. Г. Костомаров [3: 162]. Ще ближчими є погляди Н. Д. Гальськової та Н. І. Гез, котрі розглядають розуміння тексту як процес, що складається з двох частин: першу становлять структура і семантика тексту, друга лежить у свідомості і пам’яті людини. Лише коли обидві частини вступають у взаємодію, відбувається процес повного сприйняття і розуміння іншомовного тексту неносієм мови [1, с. 113].

Вказана теорія актуальна для навчання читання як опосередкованого міжкультурного спілкування, оскільки вона пояснює, як здійснюється ро­зумін­ня текстів, як культура впливає на цей процес, чому відбувається неправильне розуміння або чому при розумінні лінгвістичного матеріалу зміст тексту залишається нерозкритим. Для сприйняття тексту читач застосовує свої попередні знання чи схеми, які поділяються на формальні (фонові знання про структурну будову текстів різних видів, про різницю у жанрах, типах (поезія, наукова стаття, публіцистичний чи художній твір)) і змістові (знання теми, описаної в творі) [5, р. 79]. Вважається, що культура читача впливає на все: на те, що читач розуміє під поняттям читання, на його змістові та формальні схеми, на індивідуальні поняття [6].

Відповідно, автор – представник іншомовної культури – створює текст згідно зі своїми формальними схемами, організацією своєї мови, власними фоновими знаннями. Читач, який вивчає іноземну мову, намагається застосувати відповідну схему, щоб надати зміст текстові, але ці зусилля будуть безрезультатними, якщо він не може віднайти потрібну схему чи коли вона не існує. Таким чином, теорія фонових знань стверджує, що розуміння тексту відбувається тоді, коли необхідна схема існує в читача і може бути активо­вана. Неіснуючі схеми – це часто культурно-специфічні схеми, якими не може володіти неносій мови [5, р. 80‑85].

Згідно з теорією фонових знань, труднощі усуваються шляхом побудови нових культурно-специфічних знань – нових схем або активізацією вже існую­чих, що пропонується здійснювати за допомогою передтекстових завдань [5, р. 86]. Це прийнято називати формуванням фонових знань, які визнаються загальним фондом знань і передбачають знання про культуру, історію, знайомство з реаліями і традиціями.

Отже, сприйняття і розуміння художнього твору здійснюється на основі існуючих культурних схем читача або його фонових знань. Останні визнаються вирішальними для розуміння текстів художньої літератури, адже за їх відсутності чи неактивованості розуміння ускладнюється або не відбувається. Для успішного прочитання автентичних творів художньої літератури необ­хідно формувати нові когнітивні схеми сприйняття іншомовної та рідної культур, збагачувати фонові знання студентів для адекватного сприйняття інформації з творів художньої літератури.

Список використаних джерел:

1. Гальскова Н. Д. Теория обучения иностранным язикам : лингводидак­тика и методика : [учеб. пособие для студ. лингв. ун-тов и фак. иностр. языков высш. пед. учеб. заведений] / Н. Д. Гальскова, Н. И. Гез. – М.: Изд. центр «Академия», 2004. – 336 с.

2. Елизарова Г. В. Культура и обучение иностранным языкам / Г . В . Елизарова . – СПб.: Каро, 2005. – 352 с.

3. Клычникова З. И. Психологические особенности обучения чтению на иностранном языке: пособие для учителя / З . И . Клычникова. – 2-е изд., испр. – М.: Просвещение, 1983. – 207 с.

4. Лузаков А. А. Психология взаимопонимания / А. А. Лузаков, С. А. Сухих // Язык, коммуникации и социальная среда. Вып. 3. – Воронеж : ВГУ, 2004. – С. 4‑26.

5. Carrell P. L. Schema theory and ESL reading pedagogy / P. L. Carrell, J. Devine, D. E. Eskey. Interactive approaches to second language reading. – Cambridge : Cambridge University Press, 1998. – P. 73‑92.

6. Scott N. Helping ESL students become better readers : Schema theory application and limitation [ Електронний ресурс ]/ Nigel Scott // The internet TESL journal. – 2001 – Vol. VII. – № 11 . – November. – Режим доступу : http://iteslj.org/Articles/Stott-Schema.html