Тарасенко Т. В., Баранцова І. О.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

ЗАГАЛЬНА КУЛЬТУРА ВЧИТЕЛЯ-ФІЛОЛОГА ЯК ЗАПОРУКА УСПІШНОСТІ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Міжкультурна комунікація відіграє важливу роль у розвитку суспільст­ва; більш того, вся людська спільнота побудована на діалозі культур різних народів. Із самого початку розвитку цивілізації виховання підростаючого покоління відбувалося у відповідності до духовних традицій, що панували у певному культурному середовищі. Ще у ХІХ ст. А. Дистервег відзначав, що кожна людина при своєму народженні на світ знаходить своє оточення, свій народ, серед якого їй призначено жити і принаймні виховуватися на певному ступені культури, яка повинна розглядатися як спадок, залишений предками, як результат її історії і всіх факторів, що на них впливали [ 1, с. 288-289 ]. Л. Гребенкіна, Л. Байкова виділяють три основні функції культури: пізна­валь­ну, інформативну й комунікативну. Пізнавальна функція культури по­лягає в тому, що культура дає цілісне уявлення про народ, країну, епоху. Культура є самопізнанням і самоусвідомленням народів. Завдяки таким її складо­вим, як наука, мистецтво, освіта тощо люди пізнають і усвідомлюють свої потреби й інтереси. Інформативна функція культури полягає в тому, що через культуру передається знання й досвід попередніх поколінь наступним, здійснюється обмін знаннями і навичками. Комунікативна функція культури означає, що культура не існує поза суспільством, вона формується через спілку­вання. Спілкування може бути прямим або опосередкованим (через літературу, мистецтво, науку). Справжня культура покликана розвивати особистість, робити її досконалою [2, c . 22]. Окрім того, що культура є скарб­ницею накопиченого протягом тисячоліть колективного досвіду не тільки окремого народу, а й людства в цілому, вона також є суспільним феноменом, який відігравав і відіграє величезну роль у житті окремої особистості. Багато пов’язаних з культурою проблем мають глобальний, міжнародний характер, тому розвиток міжкультурної комунікації щільно пов'язаний з прогресом людства, його перспективами.

Головним інструментом міжкультурного обміну виступає мова. М ова займає ключове місце у процес і створення культури народу . В той самий час мова сама і втілена у літературних творах є частиною культури, відоб­ражуючи самобутність народу, несучи в собі вплив історичних процесів та подій, що вплинули на становлення нації. Вчитель-філолог, ознайомлюючи учнів з мовою країни, виконує важливу функцію соціалізації людини через ознайомлення її із соціокультурними умовами, які впливають на функціону­вання мови, сфери діяльності та свідомості народу, експліцитною інформа­цією щодо держав та народів, мова яких вивчається. Саме тому високий рівень загальної культури вчителя-філолога запорукою успішного оволодіння учнями мовою.

У Програмі курсу сучасної англійської мови для студентів педагогічних інститутів та університетів під редакцією С. Ю. Ніколаєвої та М. І. Солов’я особливу увагу приділено соціокультурному компоненту навчання іноземної мови, який виступає як складова професійної культури такого спеціаліста. [3, с. 2]. Навчальна діяльність є інформативно насиченим шляхом професій­ного самовизначення та становлення особистості, засобом формування різно­бічних пізнавальних інтересів, установок на самоосвіту та накопичення досвіду – базових якостей професіоналізму вчителя. У зв’язку з розвитком сучас­них технологій, використанням Інтеренету та поширенням співпраці з на­вчальними закладами інших країн розвиток навичок міжкультурного спілкування, підвищення наукового рівня викладання дисципліни «Іноземна мова» у майбутніх учителів-філологів набуває першочергового значення.

Для виконання цих завдань необхідно удосконалювати методику на­вчан­ня іноземних мов за рахунок упровадження досягнень суміжних наук (лін­гвіс­тики, країнознавства, культурології, педагогіки, психології тощо). Ефе­ктив­ним шляхом підвищення ефективності навчання є також залучення студентів до дослідницької роботи – написання ними курсових та дипломних робіт, що стимулює розвиток професійних навичок майбутніх учителів і сприяє підвищенню рівня їх загальної і професійної культури.

З метою формування інтеркультурних навичок та вмінь у студентів під час їх підготовки слід більше уваги приділяти самостійній роботі майбутніх учителів з довідковою літературою, аутентичними джерелами, Інтернетом. Для контролю якості отриманих знань доцільно використовувати проектну методику, яка дає можливість оцінити не тільки змістовність та відповідність виконаної роботи майбутнім навчальним та професійним потребам, а й ступінь сформованості навичок публічного мовлення, невербальну поведінку при проведенні презентації.

Отже, інтеркультурне спілкування сприяє взаєморозумінню та об’єднанню народів різних країн. Вчителеві-філологу як знавцю мови, яка лежить в основі інтеркультурного спілкування, необхідно досконало володіти не тільки ме­тоди­кою викладання мов, а й високим рівнем культури, який забезпечує ро­зуміння соціальних умов, історичних витоків мови, національних традицій для того, щоб це спілкування було продуктивним і сприяло усвідомленню учнями духовних факторів у міжкультурній комунікації.

Список використаних джерел:

1. Дистервег А. О природообразности и культуросообразности в обуче­нии / Адольф Дистервег // Избр. пед. соч. – М.: Учпедгиз, 1956. – 374 с.

2. Педагогическое мастерство и педагогические технологии: учеб. пособ. / под ред. Л. К. Гребенкиной, Л. А. Байковой. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Педагогическое общество России, 2001. – 256 с.

3. Програма з англійської мови для університетів / інститутів (п’яти­річ­ний курс навчання): Проект / Колектив авт.: С. Ю. Ніколаєва, М. І. Соловей (керівники) та ін.; Київський держ. лінгв. ун-т, 2001. – 245с.