Русакова А. В.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара , Україна
ОСОБЛИВОСТІ ДІЛОВОГО ДИСКУРСУ ЯК РІЗНОВИДУ ЛІНГВІСТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Захоплення сучасної лінгвістичної науки антропоцентричними та комунікативними дослідженнями призвело до вирізнення та активного дослідження такої макрокатегорії мови, як дискурс. У просторово-часовому стані живої мови вільно співіснують різні дискурси: міфологічний, релігійний, науковий, філософський, ідеологічний тощо. Останнім часом у парадигмі сучасної лінгвістики домінує зростання інтересу до аналізу дискурсу, а саме до вивчення його різних видів. Хоча термін «дискурс» став ключовим у чисельних наукових дослідженнях з різних галузей гуманітарного знання, досі не існує єдиного чіткого визначення, яке відобразило б усю складність і багатоплановість цього феномену у загальнонаукових категоріях. Але незважаючи на існування значної кількості трактувань, поняття «дискурс» та підходів до його аналізу, більшість з них можна поділити на дві групи: ті, що ототожнюють поняття дискурсу і тексту та фокусують увагу на дослідженні вербальних чинників та інщі, які, крім зв’язної послідовності речень, беруть до уваги екстралінгвістичні фактори (комунікативну ситуацію, культурний, соціальний та психологічний чинники), необхідні для розуміння тексту [3; 5]. Дискурс постає як категорія, яка не має чітких контурів та обсягу і знаходиться у постійному русі. Таким чином, кожен дискурс – це особлива підмова, особлива мовленнєва практика, що застосовується у певних функціональних сферах мовної спільноти. Проблема визначення ділового дискурсу полягає, в першу чергу, у визначенні його місця в континуумі загальної національної мови (в нашому випадку – англійської). Отже, під поняттям ділового дискурсу (також бізнес-дискурсу) можна вважати різновид макроекономічного дискурсу, хоча існує думка, що відокремлення економічного дискурсу, незважаючи на бурхливий розвиток економічної термінології, не відбулося [4].
У свою чергу дискурс включає три виміри:
1) лінгвістичний, тобто власне використання мови;
2) когнітивний аспект передачі знань, інформації, уявлень;
3) інтерактивний аспект взаємодії суб'єктів мовної діяльності у соціальних ситуаціях. Всі ці три аспекти безумовно взаємопов'язані. Розглядаючи мовленнєву взаємодію представників різних культур, ми говоримо про дискурс з точки зору міжнаціонального або міжкультурного спілкування.
Кажучи про більш детальне визначення особливостей ділового дискурсу, звертаємося до О. І. Воробйової, яка в своїх дослідженнях переконливо доводить, що відмінності в ході використання дискурсу представниками російськомовної та англомовної культур зумовлені також такими особливостями культур, як приналежність першою до так званої «колективістської», а другий – до «індивідуалістичної» культурі [1; 2]. Даний факт можна підтвердити проаналізувавши діловий дискурс таких представників англомовної культури, як британців і американців. Наприклад, на ділових переговорах на етапі їх виявлення (переговорів) головною і другорядною цілей британці і американці вживають фрази типу: First of all; Ithink we should establish the overall procedure; Another objective, as I see it is…; I’d like to check what you hope to achieve. Як багатожанровий різновид публічного мовлення, діловий дискурс характеризується цілою низкою специфічних засобів. І суть тут не лише у вживанні специфічної детермінованої лексики, а й у своєрідному відборі й організації певних структур вираження відповідно до прагматичних настанов, цілей і умов спілкування, що склалися в процесі професійної діяльності бізнес-світу. Люди, які безпосоредньо торкаються цієї сфери життя усвідомлюють необхідність оволодіння такими стилем мовлення і нормами літературної мови, які здатні дати найвищий коефіцієнт корисної дії [6]. Будь-який клерк або конгресмен до того ж стикається з необхідністю правильного розташування, компонування мовних одиниць, тобто всього того, що становить суть організації, специфіку побудови промови, скаладання бізнес статті та інше. Отже, враховуючи всі ці фактори ми можемо чітко виділити наступні особливості ділового дискурсу:
˗ діловий дискурс пов'язаний з тою чи іншою комунікативною стратегією чи інтенцією;
˗ у бізнес-дискурсі, як і у будь-якому типі дискурса, є не тільки видимий, але і невидимий план, до якого відносяться контексти, підґрунтя, потенціали;
˗ діловий дискурс несе в собі певний емоційно-енергетичний заряд, володіє соціальною і психологічною енергією;
˗ бізнес-дискурс включений у широкий простір культурно-історичних комунікацій, що включають діалог різних поколінь.
Звідси, стає цілком зрозуміло, що більш докладне дослідження англомовного ділового дискурсу видається актуальним для подальших досліджень.
Список використаних джерел:
1. Борботько В. Г. Элементы теории дискурса / В. Г. Борботько. – Грозный, 1989. – 230 с.
2. Воробьева О. И. Политическая лексика. Ее функции в современной устной и письменной речи / О. И. Воробьева. – Архангельск, 2000. – 120 с.
3. Материалы информационно-образовательного сайта Википедия [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.wikipedia.org/
4. Селезнева Г. Я. Политическая фразеология: учеб.-метод. пособ. / Г. Я. Селезнева. – Воронеж : изд-во ВГУ, 2004. – 72 с.
5. Ухванова И. Ф. Смысловые и сущностные параметры политического дискурса в фокусе внимания исследователя / И. Ф. Ухванова // Язык и социум: материалы II Междунар. конф. – Мн., 1998. – С. 21-25.
6. Юзефович Н. Г. Политический дискурс и межкультурное общение / Н. Г. Юзефович // Интерпретация. Понимание. Перевод: сб. науч. ст. / Санкт-Петербургский гос. ун-т экономики ифинансов; отв. ред. В.Е. Чернявская. – СПб., 2005. – С. 231-240.