Цебрук І. Ф., Венгринович Н. Р.

ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет», Україна

ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ІМІТАЦІЙНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ СИТУАЦІЙ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ СПІЛКУВАННЯ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ МЕДИЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Сучасний етап розвитку суспільства вимагає від спеціалістів-медиків володіння іноземною мовою як засобом комунікації для вирішення проблем професійного і соціального характеру, успішної міжнародної співпраці. Іншомовна професійна комунікативна компетентність – одна з найважливіших якостей висококваліфікованого лікаря. Тому на сьогодні перед вищою медичною освітою стоїть завдання не тільки навчити студентів використовувати іноземну мову в ситуаціях професійного спілкування, а й створити мотиваційну базу та практичні можливості для подальшого удосконалення знань. Процес навчання повинен бути організований так, щоби студенти набували не тільки знання, навики та вміння, але й оволодівали стратегіями їх адекватного застосування для досягнення поставлених перед ними завдань.

Застосування технології імітаційного моделювання надає великих можливостей для вирішення завдань комплексної професійної підготовки майбутніх медичних працівників. Ця технологія є основним засобом формування професійно-комунікативних умінь в умовах штучно створеного середовища професійного спілкування. Таке середовище може бути створене за допомогою інформаційних засобів навчання, а також і за допомогою організованої діяльності викладача. Специфіка цієї технології полягає в імітуванні реально існуючої системи шляхом створення спеціальних аналогів (моделей), в яких відтворюються принципи організації та функціонування цієї системи [6, с. 43]. Імітаційне моделювання передбачає побудову відповідної професійної моделі навчання іноземної мови, що імітує зміст та умови професійної діяльності майбутніх спеціалістів. Крім того, імітаційне моделювання сприяє розвитку інтересу студентів до своєї майбутньої професії. Дж. Брунер відзначає, що легко забезпечити інтерес студента до навчального предмету в тому випадку, коли навчання відбувається в контексті життя та дії, а не тоді, коли навчання носить абстрактний характер [2, с. 18].

В науково-педагогічній літературі часто зустрічаються аналоги терміну «технологія імітаційного моделювання», – технологія активного навчання та ігрова технологія (останній зустрічається найбільш часто). Усі вищезазначені терміни мають спільні характеристики: можливість моделювання в навчальному процесі взаємовідносин та умов різних видів діяльності, а також активна участь студентів. Для навчання іноземної мови за професійним спрямуванням термін «технологія імітаційного моделювання» підходить більше ніж його аналоги, оскільки методи цієї технології не обмежуються тільки ігровими. У складі технології імітаційного моделювання В. І. Загвязінскій [5] виділяє як ігрові методи (організаційно-діяльнісні ігри (форма колективної миследіяльності у процесі якої відбувається навчання і проектування нових діяльнісних зразків), рольові ігри (моделювання життєвих ситуацій, розігрування певних проблемних ситуацій), ділові ігри (імітаційне моделювання реальних механізмів і процесів), пізнавально-дидактичні ігри (спеціально створені ситуації, які моделюють реальність, з якої студентам пропонується знайти вихід), так і неігрові (аналіз конкретних ситуацій (метод навчання, за якого студентам пропонують проаналізувати реальну життєву ситуацію), вирішення ситуацій (при цьому методі моделюється невирішена ситуація).

Проблемою моделювання ситуацій професійного спілкування, ролі гри у викладанні іноземної займались Є. Аргустанянц, І. Гез, А. Вербицький, Л. Ковалевич [1; 3; 4; 8]. Глибоко цією проблемою займалася О. Ю. Іскандарова [7].

У вищому медичному закладі освіти технології імітаційного моделювання при навчанні студентів іноземної мови за професійним спрямуванням слід приділяти особливу увагу. Оскільки студенти готуються стати працівниками системи охорони здоров’я, то цю технологію з успіхом можна застосувати підібравши лексичний матеріал не лише враховуючи їхні вікові особливості, але й майбутню професійну діяльність. Доцільно створювати ситуації, де студенти повинні виконувати ролі працівників реєстратури, медсестер, лікарів, пацієнтів, їхніх родичів тощо. Оскільки ці ролі студентам психологічно знайомі, а засвоєний лексичний матеріал дозволяє створити ситуацію, близьку до реального спілкування, то імітаційні моделі на тему «Виклик лікаря додому», «Прийом у дільничного терапевта», «У приймальному відділенні лікарні», «Збір анамнезу», «Підготовка хворого до хірургічної операції», «Обговорення результатів проведеного хірургічного втручання з родичами пацієнта» тощо легко вписуються в навчальний процес. Такий вид роботи зі студентами потребує особливої організації. Дуже важливо, щоби студенти були впевнені у необхідності добре виконувати свою «роль». Слід намагатися створити доброзичливу та творчу атмосферу. Чим вільніше почуватиметься студент, тим ініціативніше він спілкуватиметься. Успіх таких вправ значною мірою залежить від педагога. На початковому етапі симулювання фахової ситуації викладач може теж обрати собі роль, проте не головну, щоб імітаційне моделювання професійної діяльності не перетворилася на традиційну форму роботи під його керівництвом. У процесі такого виду діяльності викладач керує спілкуванням, вносить корективи в роботу. Диференційний підхід відіграє значну роль при виконанні таких вправ.

Імітаційне моделювання професійних ситуацій як ефективний методичний прийом відповідає потребам дня, тому що дає змогу викладачеві забезпечити високу якість та ефективність навчальної діяльності, створити умови для отримання студентами ґрунтовних теоретичних і практичних знань у вищому медичному навчальному закладі. Беручи активну участь у структурованій навчальній діяльності типу рольових та ділових ігор та симуляцій, студенти генерують ідеї, спрямовані на ефективне розв’язання проблем реального ділового життя, опановують культуру ділового спілкування, проявляють себе як особистості, вчаться брати на себе відповідальність та переборювати труднощі. На заняттях створюється позитивна емоційна атмосфера, яка сприяє усуненню у студентів психологічного бар’єру, забезпечує умови для невимушеного спілкування іноземною мовою, крім того, студенти одержують від імітації професійного спілкування велике моральне задоволення. Практика доводить, що використання технології імітаційного моделювання професійних ситуацій у навчальному процесі значно підвищує мотивацію, а отже й ефективність навчання іноземної мови за професійним спрямуванням.

Список використаних джерел:

1. Аргустанянц Е. С. Обучение диалогической речи в ситуациях ролевого поведения: дис. канд. пед. наук / Е. С. Аргустанянц. М., 1982. – 212 с.

2. Брунер Дж. Психология познания. За пределами непосредственной информации / Дж. Брунер; пер. с англ. Бабицкого К. И. – М.: Прогресс, 1977. – 412 с.

3. Вербицкий А. А. Психолого-педагогические особенности деловой игры как формы знаково-контекетного обучения / А. А. Вербицкий // Игровое моделирование: Методология и практика. – Новосибирск: Наука, 1987. – С. 78-100.

4. Гез Н. И. Обучение говорению. Текст лекций по курсу «Методика обучения иностранным языкам» / Н. И. Гез. – М., 1980. – 78 с.

5. Загвязинский В. И. Теория обучения: Современная интерпретация: учеб. пос. для студ. высш. пед. учеб. заведений / В. И. Загвязинский. – 2-е изд., испр. – М.: Академия, 2004. – 192 с.

6. Игровое моделирование: теория и практика / под ред. И. С. Ладенко. – Новосибирск: Наука, 1987. – 231 с.

7. Искандарова О. Ю. Теория и практика формирования иноязычной профессиональной коммуникативной компетентности специалиста: дис. докт. пед. наук / О. Ю. Искандарова. –Оренбург, 2000. – 376 с.

Ковалевич Л. В. Деловая игра как метод интерактивного обучения иностранному языку / Л. В. Ковалевич // Междисциплинарный подход к изучению языка специальности. – Ижевск, 2009.– С. 62-64.