Руденко А. Ю.

Горлівський житлово-комунальний технікум, Україна

ЩОДО СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ ДО ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

В умовах глобалізації світу, вступу України до СОТ і підготовки до її вступу в Євросоюз, з’явилась нагальна необхідність у зміні освітніх задач щодо вивчення в школах, технікумах та вузах іноземної мови. Особливо актуальним є формування і розвиток мовленнєвої діяльності студентів.

Метою роботи є дослідження сучасних підходів до формування мовленнєвої діяльності на заняттях іноземної мови студентів технікуму. Об’єктом дослідження є викладання іноземної мови у технікумі. Предметом дослідження виступає система інноваційних технологій у викладанні іноземної мови.

Згідно Програми для загальноосвітніх закладів з англійської мови провідне значення на всіх етапах вивчення мови надається практичному опануванню учнями мовленнєвих умінь на достатньому рівні для здійснення іншомовного спілкування і на їх основі формуванню певного рівня їхньої комунікативної компетенції. Основними формами мовленнєвої діяльності традиційно залишаються аудіювання, говоріння, читання та письмо. Однак використання цих форм для формування комунікативної компетентності учнів можна здійснювати по-різному, використовуючи сучасні інноваційні методи і освітні технології, сучасні підходи до вивчення іно­земної мови.

На наш погляд, у немовному технікумі, яким є Горлівський житлово-кому­наль­ний технікум, для формування мовленнєвої діяльності студентів на уроках англійської мови слід використовувати системний підхід, у якому поєднуються особистісно орієнтовний, диференційований, професійно орієнтовний, комуніка­тивний підходи тощо.

Особистісно орієнтований підхід у вивченні іноземної мови передбачає, в першу чергу, врахування індивідуальних особливостей студента, його культурного, професійного базово-мовленнєвого розвитку. Однак індивідуальні особливості особистості студента у навчальному процесі ефективно використовує диференційований підхід. У тому та іншому випадку, перш ніж приступати до розробки завдань з будь-якої теми, необхідно провести відповідну діагностику базових знань і рівня мовленнєвого розвитку студентів, щоб можна було сформувати в аудиторії маленькі групки і здійснювати як індивідуальне, так і диференційоване навчання: студентам з різним рівнем підготовленості пропонуються різні за змістом завдання, ступенем складності та використовувати різні методи навчальної роботи [1, с. 24]. На різнорівневому навчанні англійської мови в умовах немовного ліцею наголошує І. О. Орлова [2, с. 138], визначаючи наступні її складові:

˗ Діагностика рівнів підготовки до вивчення іноземної мови.

˗ Розробка навчально-методичного забезпечення у відповідності до діагностованих показників і її впровадження в навчально-виховну практику.

˗ Встановлення критеріїв оцінки зусиль кожного учня, які є чітко визначені і зрозумілі.

В своїй практиці роботи із студентами технікуму ми також розпочинаємо вивчення англійської мови на першому курсі з діагностування знань за традиційними методиками перевірки знань, що передбачено стандартами освіти. В той самий час в процесі співбесіди зі студентами намагаємось з’ясувати їх особистісне ставлення до предмету, їх самооцінку знань іноземної мови, мотивуємо її вивчення у технікумі тощо.

Професійно орієнтований підхід у вивченні англійської мови в технікумі застосовуємо до поглиблення інтересу майбутньою професією. Для цього у формування мовленнєвої діяльності включаємо тексти з професійної характеристики спеціаліста даної професії, створюємо умови для діалогів, обговорювань професійних питань, спонукаємо до перекладів специфічних текстів із спеціальних журналів тощо.

Особливу увагу приділяємо аспекту діалогічного мовлення в контексті комунікативного підходу у вивченні англійської мови. Діалогічне мовлення є найпоширенішою формою комунікації суб’єктів спілкування. Для цього досить часто використовують у житті певні шаблони фраз, тобто готові мовленнєві одиниці, які виконують у спілкуванні різні функції [3, с. 148]. Залежно від провідної комунікативної функції, яку виконує діалог, О. О. Кухарук [4, с. 85] розрізняє наступні типи діалогів: діалог-розпитування, діалог-домовленість, діалог-обмін враженнями (думками), діалог-обговорення (дискусія). Використовуючи різні типи готових діалогів на заняттях, спонукаємо студентів до самостійного підбору відповідних слів і фраз за заданою темою, у тому числі і за професійною.

Слід відзначити, що складання і ведення діалогів є для студентів досить важкою задачею, оскільки вони переживають свої публічні виступи перед аудиторією. Ми намагаємось врахувати це, спонукаємо студентів рефлексувати, тобто осмислювати власну мовленнєву діяльність, робити її самоаналіз, шукати власні мотиви оволодіння нею. В особистісноорієнтованому підході до навчання рефлексії студентів приділяється значна увага, оскільки тільки через власне осмислення, розмірковування і аналіз власної діяльності можлива подальша активність суб’єкта, який навчається. Формування мовленнєвої діяльності передбачає розвиток рефлексивної позиції студентів, що сприяє зростанню рівня усвідомлення навчання і питання щодо того, що вони роблять і чому вони вивчають іноземну мову, тобто від­бувається усвідомлення практичної значущості знань, які набуваються в процесі вивчення іноземної мови.

При застосуванні комунікативного підходу віддаємо перевагу проектному методу навчання, який надає можливостей роботі у малих групах, розширення завдань для розвитку професійних здібностей студентів, знайомства з особливостями спілкування у конкретній країні тощо. Комунікативний підхід надає можливостей розвитку певного рівня комунікативної компетенції студентів, яка формується в процесі набуття мовленнєвих умінь: «вміння усно спілкуватися в типових ситуаціях навчально-трудової, побутової й культурної діяльності; вміння розуміти на слух основ­ний зміст нескладних автентичних текстів; вміння читати й розуміти нескладні автентичні тексти різних стилів та жанрів з різним ступенем розуміння їхнього змісту; вміння зафіксувати й передати письмово нескладну інформацію» [5, с. 41-42]. Взагалі цей підхід покликаний підготувати студентів до спонтанного використання мови в процесі спілкування з іноземцями.

Перелік сучасних підходів до формування мовленнєвої діяльності у навчальних закладах нами викладений не повністю, але ми впевнені у їх комплексному і системному використанні в освітніх процесах ХХІ століття.

Список використаних джерел:

1.Пехота Е. Н. Индивидуализация профессионально-педагогической подго­товки учителя: монография / Е. Н. Пехота; под ред. И. А.Зязюна. – К.: Вища школа, 1997.

2.Орлова І. О. Інноваційні підходи до викладання іноземної мови / І. О. Орлова // Нові технології навчання: наук.-метод. зб. / ред. кол.: В. О. Зайчук (головний редактор), О. Я. Савченко, О. І. Ляшенко, А. М. Федяєва та ін. – К.: НМЦ ВО, 2001. – Вип. 31.

3.Кулиш Л. Английский для общения / Л. Кулиш, Е. Друянова, М. Хачатурова. – К.: Астарта, 1995.

4.Кухарук О. О. Розвиток діалогічного мовлення на уроках іноземної мови в навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації / О. О. Кухарук // Проблеми освіти: наук.-метод. зб. / Кол. авт. – К.: НМЦ ВО, 2006. – Вип. 43.

5.Поліна В. С. Нові методичні підходи до викладання іноземної мови в умовах навчального комплексу неперервної освіти / В. С. Поліна // Педагогіка і психологія. Вісник АПНУкраїни: кол. авт. – К.: Педагогічна преса, 2004. – №4 (45).