К. філол. н. Анісімова А. І.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИМ МОВАМ У ВИЩІЙ ШКОЛІ: НА ШЛЯХУ ДО МУЛЬТИЛІНГВІЗМУ

Міжнародні відносини, які дуже швидко та стрімко розвиваються, призводять до тісної взаємодії представників різних культур. ЗМІ, Інтернет, телебачення про­ни­кають всюди, а разом з ними й іншомовні форми спілкування. Як результат, в сучасному світі залишилось дуже мало куточків, де люди володіють лише однією (рідною) мовою.

Внаслідок процесу глобалізації змінились вимоги й до освіти в області іно­земної мови. Яскравим прикладом різноманіття мов та культур, а також інновацій в сфері вищої освіти є сучасна Європа. До списку пріоритетних проблем освіти в країнах Європи належить розвиток ключових компетенцій, які може отримати кожний представник суспільства протягом життя. Програма навчання протягом життя (Lifelong Learning) передбачає мобільність суб’єктів освіти. Основною метою цієї мобільності є допомога в кращому розумінні різноманіття культур, а цей процес є неможливим без належного знання іноземних мов [1].

Однією з ключових компетенцій, якою має володіти сучасний спеціаліст, є во­лодіння двома та більше іноземними мовами. В лінгвістичній літературі це явище називають терміном «мультилінгвізм». Ця ідея є центральною в освітній політиці Європи з початку існування Європейського союзу, але перші офіційні установи мультилінгвізму були освітлені Єврокомісією лише в 2005 році [4].

Традиційно під терміном «мультилінгвізм» розуміють як здатність людини користуватися декількома мовами, так і співіснування різних мовних груп в межах однієї території. Однак в освітній політиці Європи термін «мультилінгвізм» ви­ко­ристовують для опису нової сфери політики Комісії, яка забезпечує умови для роз­повсюдження всіх мов та в якій навчання різними мовами може розвиватись [4]. Крім того, мультилінгвізм – це ще й особливий тип мислення, який вбирає в себе культурні цінності декількох народів, мислення, що є відкритим до діалогу.

На сьогодні існує багато класифікацій мультилінгвізму, в основу яких по­кладено його лінгвістичні, когнітивні та соціальні аспекти. Саме тому вчені роз­глядали наведене поняття с різних боків та будували свої класифікації в залежності від тієї сфери, с якою вони працювали. Доволі важко знайти однозначне ви­значення мільтилінгвізму та класифікацію його видів, тому що мультилінгвізм є ба­гато­аспектним поняттям та його неможливо зрозуміти в рамках лише однієї науки.

В свою чергу, мультилінгвізм як сучасне соціально-культурне явище роз­вивається під впливом наступних факторів:

- посилення ролі соціокультурного компоненту – вивчення культури інших країн та більш глибоке усвідомлення своєї власної культури, участь в «діалозі культур»;

- створення єдиного освітнього простору і, як наслідок, прагнення людей до досягнення загальноєвропейського рівня володіння іноземними мовами та розвиток академічної мобільності студентів та викладачів;

- потреба в мультилінгвальному навчанні як засобі професійної підготовки, що надає майбутнім спеціалістам можливість реалізувати свій потенціал та активно працювати на світовому ринку, а також значне збільшення в ХХІ ст. обмінів між професійного характеру;

- розвиток світового інформаційного простору, стрімке поширення таких сучасних інформаційних та комунікаційних технологій як телебачення та Інтернет, різноманітних засобів масової комунікації;

- використання нових інформаційно-комунікативних технологій, розвиток ди­станційної форми навчання, навчання в режимі on-line та ін. [2].

Мультилінгвізм як соціокультурний феномен ставить перед вищою освітою складні завдання з підготовки молоді до життя в умовах багатонаціонального та полікультурного середовища, формування навичок спілкування та співпраці з пред­став­никами різних національностей. Інтеграція світового суспільства, роз­виток пла­нетарного світобачення передбачають урахування національних традицій в ос­віті молоді, що навчається; створення умов для формування культурної ідентич­нос­ті студентів; формування багатоаспектного та складного культурного середовища для розвитку особистості. Іншими словами, соціальна сутність сучасної багато­мовної освіти полягає в формуванні не просто мовної, а широкої соціокультурної компетенції та автентичності контекстного трактування значення міжсуб’єктної комунікації представників різних культур.

Значення мультилінгвізму як соціокультурного явища сучасного суспільства насправді є визначним, адже розвиток багатомовності сприяє зближенню народів, мир­ному вирішенню питань співіснування, виховуванню навичок поважного став­лення до культури та мови, традиціям та звичаям інших народів, формуванню спільних завдань та цілей в процесі інтеграції. В цьому контексті мультилінгвізм як тенденція мовного розвитку сучасного суспільства надає людині можливість усвідомити своє місце та свою культуру в діалозі культур та цивілізацій в процесі кооперації з іншими людьми.

На сьогоднішній день полікультурна мультилінгвальна освіта засобами ви­вчен­ня рідної та іноземної мов є важливою складовою модернізації цілей та змісту національних освітніх систем в країнах Європи (включаючи Україну). В умовах глобалізації, економічної інтеграції та створення єдиного європейського ринку праці вони прагнуть забезпечити підготовку спеціалістів європейського рівня, здатних працювати в масштабах загальноєвропейського ринку.

Головною відмінною рисою між мультилінгвальною освітою та традиційною формою навчання іноземній мові у вищій школі є те, що в більшій частині мовних програм іноземна мова є предметом вивчення, в той час як мультилінгвальні ос­віт­ні програми використовують його як засіб вивчення, що означає, що від­бувається навчання предмету на додатковій мові (не на рідній).

Традиційні програми навчання іноземній мові у вищій школі часто направлені на нерідну мову, якою намагаються оволодіти, а мультилінгвальні освітні програми включають більше однієї мови в тій або іншій формі.

Необхідно зазначити, що навчання на мультилінгвальній основі забезпечує студентам широкий доступ до інформації в різноманітних предметних галузях, отримання нової інформації відповідно до індивідуальних потреб, можливості без­пе­рерв­ної освіти, що надає додаткових шансів конкурувати на загально­єв­ро­пей­ському та світовому ринку спеціалістів.

Зміст мультилінгвальної освіти передбачає міждисциплінарний синтез пред­метних, мовних та культурознавчих компонентів та може бути представлений одиницями різного рівня складності [3].

Результатом мультилінгвальної освіти є досягнення базової мультилінгвальної компетенції, що дозволяє розглядати її не тільки в якості альтернативного шляху вивчення мови, але й як шлях опанування спеціальних знань, прилучення до цінностей світової культури та розвитку соціально-комунікативних здібностей особистості.

Важливим фактором розвитку мультилінгвізму в вищих навчальних закладах України є приєднання України до Болонського процесу, метою якого є створення сильної єдиної європейської системи освіти, а отже й підготовка конкуренто­спроможного спеціаліста, готового до постійного розвитку особистих навичок та отримання нових знань.

Список використаних джерел:

1. Коржова М. А. Мультилингвизм в образовательной политике Евросоюза [Електронний ресурс] / М. А. Коржова. – Режим доступу: http://www.ebiblioteka.ru/ browse/doc/22021544

2. Филимонова М. С. Билингвизм как тенденция языкового развития со­временного общества [Електронний ресурс] / М. С. Филимонова, Д. А. Крылов. – Режим доступу: http://www.science-education.ru/101-5558

3. Ширин А. Г. Педагогические аспекты билингвизма: развитие новой науч­ной школы [Електронний ресурс] / А. Г. Ширин. – Режим доступу: http://edu.novgorod.ru

4. A new framework strategy from Multilingualism. COM (2005) 596 final. – Brussels, 2005. – 30 p.