К. філол. н. Анісімова А. І.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИМ МОВАМ У ВИЩІЙ ШКОЛІ: НА ШЛЯХУ ДО МУЛЬТИЛІНГВІЗМУ
Міжнародні відносини, які дуже швидко та стрімко розвиваються, призводять до тісної взаємодії представників різних культур. ЗМІ, Інтернет, телебачення проникають всюди, а разом з ними й іншомовні форми спілкування. Як результат, в сучасному світі залишилось дуже мало куточків, де люди володіють лише однією (рідною) мовою.
Внаслідок процесу глобалізації змінились вимоги й до освіти в області іноземної мови. Яскравим прикладом різноманіття мов та культур, а також інновацій в сфері вищої освіти є сучасна Європа. До списку пріоритетних проблем освіти в країнах Європи належить розвиток ключових компетенцій, які може отримати кожний представник суспільства протягом життя. Програма навчання протягом життя (Lifelong Learning) передбачає мобільність суб’єктів освіти. Основною метою цієї мобільності є допомога в кращому розумінні різноманіття культур, а цей процес є неможливим без належного знання іноземних мов [1].
Однією з ключових компетенцій, якою має володіти сучасний спеціаліст, є володіння двома та більше іноземними мовами. В лінгвістичній літературі це явище називають терміном «мультилінгвізм». Ця ідея є центральною в освітній політиці Європи з початку існування Європейського союзу, але перші офіційні установи мультилінгвізму були освітлені Єврокомісією лише в 2005 році [4].
Традиційно під терміном «мультилінгвізм» розуміють як здатність людини користуватися декількома мовами, так і співіснування різних мовних груп в межах однієї території. Однак в освітній політиці Європи термін «мультилінгвізм» використовують для опису нової сфери політики Комісії, яка забезпечує умови для розповсюдження всіх мов та в якій навчання різними мовами може розвиватись [4]. Крім того, мультилінгвізм – це ще й особливий тип мислення, який вбирає в себе культурні цінності декількох народів, мислення, що є відкритим до діалогу.
На сьогодні існує багато класифікацій мультилінгвізму, в основу яких покладено його лінгвістичні, когнітивні та соціальні аспекти. Саме тому вчені розглядали наведене поняття с різних боків та будували свої класифікації в залежності від тієї сфери, с якою вони працювали. Доволі важко знайти однозначне визначення мільтилінгвізму та класифікацію його видів, тому що мультилінгвізм є багатоаспектним поняттям та його неможливо зрозуміти в рамках лише однієї науки.
В свою чергу, мультилінгвізм як сучасне соціально-культурне явище розвивається під впливом наступних факторів:
- посилення ролі соціокультурного компоненту – вивчення культури інших країн та більш глибоке усвідомлення своєї власної культури, участь в «діалозі культур»;
- створення єдиного освітнього простору і, як наслідок, прагнення людей до досягнення загальноєвропейського рівня володіння іноземними мовами та розвиток академічної мобільності студентів та викладачів;
- потреба в мультилінгвальному навчанні як засобі професійної підготовки, що надає майбутнім спеціалістам можливість реалізувати свій потенціал та активно працювати на світовому ринку, а також значне збільшення в ХХІ ст. обмінів між професійного характеру;
- розвиток світового інформаційного простору, стрімке поширення таких сучасних інформаційних та комунікаційних технологій як телебачення та Інтернет, різноманітних засобів масової комунікації;
- використання нових інформаційно-комунікативних технологій, розвиток дистанційної форми навчання, навчання в режимі on-line та ін. [2].
Мультилінгвізм як соціокультурний феномен ставить перед вищою освітою складні завдання з підготовки молоді до життя в умовах багатонаціонального та полікультурного середовища, формування навичок спілкування та співпраці з представниками різних національностей. Інтеграція світового суспільства, розвиток планетарного світобачення передбачають урахування національних традицій в освіті молоді, що навчається; створення умов для формування культурної ідентичності студентів; формування багатоаспектного та складного культурного середовища для розвитку особистості. Іншими словами, соціальна сутність сучасної багатомовної освіти полягає в формуванні не просто мовної, а широкої соціокультурної компетенції та автентичності контекстного трактування значення міжсуб’єктної комунікації представників різних культур.
Значення мультилінгвізму як соціокультурного явища сучасного суспільства насправді є визначним, адже розвиток багатомовності сприяє зближенню народів, мирному вирішенню питань співіснування, виховуванню навичок поважного ставлення до культури та мови, традиціям та звичаям інших народів, формуванню спільних завдань та цілей в процесі інтеграції. В цьому контексті мультилінгвізм як тенденція мовного розвитку сучасного суспільства надає людині можливість усвідомити своє місце та свою культуру в діалозі культур та цивілізацій в процесі кооперації з іншими людьми.
На сьогоднішній день полікультурна мультилінгвальна освіта засобами вивчення рідної та іноземної мов є важливою складовою модернізації цілей та змісту національних освітніх систем в країнах Європи (включаючи Україну). В умовах глобалізації, економічної інтеграції та створення єдиного європейського ринку праці вони прагнуть забезпечити підготовку спеціалістів європейського рівня, здатних працювати в масштабах загальноєвропейського ринку.
Головною відмінною рисою між мультилінгвальною освітою та традиційною формою навчання іноземній мові у вищій школі є те, що в більшій частині мовних програм іноземна мова є предметом вивчення, в той час як мультилінгвальні освітні програми використовують його як засіб вивчення, що означає, що відбувається навчання предмету на додатковій мові (не на рідній).
Традиційні програми навчання іноземній мові у вищій школі часто направлені на нерідну мову, якою намагаються оволодіти, а мультилінгвальні освітні програми включають більше однієї мови в тій або іншій формі.
Необхідно зазначити, що навчання на мультилінгвальній основі забезпечує студентам широкий доступ до інформації в різноманітних предметних галузях, отримання нової інформації відповідно до індивідуальних потреб, можливості безперервної освіти, що надає додаткових шансів конкурувати на загальноєвропейському та світовому ринку спеціалістів.
Зміст мультилінгвальної освіти передбачає міждисциплінарний синтез предметних, мовних та культурознавчих компонентів та може бути представлений одиницями різного рівня складності [3].
Результатом мультилінгвальної освіти є досягнення базової мультилінгвальної компетенції, що дозволяє розглядати її не тільки в якості альтернативного шляху вивчення мови, але й як шлях опанування спеціальних знань, прилучення до цінностей світової культури та розвитку соціально-комунікативних здібностей особистості.
Важливим фактором розвитку мультилінгвізму в вищих навчальних закладах України є приєднання України до Болонського процесу, метою якого є створення сильної єдиної європейської системи освіти, а отже й підготовка конкурентоспроможного спеціаліста, готового до постійного розвитку особистих навичок та отримання нових знань.
Список використаних джерел:
1. Коржова М. А. Мультилингвизм в образовательной политике Евросоюза [Електронний ресурс] / М. А. Коржова. – Режим доступу: http://www.ebiblioteka.ru/ browse/doc/22021544
2. Филимонова М. С. Билингвизм как тенденция языкового развития современного общества [Електронний ресурс] / М. С. Филимонова, Д. А. Крылов. – Режим доступу: http://www.science-education.ru/101-5558
3. Ширин А. Г. Педагогические аспекты билингвизма: развитие новой научной школы [Електронний ресурс] / А. Г. Ширин. – Режим доступу: http://edu.novgorod.ru
4. A new framework strategy from Multilingualism. COM (2005) 596 final. – Brussels, 2005. – 30 p.