К. психол. н. Знанецька О. М.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДУ

Психологічний підхід до перекладу орієнтує на дослідження самого процесу перекладу, на вивчення «людського компонента» в перекладі, на аналіз психології вибору перекладачем тих чи інших рішень у важких ситуаціях. В область психології перекладу, безсумнівно, входять питання типології двомовності (білінгвізму) і ролі автоматизмів (особливо при вико­нанні синхронного перекладу), проблеми взаємодії мислення на різних мовах, а також внутрішньої мови і перекладу і т. д. Одним словом, проблематика психології перекладу дуже обширна.

Питання дослідження психолінгвістичних аспектів іншомовної мови та перекладу ставиться далеко не вперше. Переконливим доказом ефективності тлумачення перекладу як функції двомовності служать праці В. А. Артемова, Л. С. Бархударова, Б. В. Бєляєва, Є. М. Верещагіна, І. А. Зимньої, І. В. Кар­пова, В. Н. Коміссарова, А. А. Леонтьєва, 3. А. Пегачевой, М. С. Роговина, Я. І. Рец­кер, Г. В. Чернова, А. Д. Швейцера і багатьох інших вітчизняних дослід­ників. Роботи цих авторів збагатили науку в розкритті явищ мови, мови і перекладу.

Так, роботи В. А. Артемова «Конспект ввідних лекцій з курсу «Психо­логія перекладу» і Б. А. Бенедиктова «Психологія оволодіння іноземною мовою» показують, що в даний час непорушна істина полягає в тому, що психологічне вивчення всіх аспектів комунікації, а власне мови, мовлення, мислення і поведінки, дозволяє розкрити психологічну природу мови і мов­лен­ня, визначити правила спілкування за допомогою мови й інші законо­мірності, що реалізуються перекладачем у процесі своєї роботи. До цього висновку підводять нас і ті тенденції, які проявляються в розвитку сучасної психології навчання іноземним мовам за останні роки.

На відміну від суто лінгвістичної та літературознавчої концепцій пере­кладу психологічне тлумачення перекладу ширше, воно виходить за рамки звичайного порівняння та аналізу мов і мовних засобів. Дослідник-лінгвіст А. Д. Швейцер у статті «Чи можлива загальна теорія перекладу?» дає, по суті, психологічну оцінку перекладу, та першочерговим вважає вирішення питання про те, чи можна будувати теорію загальної перекладу, виходячи тільки з фор­мально-структурних або художньо-естетичних критеріїв. Думається, що такий підхід до проблем загального перекладу завжди буде однобоким і не зможе дати вичерпної об'єктивної картини тих процесів, які прийнято від­носити до перекладу. Такої ж позиції, як показано нижче, дотримуються і психологи.

Слід визнати, що психологічна концепція перекладу ще тільки заро­джується, тому серед психологів і лінгвістів немає поки єдності думок навіть щодо змісту поняття «психологія перекладу». Так, дослідник-лінгвіст А. В. Фе­доров у книзі «Введення в теорію перекладу» відносить до галузі психо­логії перекладу певний психічний творчий процес. В останньому ж ви­данні своєї книги про психологію перекладу А. В. Федоров згадує лише побіжно. Він зазначає, що психологія перекладу також має справу з від­ношен­ням мови до мислення, з мовними образами. Мовознавець Р. Пернес бачить психологічні моменти перекладу в самому процесі навчання іноземної мови. Він вважає, що у відношенні вчення про переклад слід враховувати факти справжнього процесу засвоєння мови, і звідси – більш психологічний підхід. Психолог Б. В. Бєляєв вважав, що головною проблематикою психо­логії перекладу є вивчення психологічних особливостей мислення рідною та іноземною мовами і питання реалізації цих особливостей у перекладі.

У статті «Психологічний аналіз процесу мовного перекладу» Б. В. Бєляєв зазначав, що найголовнішою і основною стороною людського спілкування за допомогою мови є те, що часто називають внутрішньою або смисловою стороною мови, а також і її смисловим змістом. Цей смисловий зміст, тобто ті думки, які зовні виражаються засобами тієї чи іншої мови, і є той «предмет перекладу», який слід мати на увазі, коли ставиться питання про те, що ж саме перекладається. Отже, строго кажучи, перекладаються не слова, а ті поняття і судження, які висловлюються за їх допомогою, не тексти, а ті думки і міркування, що в них містяться.

Можливість перекладу з однієї мови на іншу потрібно розуміти тому як можливість вираження одних і тих же думок засобами двох різних мов. Для процесу перекладу з психологічної точки зору характерно перемикання мислення людини з однієї мовної бази на базу іншої мови.

Отже, звідси випливає, що мовний переклад потрібно вважати не особливим видом мовленнєвої діяльності людини, а особливим розумовим процесом, який лише ґрунтується на мовній діяльності, але особливого виду мовлення не утворює.